1. Огляд літератури

Аскарозом називається захворювання свиней, яке викликається гельмінтами сімейства Ascaridae, підотряду Ascaridata. Збудник Ascaris suum є геогельмінтом, в організмі живителя розвивається зі складною міграцією по аскаридному типу. Яйця, що потрапляють назовні з фекаліями, при 24 - 26 ?С і наявності вологи розвиваються до інвазійної стадії за 21 - 28 діб. Свині заражаються при заковтуванні інвазійних яєць з кормом та водою. В кишечнику з яєць виходять личинки і потрапляють у кровоносні судини. Потім по венах прямують до печінки, а через порожнисту вену - в праве передсердя. Звідти личинки переносяться до легень, у найдрібніші капіляри, альвеоли, пересуваються до бронхіол, бронхів, зі слизом потрапляють до ротової порожнини і знову заковтуються. В кишечнику виростають до статевозрілих гельмінтів за 1,5 - 2,5 місяці. Середня тривалість життя 4 - 10 місяців [5, 17].

Аскароз відносять до числа найбільш розповсюджених кишкових нематодозів свиней. Дана хвороба має широке поширення в багатьох країнах світу, незалежно від рівня розвитку цієї галузі тваринництва і спричинює значні економічні збитки [6, 18].

Виражена патогенетична дія паразита на організм тварин призводить до затримки росту і розвитку молодняку, порушенню імунного статусу популяції [9, 10] , яка сприяє розповсюдженню інших захворювань різної етіології [8, 15]. Аскароз негативно впливає на забійний вихід свиней (на 2,8-6,5%), приріст маси тіла (за 6 міс. на 28,3%), знижує конверсію корму [21, 33, 50, 52].

Закономірності впливу гельмінтозів, як правило, залежать від впливу і взаємодії різноманітних факторів, як абіотичних, так і біотичних, ступеня сприйнятливості і стійкості до гельмінтозів тварин, природно-кліматичних і гідрологічних умов, наявності проміжних, додаткових і резервуарних господарів і механічних переносників, часу й інтенсивності біологічного циклу гельмінтів, а також стану пасовищ і технології утримання тварин. Філіппов В.В. прийшов до висновку, що епізоотична ситуація у свинарських господарствах різних типів не однакова [27]. Так, у традиційних господарствах інвазованість тварин аскаридами є найвищою і досягає 50-80% і більше, а в спеціалізованих господарствах промислового типу на першому місці по екстенсивності й інтенсивності інвазії стоїть не аскароз, а езофагостомоз.

Приходько Ю.О., досліджуючи епізоотичну ситуацію щодо гельмінтозів, встановив, що аскароз свиней проявляється у вигляді моноінвазій (паразитують лише аскариси) і поліінвазій (два або три види гельмінтів) [19]. Найбільша кількість тварин (25 %), вільних від гельмінтів, знаходилась у групі на відгодівлі. Крім того, гельмінтів не знайдено у 22 % свиноматок; лише 7 % поросят на дорощуванні не було уражено гельмінтами.

Поросята групи дво-чотиримісячного віку найчастіше уражені двома (аскариси+трихуриси - 38 %) і трьома (аскариси+трихуриси+езофагостоми - 28 %) видами гельмінтів. Езофагостоми у цій групі знаходили лише в асоціації з аскарисами у 14 % поголівя. Аскарозна та трихурозна моноінвазії наявні відповідно у 7 % і 3 % поросят.

У свиноматок не реєстрували аскарисів, трихурисів та їх асоціацію. Серед моноінвазій домінував езофагостомоз (у 26 %), поліінвазій - аскароз з езофагостомозом (у 35 %), крім того, аскароз з трихуріозом та езофагостомозом (у 13 %).

Свині на відгодівлі, як і поросята на дорощуванні, в основному, уражені двома (аскарисами+трихурисами - 20 %, аскарисами+езофагостомами - 10 %) та трьома (аскарисами+трихурисами+езофагостомами - 40 %) видами нематод. Лише аскарисами було уражено 5 % поголівя.

Отже, структура ураження свиней гельмінтами показує, що в усіх господарствах основним джерелом інвазії були свиноматки, з яких 35 % уражені одночасно аскарисами і езофагостомами та 13 % - аскарисами, трихурисами і езофагостомами [19].

За даними Сафіуліна Р.Т. в господарствах, де займаються дорощуванням і відгодівлею свиней зараженість аскарисами складає 60% [20, 21, 22].

Біла І.Д. в своїх дослідженнях довела, що частота прояву пневмоній у свиней безпосередньо залежить від екстенсивності аскариозної інвазії, яка була різною в залежності від сезону року і не залежала від типу спеціалізації господарств [4]. Так, найбільший рівень екстенсивності інвазії реєстрували у поросят 2-4-місячного віку восени (від 65 до 100%); взимку (від 30 до 88%); влітку (від 29 до 90%). В ці періоди року спостерігали збільшення захворюваності тварин пневмоніями: восени - 10,3-28,5%, взимку - 6,2-36,5%, влітку - 0,9-19,4%. У поросят-сисунів зростання рівня захворювання на пневмонії також було повязане з наявністю личинок А. suum у легенях. Найбільший рівень захворюваності спостерігався в осінній період (від 5,9 до 8,1%) і взимку (від 2,2 до 12,2%), коли реєстрували найбільший відсоток тварин, в легенях яких знаходили личинок А. suum (восени - від 50,9 до 64,8%, взимку - від 23,3 до 62,2%).

