Дослідження продуктивності пшениці озимої селекції СГІ залежно від сортового складу в незрошуваних умовах ПОК "Зоря" Білозерського району Херсонської області

дипломная работа

2.3 Господарсько-біологічна характеристика озимої пшениці. Методика проведення досліджень

У світовому землеробстві озима пшениця займає перше місце серед зернових культур. Світова площа вирощування її становить близько 240 - 250 млн. га, з яких в Україні (станом на поточний рік) - 6,3 млн. га. На Херсонщині станом на 2012 рік посівні площі під озимою пшеницею сягали майже 60% загальних посівних площ. Середня врожайність озимої пшениці по Україні станом на 2012 рік становить 28 ц/га, що менше, ніж у 2010 (40,2 ц/га), але на 8,2 ц/га більше, ніж у 2000 році. Це пояснюється недобором врожаю у Південному регіоні країни, де несприятливі погодні умови зумовили різке падіння продуктивності культури

Зерно озимої пшениці багате на білки і клейковину. Так, в залежності від сили пшениці, умов її вирощування та її сортових ознак, воно може містити 13 - 18% білка, 15 - 50% і навіть більше сирої клейковини, до 70% крохмалю. Саме це і визначає велику поживну цінність цієї культури та її широке застосування у всіх галузях харчової та переробної промисловості. Фуражне (низькоякісне) зерно озимої пшениці - цінний концентрований корм для всіх видів тварин.

Зерно озимої пшениці є джерелом одержання хлібу, кондитерських і борошномельних виробів, спирту, горілчаних виробів, круп, макаронних виробів. Пшеничні висівки - дуже поживний і цінний висококонцентрований корм для всіх видів сільськогосподарських тварин. В 100 кг пшеничної соломи міститься 20-22 кормові одиниці та 0,5-1,0 кг перетравного протеїну. Крім цього, солома широко застосовується у якості підстилки для тварин, для виготовлення паперу, як будівельний матеріал. У деяких випадках озиму пшеницю вирощують і для отримання високоякісних зелених кормів.

Озима пшениця належить до холодостійких культур. Насіння її здатне проростати при температурі орного шару ґрунту всього 1-2 °С, проте за такої температури сходи зявляються із запізненням і недружно, при прогріванні ґрунту до 12 - 20 °С. і достатньої вологості ґрунту (близько 15 мм продуктивної вологи у посівному шарі) сходи зявляються вже через 5 - 6 днів. Більш висока температура (понад 25 °С) несприятлива для проростання, а при температурі 40 °С, коли відносна вологість повітря сягає 30 % і нижче, насіння, яке проросло, гине через інтенсивне випаровування вологи, а те, яке набухло, втрачає схожість внаслідок дихання, витрат поживних речовин і ураження пліснявою.

Найсприятливішим для сівби пшениці є календарний строк із середньодобовою температурою повітря 14 -- 17 °С. Більшість сортів озимої пшениці, районованих в Україні, відносно стійкі проти понижених температур в осінній, зимовий та ранньовесняний періоди. При доброму загартуванні восени вони витримують зниження температури на глибині вузла кущення до мінус 15 - 18 °С, а деякі з них, наприклад, Миронівська 808 -- навіть до мінус 19 -- 20 °С. Найвищою холодостійкістю озима пшениця відзначається на початку зими, коли вузли кущення містять максимум запасних речовин -- цукрів. Навесні, внаслідок зимового виснаження, вона часто гине при морозах усього близько 10 °С. Особливо знижується її холодостійкість при різких коливаннях температури, коли вдень повітря прогрівається до 8 - 12 °С, а вночі, навпаки, знижується до мінус 8 - 10 °С.

Озима пшениця добре витримує високі температури влітку. Короткочасні суховії з підвищенням температури до 35 -- 40 °С не завдають їй великої шкоди, особливо при достатній вологості ґрунту. Протягом вегетації сприятливою середньою температурою є 16 -- 20 °С із зниженням у період кущення до 10 - 12 °С та підвищенням при трубкуванні до 20 - 22 °С, цвітінні і наливанні зерна -- до 25 -- 30 °С. Для розвитку сильної кореневої системи кращою температурою ґрунту є 10 - 20 °С [51, 52, 53].

Озима пшениця потребує достатньої кількості вологи протягом усієї вегетації. Як правило, високий урожай її спостерігається при весняних запасах вологи у метровому шарі ґрунту до 200 мм, а на період колосіння -- не менше 80 - 100 мм при постійній вологості ґрунту 70 - 80 % НВ. Вологість, більша за 80 % НВ, несприятлива для пшениці, бо погіршується газообмін кореневої системи через порушення аерації ґрунту.

Транспіраційний коефіцієнт у пшениці становить 400-500. У сприятливі за вологістю роки він знижується до 300, у посушливі -- підвищується до 600-700. Особливо високим він буває у період сходи -- початок кущення (800-1000), найменшим -- наприкінці вегетації (150-200). Більш економно витрачають вологу рослини, достатньо забезпечені поживними речовинами.

Протягом вегетації пшениця поглинає вологу нерівномірно. Найбільше вона потрібна рослинам у період трубкування, особливо за 15 днів до виколошування з тривалістю близько 20 днів, коли рослина інтенсивно росте і в неї формуються колоски та квітки. Нестача вологи в цей час зумовлює значне зниження врожаю внаслідок меншої кількості зерен у колосі та меншої маси 1000 зерен.

