6. Безпечність мікробіологічних препаратів захисту рослин

Основна перевага біологічних препаратів - специфічність дії на організми, що є запорукою їх безпечності для здоровя людини. Однак, необхідні певні методи контролю за їх виробництвом і застосуванням задля максимальної безпечності. Так, новий препарат можна запустити у виробництво тільки з дозволу Державної комісії, що відає випуском та застосуванням хімічних та біологічних засобів у боротьбі зі шкідниками, збудниками хвороб та бурянами. При цьому однією з вимог до нового препарату є його оцінка на безпечність для людини та тварин.

Одними з перших у польових умовах використали препарати на основі В. popilliae - збудника молочної хвороби пластинчастовусих жуків. Вивчення патогенності цього організму здійснено на шпаках, дорослих курях, курчатах, пацюках та мавпах. В жодному випадку будь-яких патологічних явищ не спостерігали.

Нині найпоширенішими біоінсектицидними препаратами є препарати на основі В. thuringiensis. У США та деяких інших країнах перевірку безпечності ентомопатогенних бактерій було здійснено на добровольцях. Було поставлено досліди з вдиханням та заковтуванням 18-ма добровольцями ендотоксину В. thuringiensis, які попередньо пройшли медичний огляд і лабораторне обстеження. Усі учасники досліду залишались абсолютно здоровими. Дані, отримані на людях, включали також відомості про вісім службовців, причетних до виготовлення бактеріальних препаратів. У цьому випадку також не було виявлено жодної шкоди для здоровя від роботи безпосередньо з препаратом.

Відсутність патогенної дії кристалоутворюючих бацил було показано на 11 видах ссавців (білі миші, пацюки, мурчаки, кролі, велика рогата худоба, вівці, свині) та на 7 видах птахів (фазани, куріпки, курчата, кури, горобці, шпаки, качки) і 6 видах риб (форель, окунь, молодь лосося, гамбузія та акваріумні риби).

У колишньому СРСР біопрепарати і культури кристалоутворюючих бацил були випробувані на 8 видах ссавців (білі миші і пацюки, морські свинки, кролі, бурундуки, вівці, бики), на 3 видах птахів (горобці, курчата, качки), 2 видах риб (форель, короп). При цьому виявлено дві особливості впливу мікроорганізмів на тварин: перша - В. thuringiensis неінфекційні для теплокровних тварин і не можуть бути причиною інфекційного захворювання; друга - згодовування тваринам спор і кристалів В. thuringiensis у дозах, застосовуваних проти комах, а також у дозах, що перевищують ентомоцидні в 10- 100 разів, не спричиняють будь-яких патогенних реакцій.

Встановлено, що В. thuringiensis та препарати на її основі практично не шкодять бджолам.

Досвід роботи з ентомопатогенними вірусами засвідчує, що на здоровї осіб, які працювали з ними, це не позначалося.

Досліджували пероральне введення вірусу поліедрозу бавовникової совки добровольцям. Кожен із десяти чоловіків та жінок після прискіпливого медичного обстеження протягом пяти днів одержав 5,82 млрд. поліедрів. Помітних змін у самопочутті будь-кого зі складу контрольних чи дослідних груп не виявлено. Через два роки після досліду всі члени обох груп були цілком здоровими. В іншій роботі досліджували сироватку крові семи лаборантів, які працювали з вірусами ядерного поліедру шовкопряда-недопарки і пильщика рудого на наявність антитіл до вірусних чи поліедренних білків. Антитіл до вірусних чи поліедренних білків не було виявлено. Поряд з цим серологічно порівнювали згадані віруси з арбовірусами везикулярного стоматиту, енцефаломієліту коней, жовтої лихоманки, а також з вірусами лімфоцитарного хоріомененгіту. Віріонні і поліедренні білки вірусів ядерного поліедру серологічно відрізнялися від білків усіх перелічених вірусів.

Намагання заразити клітини людини препаратами вірусної ДНК були безуспішними. При застосуванні препаратів ДНК вірусів ядерного поліедру шовкопряда тутового і молі вощинної великої жодного разу поліедрів у клітинах не було виявлено, цитопатична дія вірусу іноді була помітною, але вірус не репродукується, а лише перебуває в цілих чи зруйнованих клітинах.

Спеціалісти вважають неймовірною можливість мутаційних змін В. thuringiensis, що могли б небажано розширити спектр дії бактеріальних препаратів.

Є відомості, що в осіб, які працювали з грибом Beauveria bassiana, препарати спор спричиняли помірні й сильні алергічні реакції. Це проявлялося у формі втоми, нездужання, головного болю тощо. У більшості випадків ці симптоми швидко минали.

Такі самі явища спостерігалися за лабораторного одержання боверину. Встановлено також, що за поверхневого вирощування гриба B. bassiana для одержання боверину, повітря приміщень забруднюється не лише спорами B. bassiana, а й супутньою мікрофлорою (пеніцили, аспергили), що може посилювати алергізацію працюючих.

Отже, серед вироблюваних нині мікробіологічних препаратів жоден не завдає серйозної шкоди здоровю персоналу, який має з ними контакт. Однак не можна виключати можливість розвитку алергічних реакцій на мікробні препарати. Тому досить важливо при роботі з біопрепаратами забезпечити механізацію виробничих процесів, герметизацію апаратури, а за необхідності - застосовувати індивідуальні захисні засоби, захищаючи шкіру, очі і верхні дихальні шляхи від забруднення мікроорганізмами та біопрепаратами.

Встановлено, що, як правило, прямого специфічного впливу ентомопатогенних вірусів та бактерій на корисну фауну безхребетних не спостерігається. Однак зниження чисельності фітофага за застосування мікробіологічних препаратів опосередковано впливає на паразитів і хижаків, оскільки при цьому погіршується забезпеченість останніх кормом. Більшою мірою це позначається на високоспеціалізованих ентомо- та акарифагах.

Первинний контакт мікробіологічних препаратів завжди відбувається з рослинами, що є кормом для комах-шкідників. Очевидно, взаємовідносини цих препаратів з рослинами обмежуються адсорбцією на поверхні листя та стебел. Будучи природними елементами біоценозів, ентомопатогенні мікроорганізми не завдають шкоди рослинам. Більше того, внесення ряду бактерій у ґрунт і на частини рослин сприяє росту сільськогосподарських культур і збільшенню врожаю. Однією з таких бактерій є В. thuringiensis.

У цілому мікробіологічні засоби захисту рослин досить безпечні для людини та навколишнього середовища, що робить їх незамінним елементом системи захисту рослин.