Згідно інших даних [6], зараженість свиней на аскароз у різні пори року не має значних коливань і чітко вираженого піку інвазії. Ступінь зараження відрізняється лише за статево-віковими групами. Найменша - 8-23% та 1-6% відповідно, спостерігалась у поросних свиноматок і молодняку 1-2 місяці. Найбільша ЕІ (40-60%) та ІІ (до 124 яєць в 1г фекалій) встановлені у поросят 4-8-міс. віку. Повязано це з порушенням схеми дегельмінтизації свиней (недостатня кількість обробок, занижені дози препарату), в результаті чого свиноматки неповністю звільнюються від гельмінтів і це в послідуючому призводить до зараження підсисного молодняку, та недотримання термінів дегельмінтизації сприяє безперервному епізоотичному циклу аскарозної інвазії незалежно від пори року. За іншими даними найбільш сприйнятливі поросята-сисуни та молодняк до 5-6 місячного віку, свині старших груп мають нестійкий віковий імунітет.

Про найбільшу вразливість поросят такого віку (на тлі певних стрес-факторів) щодо аскарозу вказують спостереження Qureshi S. R., Olander H. J. та S. M. Gaafar [47]. Вчені констатували появу глибоких виразок на слизовій стравоходу і шлунку у поросят 3-місячного віку, спричинених аскарозною інвазією, після переведення тварин в іншу групу. Окрім того спостерігалась поява молочних плям на печінці та пневмонія з накопиченням еозинофільного ексудату в легенях. У поросят, яким не змінювали місце мешкання, виразки були відсутні.

На зменшення інтенсивності вісцеральної міграції личинок аскарисів у поросят з віком на тлі постійного контакту тварин з інвазованими яйцями вказують Mejer H. та Roepstoff A. [39]. Автори повязують такий факт з розвитком прегепатичного барєру. Проте, заковтування яєць гельмінтів поросятами починаючи з неонатального періоду сприяє більш довшій персистенції дорослих паразитів в організмі тварини.

Порушення схеми дегельмінтизації свиней (недостатня кількість обробок свиней, занижені дози препаратів), призводе до того, що свиноматки не повністю вивільнюються від гельмінтозів і це в подальшому призводить до зараження підсосного молодняку. Недотримання термінів дегельмінтизації сприяє безперервному епізоотичному циклу аскарозної інвазії не залежно від пори року.

Інтенсивність інвазії може змінюватись із зміною фізіологічного стану тварин. Так, Хлівна Г.О. спостерігала найбільшу інтенсивність аскарозної інвазії у свиноматок після опоросу [28]. В період лактації вона склала 258±3,1 - 292±3,2 яєць в 1 г фекалій. Було також встановлено, що до кінця поросності (з 90 дня) кількість яєць аскарисів у фекаліях тварин починає поступово збільшуватись з 38,9±3,8 до 62,1±1,2. Різке збільшення кількості яєць A. suum (с 62,1±1,2 до 241,4±3,6) спостерігали відразу після опоросу. В період лактації кількість яєць гельмінтів знаходилась на високому рівні, пік виділення приходився на 6-7 тиждень після опоросу (271,3±1,9 - 270,6±2,5 яєць в 1 г фекалій). Після відлучення кількість яєць A. suum знизилась до рівня контрольних холостих свиноматок. Враховуючи явище "післяпологового" та "лактаційного" підйому, автором було запропоновано двократну схему дегельмінтизації свиноматок: перший раз - у перший місяць поросності (30 днів після осіменіння), другий - за 3 тижні до опоросу.

Дослідженнями Артеменко Ю.Г. виявлено, що інфікованість кишковими і легеневими нематодозами свиней у господарствах поліської і лісостепової зон України в різні пори року не має значних коливань та чітко вираженого піку інвазії [1, 2]. Ступінь інфікованості відрізнялась лише по статевозрілим групам. Найменша, 8-23 % та 1-6 % спостерігалась в супоросних свиноматок та молодняку 1-2 місяців. Найбільша екстенсивність (від 40 до 60%) і інтенсивність ( до 124 яєць в 1 г фекалій) інвазії були встановлені ними у поросят 4-8-місячного віку.

Обстеження свинопоголівя в індивідуальних господарствах Київської області підтверджують високий рівень аскарозної інвазії (57.3 %), трихоцефальозної (25.5 %), езофагостомозної (24.6 %); 40.9 % тварин уражені одним видом гельмінтів, 35.6 % - двома і більше [1].

Були проведені дослідження щодо інвазованості тварин в господарствах з різними типами ведення галузі: товарних, племінних фермах та на свинокомплексі. В результаті такого порівняльного аналізу стало відомо, що аскарозом в рівному ступені уражені свині кожного господарства, не звертаючи на умови утримання. Порушення технології ведення галузі призводить до масового зараження тварин. Особливе значення має те, що тварини племінних ферм, пристосовані для племінного розведення, уражені аскарозом на 60 та більше відсотків, що сприяє розповсюдженню даного захворювання по іншим районам області та за ії межами. У різних господарствах незалежно від типу їхнього ведення в період карантинування інвазованість аскарисами коливалася від 17 % до 48 % [24].

Дослідженнями Ю.Г.Артеменко та іншими встановлено, що поросята до 1 - 2-місячного віку інвазуються аскаридами і трихоцефалами при незначних показниках екстенсивності (відповідно 12,7 і 9,83 %) і інтенсивності (14,2 і 12,2 экз.) інвазії [2]. З віком тварин ці показники поступово зростають і досягають найвищого рівня в 6-місячному віці (ЕІ - 42,81 і 25,4 %). У поросят 2-місячного віку езофагостомозна інвазія була незначною (ЕІ - 9, 83 %, ІІ - 17,4 екз.). Рівень інвазованості езофагостомами досягав піка у свиноматок - ЕІ - 83,38 %, ІІ - 40,7 яєць. Трохи нижче екстенсивність і інтенсивність інвазії була в кнурів-виробників і свиней на відгодівлі (відповідно ЕІ - 74,31 і 64,28 %, ІІ - 36,4 і 23 екз.).