В умовах Степу і південного Лісостепу велике значення має вологість орного шару на час сівби пшениці. Значні запаси її у ґрунті необхідні з самого початку бубнявіння насіння, яке у мякої пшениці відбувається при поглинанні 50 - 55 % води від сухої маси насіння, а в твердої -- на 5 - 15 % більше. Тому дружні сходи зявляються лише при наявності в посівному шарі 10 -- 15 мм продуктивної вологи, а процес кущення -- при вологості орного шару 0 - 30 см не менше 20 - 30 мм. Про високу потребу озимої пшениці у волозі свідчать витрати нею води при формуванні врожаю, які становлять за вегетацію, залежно від зони вирощування, в середньому 2500 -- 4000 м3/га. Тому нагромадження і збереження ґрунтової вологи для пшениці, особливо в Степу, є одним з важливих факторів її високої продуктивності [51, 52, 53].

За дослідними даними, коренева система озимої пшениці на родючих ґрунтах здатна проникати на глибину до 2 м. Тому для озимої пшениці найбільш придатні ґрунти з глибоким гумусовим шаром та сприятливими фізичними властивостями, достатніми запасами доступних для неї поживних речовин і вологи з нейтральною реакцією ґрунтового розчину (рН 6 - 7,5).

Коренева система пшениці найкраще розвивається на пухких ґрунтах, обємна маса яких становить 1,1 -- 1,25 г/см3. При обємній масі 1,35 -- 1,4 г/см3 ріст коріння пригнічується, а якщо вона перевищує 1,6 г/см3, корені не проникають у ґрунт або проникають лише по червоточинах та щілинах.

Надмірна пухкість ґрунту з обємною масою менше 1,1 г/см3 теж несприятлива для формування коріння, бо при наступному осіданні ґрунту можливе обривання коренів (що буває, наприклад, при запізнілій оранці). На таких ґрунтах втрачається багато вологи і верхній шар пересихає, що особливо небажано для посушливих районів. Найвища урожайність її спостерігається при вирощуванні на чорноземних ґрунтах, на півдні -- каштанових і темно-каштанових. Малопридатними (особливо для сортів твердої пшениці) є кислі підзолисті та солонцюваті ґрунти, а також ґрунти, схильні до заболочування, торфовища. Проте за відповідної технології і на таких ґрунтах можна вирощувати до 40 ц/га і більше зерна пшениці.

Озима пшениця належить до рослин довгого світлового дня. Вегетаційний період її залежно від району вирощування та особливостей сорту, коливається від 240 - 260 до 320 днів. Для пшениці має значення також інтенсивність освітлення. При затіненні рослин у загущених посівах нижні стеблові міжвузля надміру витягуються, і пшениця вилягає [51, 52, 53].

Дослідження продуктивного потенціалу сортів озимої пшениці проводилося протягом двох років (2011-2012, 2012-2013). Дослід - одно факторний (фактор - сорт). Кількість варіантів досліду - пять.

Схема досліду:

1 - Куяльник (St.)

2 - Ужинок

3 - Землячка

4 - Безмежна

5 - Бунчук

Площа облікової ділянки - 200 м2. Загальна площа досліду - 14630 м2. Кількість дослідних ділянок - 20. Повторність досліду чотирьохкратна. Метод розміщення варіантів досліду - систематичний.

Рис. 2.1. Схема дослідної ділянки

Рис. 2.2. Схема досліду

Перелік показників, ознак і властивостей, поставлених на вивчення, доцільно розбити на такі три блоки:

І блок (спостереження за погодою):

- температура повітря (середньодобова, мінімальна) - за даними ГМС;

- сума ефективних температур (більше 10 ?С) - розрахунковим методом;

- кількість опадів - за допомогою встановленого на полі опадоміру.

ІІ блок (дослідження з ґрунтом):

- визначення вологості ґрунту (% НВ) перед сівбою та після збирання культури - термостатно-ваговий метод.

ІІІ блок (спостереження та аналізи з рослинами).

Під час досліджень було проведено наступні спостереження і аналізи:

- фенологічні спостереження - сходи (з появою перших розгорнутих листочків у 75% рослин); кущення (у 10 - 15% рослин зявиться перший листок бокового пагона з піхви листка основного стебла); дата припинення вегетації (температура нижче +5 ?С); дата поновлення весняної вегетації (відмічають з появою світлої зелені в основі верхніх листків); колосіння (з піхви верхнього листка зявляється половина суцвіття у 5 - 10% рослин); воскова стиглість (зерно набуває жовтого кольору, твердішає); загальна тривалість вегетаційного періоду (від дати сівби до воскової стиглості).

- біометричні показники - площа листової поверхні (метод заміру параметрів листків і переводного коефіцієнту); висота рослин по фазах вегетації (трубкування - колосіння - воскова стиглість).

- структура врожаю - густота продуктивного стеблостою (кількість продуктивних пагонів на 1 м2 перед збиранням); довжина колосу; кількість зерен в колосі; маса 1000 зерен (зважування 500 зерен на вагах).

- показники стійкості рослин до несприятливих умов - зимостійкість (кількість живих рослин після ВВВ/кількість рослин, що зійшли).

- фітосанітарні обстеження - наявність ураження рослин основними видами хвороб (борошниста роса, іржа, септоріоз, сажка, фузаріоз - за допомогою польового обстеження і звірення зі шкалами ураження) і шкідників (жужелиця, клоп-черепашка, трипси, злакові мухи - обстеження посівів і порівняння фактичної заселеності з ЕПШ).

- урожайність (суцільним методом) і якісні показники зерна - ІДК (на ІДК-метрі); вміст сирої клейковини у зерні (у лабораторії способом відмивання).

Для математичної обробки урожайних даних та отримання обґрунтованих висновків щодо продуктивності сортів у досліді використовувались методи математичного аналізу, зокрема, дисперсійний аналіз однофакторного досліду та кореляційний аналіз.

Делись добром ;)