3. Опис технологічного процесу та його механізація

Бонітування плідників коропа проводять навесні при температурі води +4 оС відразу після звільнення від криги. Якщо плідники затримуються у зимувальному ставі, за умов підвищення температури +8 оС та вище, необхідно їх підгодовувати з розрахунку 1-2% корму від маси тіла.

З метою визначення стану здоровя плідників коропа та ремонтне стадо уважно оглядають. Проводять профілактичні заходи щодо захворювання риби. Паралельно з інвентаризацією проводять бонітування плідників. При цьому всю рибу уважно оглядають: хворих і з вираженими дефектами вибраковують та замінюють ремонтним молодняком. Проміри беруть за допомогою спеціальної стрічки, зважують. З плідниками потрібно поводитись обережно, переносити її у спеціальних рукавах. Дані бонітування заносять у відповідний журнал.

Після вилову рибу обробляють в антипаразитарних ваннах і садять роздільно залежно від статі у стави відповідних категорій з урахуванням дальшого їх використання при щільності посадки на самку не менше 8 м2, на самця - 6 м2 площі ставу.

Для нересту відбирають кращих за вгодованістю плідників з добре вираженими ознаками статі.

При температурі у ставах 8-10 оС плідників підгодовують аж до посадки їх на нерест один-два рази на день, розділяючи денну норму на дві порції.

Підготовку ставів до нересту коропа починають відразу після танення снігу. Підготовлені нерестові стави за 5 - 7 год. до посадки плідників на нерест через спеціальні фільтри заповнюють водою температура якої становить 18 - 20 °С (на 1 - 2 °С більше ніж у ставах, де вони перебували до цього). Відбирають кращих за вгодованістю плідників з добре вираженими ознаками статі. Їх переносять (або перевозять) у нерестові стави на брезентових ношах з водою по одному.

Здорових плідників купають у профілактичних антипаразитарних ваннах з 5-процентного розчину кухонної солі чи аміачних і розміщують самок та самців в окремі маточні стави для підготовки до нересту.

На нерест плідників коропа відсаджують під вечір з розрахунку на одне гніздо одна самка та два самці (площа ставу 100 - 200 м2). Риби нерестяться вранці протягом 5 - 7 год. Пізно ввечері того ж дня, або вранці наступного плідників обережно виловлюють і пересаджують на нагул у літньо-маточні стави. Рівень води у нерестових ставах підвищують на 15 - 20 см. Перед викльовуванням водоспуски старанно закривають. При температурі води 18 - 20 °С через 3 - 5 діб з ікри викльовуються личинки. На 3-ю добу у них зявляється передня частина плавального міхура і вони добре тримаються у товщі води. У цей час мальків або личинок по всій береговій мілководній зоні рано-вранці або пізно ввечері перевозять у вирощувальні стави. Оптимальна щільність посадки залежно від зони рибництва становить 100 тис.екз./га.

Личинку рослиноїдних риб закуповують у рибних господарствах, що розташовані у Степовій зоні рибництва.

Підготовка вирощувальних ставів до зариблення. Розпочинають її з осені або рано навесні. Мілководні ділянки ставів, які дуже заростають, старанно розчищають, культивують дно, засівають його вівсом, ячменем. Восени удобрюють органічними добривами з розрахунку 7-10 т/га. За 7-9 днів до посадки личинок у вирощувальні стави їх заповнюють водою. Випускають молодь у став обережно вздовж берегової лінії рано-вранці, в різних місцях, особливо там, де відмічено скупчення зоопланктону.

Під час вирощування цьоголіток коропа систематично годують. За умов досягнення цьоголіток 5 г спочатку привчають, а потім згодовують спочатку просіяний комбікорм, а потім кормосуміші, які роздають у спеціально приготовлених для годівлі місцях.

Для поліпшення природної кормової бази вирощувальні стави удобрюють. При зниженні рН або вмісту води їх вапнують негашеним вапном, при цьому перестають годувати. Після закінчення вегетаційного періоду в кінці жовтня при температурі води 5-8 °С цьоголіток виловлюють, підраховують, пропускають через профілактичні ванни (5 кг солі на 100 л води) і пересаджують у зимувальні стави з глибиною непромерзаючого шару води 2 - 2,5 м і площею 0,5 - 1 га. Щільність посадки - до 800 тис.екз./га.