Джерелом розповсюдження аскарозу є дорослі свині, які не були своєчасно дегельмінтизовані. Зараження відбувається головним чином в свинарнику або загонах при заковтуванні яєць аскарид з кормом та водою із забруднених годівниць та з підлоги. Поросята заражуються, злизуючи з вимя та сосків матері інвазійні яйця, а також зїдаючи корм із забруднених годівниць. Джерелом зараження можуть служити також загони під час прогулянок поблизу свинарника. Окрім того, яйця і личинки гельмінтів тривалий час зберігають життєздатність та інвазійні властивості у зовнішньому середовищі. Тому для цілеспрямованої боротьби з гельмінтами в господарствах необхідно знати терміни загибелі інвазійного початку в різноманітних середовищах [5, 11, 17].

При дегельмінтизації тварин в умовах господарства, навіть із застосуванням високоефективних препаратів (ефективність 80-90%), рідко вдається досягнути повного звільнення тварин від гельмінтів. Це призводе до того, що зі стоками з ферм і комплексів розносяться яйця та личинки гельмінтів, які при сприйнятливих умовах становляться джерелом інвазії тварин. В.В. Філіппов спостерігав за виживаємістю яєць свинячої аскариди у весняно-літній період в бурті з твердої фракції та компостах з твердої фракції і торфу (1:1 та 1:3) [27]. Дослідження показали, що на 85-й день в його верхньому шарі з твердої фракції зберегли життєздатність 83% яєць, в середньому і нижньому - 40%. На 126-й день їхня кількість різко скоротилася і складала відповідно 28, 16 та 31%, а на 200-й - яйця свиної аскариди загинули у всіх шарах бурту. При удобрюванні у весняний період (травень) сільськогосподарських угідь, займаних під кормовий буряк, стоками зі свинарського підприємства, яйця свиної аскариди, що потрапляють з ними досягають стадії інвазійної личинки у ґрунті в серпні-вересні. Вирощений на такому полі кормовий буряк контамінується яйцями аскариди, що при недотриманні ветеринарно-санітарних правил і термінів природного знезараження обєктів зовнішнього середовища може призвести до інвазування тварин аскаридами.

За даними А. А. Черепанова при порушенні технології чищення станків, наприклад скорочення обємів води при гідравлічному методі прибирання гною, особливо на свинарських комплексах, призводе до утворення на поверхні підлоги нашарувань гною [29]. В них при товщині шару 0,2-2 см яйця езофагостом, аскарид, трихоцефалюсів розвиваються до інвазійної стадії відповідно через 6, 17 та 28 днів. В таких умовах на комплексі по вирощуванню та відгодівлі 108 тис. свиней у рік до 40% поросят уражувалося езофагостомами і до 10% - аскаридами. Було також встановлено , що при вільному стоці рідкого гною від ферми за нахилом місцевості, яйця гельмінтів, що містилися в ньому , розповсюджувалися на відстань 1 км від місця збросу. В 1 л осаду стічних вод, взятому на встановленій відстані, було від 100 до 1600 яєць аскарид, до 200 яєць езофагостом і трихоцефалюсів. Більше 80% з них досягало інвазійної стадії в весняно-літній період. Термін життєздатності яєць гельмінтів у свинячому гної складає 12 місяців. У верхньому шарі ґрунту (до 5 см) яйця аскариди гинуть на протязі першого року, а на глибині 20 см - на протязі 3,5 років (термін спостережень).

Pecson Brian M. та Nelson Kara L. досліджували інактивуючі властивості аміаку, що міститься у рідкому гної, щодо яєць свинячих аскарисів за різних умов рН та температури [45]. Дослідники встановили, що овіцидний ефект аміаку (концентрація в середовищі складає 1000 ррm в розрахунку на азот) проявляється за умов лужної реакції середовища (рН 9-11), і значно збільшується при підвищенні температури до 32-52 °C. Поєднання всіх цих трьох факторів викликає інактивацію 99% яєць гельмінтів. За концентрації аміаку до 8000 ррm (а саме стільки його міститься зазвичай у свинячому гної) гине 99% яєць навіть при низьких температурах.

Amy S. Collick та ін. зясували, що зберігання гною у спеціальних сховищах із примусовою вентиляцією призводе до інактивації наявних в ньому яєць A. suum [32]. Це відбувається за рахунок висушування, а також природних гнильних процесів, які стимулюють підвищення температури в середині бурту майже до 55 °C. Використання такого способу зберігання гною запобігає контамінації яйцями гельмінтів оточуючого середовища, а від так, і подальшому інвазуванню тварин.

В останні роки, в країнах з високорозвиненим свинарством великої популярності набуло пасовищне та органічне свинарство, які передбачають вільне утримання свиноматок з поросятами у відкритих загонах цілий рік (рис. 1). За таких умов, враховуючи особливості кормової поведінки свиней - риття землі (рис. 2), нерівномірне використання пасовища, контакт із власними фекаліями (чого зазвичай уникають жуйні) [40], а також обмеження використання лікарських засобів, створюються дуже сприятливі умови для розповсюдження гельмінтозів, власне ті, які існували у багатьох господарствах першої половини 20-го сторіччя [44, 53]. Поодинокі дослідження з вивчення особливостей гельмінтозів за умов органічного свинарства вказують на високий рівень інвазованості свиней аскарозом, езофагостомозом, трихурозом та метастронгільозом [44, 48]. Ще одним з факторів ризику є глибока підстилка та нечасте вивезення навозу, яке передбачене такою технологією, на відміну від інтенсивного вирощування свиней [34].

За даними G. Muller яйця Ascaris suum на пасовищі можуть виживати протягом 5 років [42]. Автор вказує на те, що такі властивості паразита значно знижують ефективність методу ротації пасовищ з метою зниження рівня трансмісії гельмінту. Проте, згідно даних інших вчених [36, 37], більшість яєць аскарисів гине у перші 6-12 місяців. Тому, на думку дослідників, ротація пасовищ, як один з заходів по профілактиці аскарозу, є доречною. Рекомендовано 1-2 рази на рік перегоняти стадо на безпечні ділянки пасовища.

Такі ділянки пасовища, як кормовий майданчик та місця випорожнень свиней є зонами найбільшого ризику відносно передачі гельмінтозів, тому велику роль відіграє щільність поголівя на пасовищі.

З іншого боку, деякі автори зазначають, що за рахунок великої концентрації сечі та бідної рослинності в місцях постійного перебування свиней створюються не зовсім сприятливі умови для збереження яєць та личинок гельмінтів [49, 54].

Наявність у достатній кількості й асортименті високоефективних, зручних для застосування антгельмінтиків визначають успіх дегельмінтизації, що є основною ланкою в ланцюзі протигельмінтозних заходів. Вона являє собою не лише хіміотерапію, як засіб лікувального характеру, але й типову профілактику. Протягом тривалого часу ветеринарна медицина мала у своєму розпорядженні дуже обмежений арсенал антгельмінтиків, які стали морально застарілими, не здатними задовольнити дійсні потреби ветеринарної практики. Однак за останні 15 - 20 років, завдяки науковому прогресу і вимогам ветеринарної практики, що обслуговує тваринництво в умовах переходу його на промислову технологію, запропонована велика кількість нових антгельмінтних препаратів, які володіють високою ефективністю, низькою токсичністю та більш широким спектром дії. Більшість з них уже широко впроваджені в практику, окремі проходять різні стадії експериментальної розробки чи уже випробуються у виробничих умовах [3].

Про те, безсистемне та довготривале використання одних і тих самих препаратів, особливо препаратів широкого спектру протипаразитарної дії приводе до розвитку у гельмінтів стійкості до них, що знижує ефективність дегельмінтизації [13].

На думку Ю.Г. Артеменко, використання левамізолу, у імуномодулюючій дозі в комбінації з мебенветом гранулятом підвищує ефективність дегельмінтизації поросят 2 - 4- місячного віку при інвазованості аскаридами, що забезпечує високий приріст живої маси тварин [1]. Введення левамізолу 2-місячним поросятам при кишковій нематодозній інвазії не веде до високого антигельминтного ефекту, але на тривалий час (до 2-х місяців) затримує ре - і суперінвазію.

Дані про низькі антигельминтні властивості інєкційного левамізолу [1] не підтверджуються дослідженнями Л. С. Короленко, Л. І. Шендрик, Р. В. Хорошун і інші що одержали у своїх дослідах екстенсефективність 90,9 - 100 % і інтенсефективність 95,2 - 100 % при використанні 8 %-ного левамізолу в дозі 1 мл на 10 кг живої маси [14]. Однак, всі автори підтверджують високі імуностимулюючі властивості левамізолу.

Хлівна Г.О. зазначає, що найбільшефективною є схема дегельмінтизації свиноматок з використанням панакуру 22,2% грануляту в дозі 15 мг/кг живої ваги в комплексі з фумаровою кислотою в дозі 0,1 г/кг живої ваги і флюбенолу в дозі 1 мг/кг живої ваги з фумаровою кислотою (0,1 г/кг живої ваги) [28]. При цьому спостерігали нормалізацію кількості лейкоцитів у свиноматок, концентрації загального білка, зменшення рівня циркулюючих імунних комплексів, відновлення кількості Т- і В-лімфоцитів практично до рівня контрольних холостих свиноматок.

Біла І.Д., для профілактики аскарозної інвазії у свиней пропонує проводити преімагінальну дегельмінтизацію поросят починати з 14-15-денного віку з використанням наступних антгельмінтиків: урзолевамізол, внутрішньомязово у дозі 0,6 мл/10 кг маси тіла, триразово з інтервалом 15 діб; флюбенол 5%, з кормом у дозі 1 мг/кг за діючою речовиною 5 діб підряд у комплексі з метилурацилом, в дозі 50 мг/кг протягом 14 діб; тетрамізол, внутрішньо, у дозі 2 мг/кг ДР 5 діб підряд з повторним введенням через 14 діб [4]. Для лікування пневмоній поросят 30-40-денного віку, викликаних мігруючими личинками А. suum автор пропонує проводити комплексні лікувально-профілактичні заходи з використанням антгельмінтиків з антибіотиками: панакуру з "Кламоксилом", дектомаксу з "Кламоксилом", урзолевамізолу з "Байтрилом" (ефективність застосування складала від 75 до 100%).

Сафіуллін Р.Т. запропонував преімагінальну схему дегельмінтизації тивідином (вітчизняний аналог пірантел-тартрату) при гельмінтозах свиней [22]. Призначення тивідину з кормом груповим методом в дозі 15 мг/кг живої ваги в продовж 3 днів або 20 - 25 мг/кг в продовж 2 днів забезпечує екстенсефективність при аскарозі 92,86%, а при езофагостомозі - 100%. Тоді як, за використання піперазину адипінату екстенсефективність склала лише 76,93% та 57,17% відповідно. Для свиноматок рекомендована доза тивідину 2,0 г на тварину в продовж 2-х днів з кормом. Практично з 2-тижневого до 3-місячного віку поросятам призначають тивідин раз на тиждень з кормом по 2-3 мг/кг живої ваги в поєднанні з вітамінами і мікроелементами. При лагерному утриманні молодняку і його високої зараженості слід призначати триденним курсом методом групового згодовування ринтал - 5 мг/кг, тивідин - 15 мг/кг, морантел тартрат - 112,5 мг/кг, флубендазол - 10 мг/кг, кубен - 0,1 г/кг живої ваги.

На низьку ефективність солей піперазину за високої екстенсивності ураження свиней на аскароз вказує О.В. Тєплов 26.