Обліковують виловлену рибу обємно-ваговим способом. Полягає він у обліку кількості відер посаджених у зимівники цьоголітків і в зважуванні та підрахунку кожного десятого відра. Середню вагу цьоголітків визначають діленням загальної їх ваги на кількість у врахованих відрах.

Один раз на декаду контролюють вміст кисню у воді зимувального ставу на притоці та витоці. При утворенні криги прорубують контрольні ополонки (1х1), які щодня очищають від льоду, а в снігопад на ніч закривають соломяними матами. В разі необхідності збагачення води киснем, її перекачують з ополонки в ополонку.

4. Годівля обєктів вирощування та інші заходи інтенсифікації

У сучасних тепловодних рибницьких підприємствах, які орієнтовані на виробництво рибопосадкового матеріалу, цьоголіток переважно вирощують у полікультурі. Принцип полікультури, тобто її визначальна концепція, полягає у відсутності або слабко вираженій харчовій конкуренції між коропом і рибами східно-китайського рівнинного комплексу, які отримали узагальнену назву -- рослиноїдні риби.

Цьоголіток можна вирощувати у разі зариблення вирощувальних ставів як личинками віком 3--5 діб, так і підрощеними личинками віком 10-15 діб або мальками віком 30-45 діб, що залежить від конкретних умов рибницьких господарств.

Аналіз динаміки конкуренцій у харчуванні коропа і рослиноїдних риб засвідчує, що між цими видами риб вона виражена лише у період раннього постембріогенезу і має тенденцію прогресивного згасання після досягнення рибами малькової стадії розвитку. Крім того, проходження відповідних стадій коропом і рослиноїдними рибами не збігаються у часі, що дає змогу практично ігнорувати харчову конкуренцію. Тому проблему живлення рослиноїдних риб вирішують регулюванням концентрації кормових гідробіонтів в одиниці обєму води з використанням для цього органо-мінеральних добрив. Тому під час розгляду питання раціонального використання кормів доцільно акцентувати увагу на коропі.

Інтенсивне виробництво товарного коропа ґрунтується на вирощуванні великої кількості якісного і життєстійкого рибопосадкового матеріалу з використанням відповідних кормів і кормосумішей. У звязку з цим у кожному рибницькому господарстві передусім складають план вирощування цьоголіток коропа і рослиноїдних риб, до якого обовязково вносять показники росту цьоголіток, план і графік їх годівлі, інші рибогосподарські показники і заходи. Особливу увагу приділяють забезпеченості у вегетаційний період природною кормовою базою і штучними кормами. Відомо, що найефективнішим кормом у разі вирощування молоді риб є природні кормові організми. Проте за високих щільностей посадки личинок або мальків зоопланктон досить інтенсивно виїдається і втрачає здатність до швидкого поновлення. З урахуванням цієї обставини доцільно використовувати штучні корми за умов їх повноцінності і вмісту протеїну не менше 26 %.

Зариблення ставів і вирощування молоді риб здійснюють згідно з чинними нормативно-технологічними рекомендаціями щодо вирощування рибопосадкового матеріалу. Вирощувальні стави на момент посадки личинок або мальків мають бути заповнені на 50--60 % загального обєму. За традиційної інтенсивної технології вирощування цьоголіток годівлю розпочинають через 2--4 тижні після зариблення вирощувальних ставів, коли рівень води в них буде доведено до проектної позначки.

Для розрахунку планової кількості кормів на вегетаційний період у разі вирощування цьоголіток потрібна така вихідна інформація: площа ставу, план вирощування рибопосадкового матеріалу, щільність посадки, планована рибопродуктивність за рахунок природної кормової бази, загальний приріст за рахунок внесення добрив, кормовий коефіцієнт корму, кормосуміші чи гранульованого комбікорму Для останнього величина кормового коефіцієнта згідно з чинними рибницико-біологічними нормативами становить 4,7, для сипких вона збільшується на 8 %.

Конкретно для окремою ставу потребу в кормах можна визначити за формулою

Д=((А-В)-Ппр]Кк

де Д -- потрібна кількість корму, кг; А -- вихід риби восени, шт.; В -- запланована середня маса цьоголіток, кг; Ппр -- загальний приріст риби за рахунок природної кормової бази з урахуванням внесення добрив, кг; Кк -- кормовий коефіцієнт.