Southern L. L. та ін. довів більшу ефективність фенбендазолу при аскарозі свиней порівняно з пірантела тартратом [50]. При чому, за даними автора, фенбендазол, діє на всіх стадіях розвитку аскарид, а максимально ефективний він був на завершальних стадіях міграції личинок. Окрім того, саме за дії фенбендазолу середньодобовий приріст і конверсія корму у свиней були більшим, ніж за використання пірантелу. Гірша антгельмінтна дія останнього на думку T. Kennedy, M. J. Lucas та ін. [35], пояснюється поганою абсорбцією його з шлунково-кишково тракту. Тому цей препарат доцільно використовувати проти свіжо занесених личинок та яєць.

Steffan P. та ін. досліджували ефективність гранульованого піперазину дігідрохлориду (Ascarex D) при аскарозі та езофагостомозі свиней [51]. При згодовуванні препарату з кормом в дозі 200 мг/кг маси тіла тварини екстенсефективність склала 99-100% на 6й день після обробки, інтесефективність - 98-100%. Препарат не мав побічної дії.

Сидоркин В.А. при аскарозі свиней використовував "Цевамек" (Санофі, Франція), "Левамізол 75" (Латекс ветерани, Існанія), та "Івермек" (ЗАО "Нита-Фарм", Росія). Останній представляє собою воднодисперсну (міцелярну) форму івермектину (1%-ий р-н), яка додатково містить віт.Е у кількості 40 мг в 1 мл. Цевамек та Івермек використовувались згідно настанов, одноразово в дозі 0,33 мг ДВ/кг живої ваги. "Левамізол 75" - в дозі 7,5 мг ДВ/кг живої ваги. Екстенсефективність (ЕЕ) та інтенсефективність (ІЕ) дегельмінтизації склала 100% в усіх трьох випадках [25].

Сафіулін Р.Т. дослідив лікувальну та економічну ефективність баймеку при аскарозі, езофагостомозі та трихоцефальозі свиней різного віку в дозі 0,3 мг/кг маси тіла в порівнянні з нілвермом [23]. Так, одноразове внутрішньомязове введення баймеку забезпечило на протязі 60 днів 100%-ву екстенсефективність при аскарозі та езофагостомозі молодняка свиней і 66,7%-ву - при трихоцефальозі. При призначенні баймеку дворазово з інтервалом 10 днів ефективність проти гельмінтозів склала 100%. Економічний ефект зумовлений тим, що у тварин, які лікувались баймеком, приріст маси тіла був вище, ніж у оброблених нілвермом.

Приходько Ю.В. в своїх дослідженнях встановив, що альбендазол за умов індивідуального застосування у дозах 5, 10, 20 і 50 мг/кг забезпечував 100 % інтенсефективність при аскарозі свиней [19]. Крім статевозрілих гельмінтів, альбендазол згубно діяв на личинкові стадії аскарисів та проявив овоцидні властивості. Установлено, що за аскарозу 100 % екстенсефективність (ЕЕ) забезпечувалась альбендазолом у дозі - від 5 до 20 мг/кг через 7 діб після його застосування. Доведено, що при застосуванні альбендазолу за аскарозу свиней у дозі 10 і 15 мг/кг ЕЕ становила 90 %. Автор також дослідив ефективність альбену - нової лікарської форми альбендазолу із 20%-вим вмістом діючої речовини. Дані паразитологічного обстеження свідчать про 100 % ЕЕ альбену в дозі 10 мг/кг за альбендазолом за умов природного інвазування свиней аскарисами.

Іванюк В.П. досліджував протипаразитарну ефективність фебталу та абіктину на спонтанно інвазованих поросятах 4-міс. віку [12]. Встановлено, що дворазове введення фебталу в дозі 15 та 30 мг/кг ДР та абіктину в дозі 0,12 мг/кг ДР з кормом мало 100%-ву ефективність при аскарозі.

Поряд з безліччю лікарських засобів, запропонованих фармпромисловістю, останнім часом в якості антигельмінтиків все частіше згадуються фітопрепарати. Михайлова М.В. вказує, що протипаразитарні засоби рослинного походження мають поліфункціональний вплив, зумовлений покращенням стану життєво важливих систем і специфічністю кожного комплексу для того чи іншого органу [16].

На сьогоднішній день одною з головних задач паразитологічної науки є забезпечення максимального рівня профілактики при найбільш актуальних в соціальному й економічному плані паразитозах, серед яких аскароз займає одне з лідируючих місць. Складність розглядуваних аспектів полягає в надзвичайно різноманітних паразито- живительних відносинах, наприклад, свина аскарида , являючись геогельмінтом, має ряд резервуарних господарів (дощові червяки, сірі щури тощо), складності біологічних циклів з урахуванням природних умов, що змінюються, при різному впливі на організм господаря на різних стадіях розвитку при різній інтенсивності інвазії.

Сучасна концепція протипаразитарних міроприємств ґрунтується на профілактиці паразитозів біологічними, технологічними, еколого-санітарними і регулюючими методами при розумному застосуванні препаратів. Проти аскарозу проводять міроприємства з урахуванням технології утримання свиней і особливостей перебігу хвороби в залежності від кліматично - географічних умов. Основним методом профілактики на сьогоднішній день є проведення профілактичних дегельмінтизацій. В репродукторних, племінних та репродукторно - відгодівельних господарствах за місяць до опоросу дегельмінтизують всіх свиноматок. В неблагоприємних господарствах поросята підлягають преімагінальній дегельмінтизації з 35-денного віку з травня по грудень: перший раз у віці 33-40 діб; другий - 50-55 діб і третій раз у віці 90 діб; з грудня по травень: перший раз у віці 50-55 діб, другий - 90 діб [17].

Свинарники-маточники дезінвазують перед кожним туром опоросів, свинарники для дорощування поросят та відгодівники - перед черговою загрузкою приміщень. Карантинні приміщення обробляють після переводу тварин на відгодівлю, а відгодівні свинарники - після закінчення чергового циклу відгодівлі. Свинарники та вигульні майданчики обробляють 10%-вою (70-80 °С) водної емульсії ксилонафту (експозиція 3 год) і 5%-вим розчином (70-80 °С) їдкого натру або калію (експозиція 6 год) [11].

Профілактика гельмінтозів за межами виробничої зони комплексів та ферм може бути досягнута в результаті налагодженої в санітарному відношенні технології обробки, дезінвазії і використання гною, а також стічних вод, які утворюються в наслідок його розбавлення технологічними водами до вологості 96-98%. Складність проблеми полягає в необхідності утилізації зростаючих обємів гною та стічних вод на обмежених площах. Науковці інституту гельмінтології імені К. І. Скрябіна для обробки рідкого гною та стічних вод пропонують: довготривале витримування їх в накопичувачах, включаючи підлогові сховища; біотермічну обробку твердої фракції в буртах і очищення рідкої в секційних біологічних ставках; обробку безводним аміаком, шляхом анаеробного окислення і анаеробного зброджування, в апаратах контактного нагріву та пароструменевих установках. Перспективними для вказаної мети є установки, побудовані на дії прискорених електронів [29].

За умов пасовищного утримання свиней, з метою профілактики інвазування тварин, доцільним є використання методу ротації пасовищ. Так, M.N. Larsen та A. Roepstorff [37], а також H-O. Kraglund [36] рекомендують 1-2 рази на рік перегоняти стадо на безпечні ділянки пасовища.

З метою пригнічення кормової поведінки (риття землі), а від так і зменшення кількості інвазійних яєць та личинок (зокрема A. suum та T. suis), що заковтуються свиноматками безпосередньо з землі на практиці широко використовуються носові кільця (рис. 3). Проте такий спосіб малоефективний при Oesophagostomum sp. та H. rubidus, личинки яких локалізуються на рослинах [41].

Чисельні спостереження [49, 54] вказують на вплив пори року на ефективність дегельмінтизації за умов пасовищного утримання свиней. Взимку ефективність обробки свиней значно підвищується (може скласти 100%).

Одним з перспективних напрямків боротьби з гельмінтозами є використання хижих грибів Duddingtonia flagrans, щоденне згодовування яких може знизити зараження свиней на 70-80% [43]. В лабораторних умовах було виявлено згубний вплив грибу Verticillium chlamydosporium на яйця Ascaris, який руйнує їх оболонку [38].

За даними S. Petkevicius та ін. згодовування свиням легкоперетравних вуглеводів знижує репродуктивну здатність самок A. suum. Автор пропонує використовувати даний феномен у польових умовах [46].

Про згубний вплив високого гідростатичного тиску (240 - 270 мегапаскалей) на неінвазивні яйця A. suum вказують Alexa C. Rosypal та ін. [31]. За 30 - 60-секундної експозиції такого тиску яйця втрачали здатність до набуття інвазійності при подальшій їх інкубації.

Не менш важливо вирішувати питання охорони навколишнього середовища та профілактики хвороб на стадії проектування тваринницьких обєктів, привязуючи їх до місцевих умов з урахуванням ветеринарно-санітарних вимог.

Аналізуючи вищевказані літературні дані, потрібно відзначити, що найбільш розповсюдженою інвазією у свиногосподарствах різного типу його ведення, з незначними особливостями в різних географічних зонах, є аскароз. При чому значно вище рівень інвазованості свиней в товарних господарствах, у порівнянні зі спеціалізованими, що підтверджує важливість культури ведення тваринництва в системі "протигельмінтозних заходів". Запорукою успіху в боротьбі з аскарозом свиней є використання ефективних та низько токсичних лікарських засобів, а також виконання заходів по боротьбі із інвазією у зовнішньому середовищі.

2. Власні дослідження

2.1 Матеріал і методи досліджень

Дослідження проводилися в умовах фермерського господарства Vanggaarden I/S Оурe (Данія). Для дослідів використовувалися поросні та підсисні свиноматки, поросята у віці 1 - 2,5 місяці, ремонтні свинки і хряки-плідники. Робота була виконана в період з 1 липня 2007 по 1 березня 2008 року.

Лабораторні дослідження фекалій проводилися в лабораторії господарства, кров досліджувалась в приватній лабораторії ветеринарної медицини, що знаходиться поблизу містечка Оурe (Данія).

Для підтвердження діагнозу на аскароз та визначення екстенсивності (ЕІ) та інтенсивності (ІІ) інвазії в господарстві було проведено відбір проб фекалій від різних статево-вікових та технологічних груп свиней щоквартально на протязі року, загальною кількістю близько 300 проб.

Гельмінтоовоскопічні дослідження проводилися флотаційним методом за Фюлеборном. Дослідження проводилися наступним чином: в склянку клали 5 г фекалій і при перемішуванні скляною паличкою, добавляли насичений концентрований розчин кухонної солі (на 1 частину фекалій - 15-20 частин розчину солі). Для його приготування на 1 л гарячої води брали 400 г кухонної солі, отриманий розчин фільтрували через марлю і використовували після охолодження. Питома вага такого розчину 1,2. Суспензію фекалій фільтрували через капронове ситечко в іншу склянку і залишали в спокої на 45 хвилин. Потім за допомогою металевої петлі діаметром 0,5 см брали 3 краплі рідини із поверхневого шару, переносили на предметне скло, після чого досліджували під мікроскопом при збільшенні в 56 разів (рис. 4).

На наступному етапі було проведено 2 досліди з вивчення впливу дезінвазії приміщень на ефективність дегельмінтизації піперазином (оральний порошок). Для цього сформували 4 групи поросних свиноматок: 2 перші - контрольна і дослідна - утримувались у необроблених станках, відповідно дослідна отримувала піперазин за схемою, яка була впроваджена в господарстві: одноразово, за 3 тижні до опоросу, в дозі 0,3 мг/кг, індивідуально з кормом; 2 інші - також контрольна і дослідна - утримувались у оброблених станках, відповідно дослідній згодовували піперазин за такою ж схемою. Кал від піддослідних тварин відбирався перед дегельмінтизацією та через 10-14 днів після.

В подальшому, з метою розробки ефективної схеми дегельмінтизації свиней проти аскарозу було сформовано 3 групи порісних свиноматок, по 12 тварин в кожній: перша отримувала піперазин за зміненою схемою - двічі, за 4 тижні до опоросу, з повтором через 10 діб, з кормом, індивідуально, в тій же дозі; друга - отримувала панакур за такою ж схемою, третя - контрольна, антигельмінтик не вводили. Проби калу відбирались безпосередньо до дегельмінтизації, та 10-14 днів після неї. Панакур (Panacur^® vet. 4%) фірми Intervet (Нідерланди) було обрано з огляду на його високу ефективність, згідно даних літературних джерел.

Panacur^® vet. 4% випускається у формі дрібного орального порошку білого кольору в герметично закритих пластикових відрах по 5 кг з мірним стаканчиком на 25 г, що є одноразовою дозою на 1 свиноматку вагою 200 кг (рис. 5). Він містить 4% діючої речовини - фенбендазолу, його вартість складає 480 гривень за відро. Бензімідазоли, до яких відноситься фенбендазол, діють на клітини кишечнику гельмінтів шляхом звязування тубуліну нематод, і таким чином попереджають захват глюкози, що призводе до "голодування" паразиту. Ці препарати не володіють токсичністю і можуть застосовуватись в деяких випадках у 10-кратній дозі [5].

Рис.5. Форма випуску та зовнішній вигляд панакуру

Препарат використовувався нами згідно інструкції по використанню в дозі 5 мг фенбендазолу на 1 кг маси тіла, що в перерахунку складає 12,5 г порошку на 100 кг маси тіла, з кормом.

Під час проведення досліду тваринам всіх піддослідних груп не змінювали умови утримання і годівлі.

Поряд з вищезгаданими дослідженнями, в лабораторії ветеринарної медицини було проведено гематологічні та біохімічні дослідження крові свиноматок в кількості 10 проб крові від кожної з груп (до та після досліду). Кров відбиралася до дегельмінтизації і через 30 діб після неї. Проби крові відбиралися вранці, до годівлі тварин, з яремної вени.

Досліджувалися наступні гематологічні показники крові: кількість еритроцитів, лейкоцитів, вміст гемоглобіну. Серед біохімічних показників визначалися: білок загальний, альбуміни, глобуліни, глюкоза, аланінамінотрансфераза, аспартатамінотрансфераза. Всі вимірювання проводились на приборі Boehringer Mannheim/Hitachi-911.

Для дезінвазії приміщень нами використовувався Virkon S у вигляді 1%-вого гарячого (50 ?С) розчину,яким оброблялася підлога, стіни та обладнання групових та індивідуальних станків, що попередньо були механічно очищені гарячою водою під високим тиском. Дезінвазія проводилися у маточнику та репродукторнику з дотриманням принципу "все зайняте - все вільне". На комплексі дорощування групові станки знезаражувалися почергово, безпосередньо перед постановкою тварин, також за принципом "все зайняте - все вільне".

Знезаражування гною проводилося біотермічним шляхом у спеціальному резервуарі висотою 4 м. Подальше використання гною рекомендоване не раніше 6 місяців після закладки бурту.

Антигельмінтну ефективність препаратів визначали за показниками інтенсефективності (ІЕ) та екстенсефективності (ЕЕ).

Економічну ефективність проведених заходів боротьби визначали за допомогою групових зважувань тварин у віці 1-2,5 місяці, з наступним розрахунком середньодобового приросту живої маси.

При розрахунках по визначенню економічної ефективності проведених оздоровчих заходів нами використовувалася "Методика визначення економічної ефективності ветеринарних заходів" (1982).

2.2 Характеристика господарства

Фермерське господарство Vanggaarden I/S розташоване у південно-східній частині острова Фюн королівства Данії. Найближчий адміністративний центр - Свендборг розташований у 10 км від господарства. Центральна садиба знаходиться у селищі Оуре, в 300 м від міжмістської дороги. Відстань від земель господарства до берегів Північного моря складає приблизно 6 км, а до найближчого фермерського господарства 2,5 км.

Клімат місцевості виражено помірний, морський, із середніми температурами влітку +18…+22 та взимку -3…+5 С. Переважаючі вітри північно-західні. Через близькість моря вони мають поривчастий характер, сильні (до 25 м/с), з раптовою зміною напрямку. Середньорічна кількість опадів складає 950 мм.

Серед ґрунтів переважають суглинисті та суглинисто-підзолисті. Рельєф місцевості рівнинний, з чисельними невеличкими нерівностями поверхні, пагорбами та заглибинами. Місцевість пересікають невеличкі широколисті та хвойні ліси і лісосмуги. Попри чисельну кількість опадів на протязі року (дощі, зливи, снігопади, град) місцевість бідна на природні відкриті джерела прісної води (річки, озера, тощо). Проте, під час довготривалих опадів, волога затримується на полях, можливо через глинистий характер ґрунтів. За таких умов, у низинних місцевостях можуть утворюватись тимчасові невеличкі озерця.

Звичайним явищем є густі тумани та висока хмарність. Переважна більшість днів на протязі року позбавлена прямого сонячного опромінення.

Загальна площа господарства 100 га, з яких під сільгоспугіддями зайнято 80 га. Земельні простори мають розірваний характер, і розкидані невеличкими ділянками (по 10 - 25 га) на території діаметром приблизно 8 км.

Серед вирощуваних в господарстві сільськогосподарських культур провідне місце займає рапс та ячмінь. Окрім того, частина земель зайнята під вирощування насіння газонної трави. Вся продукція рослинництва іде на продаж.

Головними напрямками виробництва фермерського господарства Vanggaarden I/S є птахівництво та свинарство. Птахівництво спрямоване на вирощування курочок з 1 дня до 6 міс. та виробництво яєць. Дорослі несучки породи ломанн уайт та ломанн браун утримуються у пташнику на 10 000 гол. Утримання у клітках, триярусне. Збирання яєць, прибирання гною, роздача корму та води механізовані. Доросла несучка використовується на протязі року, після чого все поголівя заміняється. Вирощування молодняку здійснюється у пташнику для напільного утримання птиці. Приміщення обох пташників обладнані електронною системою клімат-контролю.

В господарстві чітко дотримуються програми вакцинації птиці. Все поголівя своєчасно імунізується проти хвороби Ньюкастла, інфекційного бронхіту, хвороби Гамборо та синдрому зниження яйценоскості. Окрім того курчата обовязково обробляються проти кокцидіозу. Приміщення пташників є закритою територією, доступ в яку можливий лише у спецодязі, через дезбарєр. Після звільнення від птиці, пташник ретельно миється та дезінфікується, з подальшим контролем мікробного забруднення. Особливу увагу приділяють контролю контамінації поверхонь приміщення та обладнання сальмонелами.

Для птиці і свиней використовуються повнораціонні комбікорми, які своєчасно постачаються з комбікормового заводу.

Свинарство в господарстві Vanggaarden I/S спрямоване на виробництво поросят-відйомишів. Додатковим напрямком спеціалізації є вирощування поросят до 30 кг. Всі потужності розташовані на трьох фермах. Одна з них - головна - розташована на центральній садибі, інші дві - на відстані 4 км від неї та 6 км одна від одної. Кожна з них є закритою для сторонніх осіб територією. Самі свинарники є капітальні цегляні приміщення, надійно ізольовані від негативного впливу кліматичних факторів довкілля. Водо- та електропостачання централізоване. Обслуговуючий персонал працює в середині тваринницьких приміщень виключно у спецодязі. Слід зауважити, що тварини, а також обслуговуючий персонал під час роботи, позбавлені контакту із зовнішнім середовищем. Свинарники мають лише один вхід-вихід обладнаний дезбарєром та дезкилимками, в яких, в якості дезінфектанту, використовується розчин хлору, для обробки рук - спеціальний миючий засіб. Ввіз-вивіз свиней здійснюється лише через спеціально обладнану рампу, яка дезінфікується перед кожною процедурою.

Таблиця 1. Структура поголівя свиней у фермерському господарстві Vanggaarden I/S (Данія)

На головній фермі утримуються свиноматки, ремонтні свинки парувального віку, кнури та поросята-сисуни. На другій фермі ремонтні свинки на дорощуванні (1,5 - 6 міс.), на третій - поросята 5 - 12 тижнів. Кількість та структура поголівя свиней в господарстві наведені в табл. 1.

В господарстві використовується інтенсивна технологія вирощування свиней, яка передбачає утримання свиноматок в індивідуальних станках на всіх виробничих етапах. Винятком є лише період порісності, коли їх утримання є напіввільним - свиноматки мають можливість пересуватись вільно по секції в період між годівлями. У маточниках утримання також індивідуальне, у типових станках. Кожний технологічний (репродуктивний) етап відбувається в окремій секції. Проведення кожного етапу вимагає своєчасне перегрупування тварин, яке передбачає переміщення окремих статево-вікових груп у заздалегідь звільнену та підготовлену для цього виробничу ділянку. Маточники працюють за принципом ``все зайнято-все пусто. Після кожного відйому приміщення маточнику повністю звільнюється від тварин, проводиться чищення та миття всіх поверхонь та обладнання гарячою водою (50 - 60 ?С), після чого - дезінфекція розчином Virkon S. Секції для опоросів обладнані вбудованою системою підігріву у підлозі, окрім того, в кожному гнізді є інфрачервона лампа. Сама підлога комбінована: ділянка біля годівниці та гніздо для поросят є бетонні, задня частина станку - залізна, решітчаста. Всі параметри мікроклімату контролюються електронною системою (рис.6).

Комплектація маточників відбувається за 3 - 5 днів до опоросів. В якості підстилки для поросят використовується звичайна тирса, яка міняється щодня. Під свиноматкою поросята утримуються 5 тижнів. За цей період їм проводяться всі необхідні ветеринарні заходи: обрізка хвостиків, обробка проти кокцидіозу (Baycox), кастрація, введення заліза.

Поросята з ознаками діареї, запаленнями опірно-рухового апарату, дихальних шляхів лікуються антибіотиками: стрептоміцин + пеніцилін (Milimycin), тілозин (Tilan), лінкоміцин (Lincospectin). На третьому тижні життя все поголівя імунізується проти мікоплазмозу (Stellamune, Pfizer). Досягши маси 7 - 9 кг, переводяться у групу відйомишів (рис. 7) або продаються в інше свиногосподарство.

Осіменіння в господарстві штучне. Сперма відбирається від кнурів-плідників, які утримуються на фермі, розбавляється EDTA з додаванням антибіотиків (неоміцин). Термін зберігання розбавленої сперми 3 дні при температурі 16 - 18 ?С. Її якість постійно контролюється, безпосередньо перед використанням, шляхом мікроскопічного дослідження. Для цього на фермі є спеціально обладнана лабораторія для роботи з біоматеріалом, а також де зберігаються всі лікарські та біологічні засоби у спеціальних холодильниках.

Стимуляція свиноматок проводиться з допомогою кнура, який проводиться перед ними, чим досягається зоровий та запаховий контакт. Свиноматки, що перебувають в охоті, осіменяються двічі, з інтервалом 24 години, свинки 2-3 рази (весь період охоти). Осіменіння свинок проводиться починаючи з 7-місячного віку.