Щоб правильно розподілити корми упродовж вегетаційного періоду, для кожного ставу складають план годівлі і передбачають, як правило, максимум витрат кормів у місяці інтенсивного росту і живлення риби, розробляють графік годівлі риби, визначають частоту годівлі за сезонами. Протягом вегетаційного періоду обовязково ведуть журнал годівлі риби.

Інтенсивну годівлю молоді розпочинають наприкінці червня -- на початку липня після досягнення мальками коропа середньої маси 1 г. Розрахункову загальну масу корму за місяцями розподіляють так, %: червень -- 5, липень -- 35, серпень -- 35--40, вересень -- 15--20, жовтень -- 5. Визначену кількість кормів на місяць розподіляють за декадами і кожним днем.

Добова норма за інтенсивної годівлі залежить від вмісту протеїну у комбікормах, середньої маси молоді, температури води і біомаси зоопланктону.

В основу розрахунків покладено принцип, за яким передбачається наявність залишкової біомаси зоопланктону не менше 10 г/м3.

У звязку з фізіолого-біохімічними процесами травлення цьоголіток коропа на фоні температур, які поступово знижуються, що є типовим на завершальних етапах вирощування, цікавим є раціональне використання кормів у цей період (табл.2) [ 24].

Простежувана динаміка засвідчує, що сучасною теорією і практикою рибництва накопичено досить змістовний матеріал, який у разі вирощування цьоголіток коропа на фоні поступового зниження температур дає змогу уникнути перевитрат кормів, що істотно скорочує загальні витрати на виробництво рибопосадкового матеріалу.

Годівлю цьоголіток у вирощувальних ставах доцільно проводити в один і той самий час, не менше ніж двічі упродовж світлової частини доби. Першу годівлю бажано проводити о 7-9 год. ранку після визначення температури води і вмісту розчиненого у ній кисню. Корми доцільно згодовувати за кормовими місцями-майданчиками розміром 3Ч3 м, число яких визначають за співвідношенням: 1 кормове місце-майданчик на 8-10 тис. цьоголіток. Іноді корми вносять по кормових доріжках завширшки 5-6 м, які розмічають кілками.

Таблиця 2

Добова норма гранульованих комбікормів з вмістом протеїну 26% і вище для цьоголіток коропа у вересні-жовтні (% маси тіла риб)

Інтенсивність годівлі регулюють залежно від швидкості травлення їжі, що, у свою чергу, залежить від температури води. Мальки коропа за температури води понад 20 °С досить швидко перетравлюють корм і звільняють кишечник, що потребує врахування цієї особливості травлення під час годівлі. При цьому вміст розчиненого у воді кисню має бути не менший ніж 4 мг/л. За зниження вмісту кисню на 50 % і більше відповідно потрібно зменшити добову норму годівлі на 50-60 % або зовсім не годувати рибу у цей день.

Упродовж усього періоду вирощування цьоголіток особливу увагу слід приділяти підтримуванню високого рівня розвитку природної кормової бази систематичним внесенням органо-мінеральних добрив, регулюванням водообміну і високою культурою ведення господарства. Потрібно добиватися, щоб у харчовій грудці молоді коропа частка природних кормових компонентів становила не менше 25%. В основу раціональної годівлі цьоголіток має бути покладена аксіома: чим більший вміст природної їжі у раціоні, тим ефективніше будуть використані штучні корми і забезпечені мінімальні витрати їх на приріст маси рибопосадкового матеріалу.

Отже, очевидно, що найраціональніша годівля в разі вирощування рибопосадкового матеріалу повязана з оптимізацією співвідношення кормів природного і штучного походження, яке відповідає потребам організму. Проте за високих щільностей посадки, які часом мають тенденцію до подальшого зростання, значення природної кормової бази у раціоні молоді риб, особливо коропа, неухильно падатиме. Це, у свою чергу, потребує штучних кормів, які б забезпечували не тільки головні, а й усі фізіологічні потреби організму. Такі комбікорми, які б задовольняли усі потреби організму риб, створити досить проблематично, вони дорогі і можуть у сучасних умовах господарювання істотно знизити ефективність виробництва як рибопосадкового матеріалу, так і товарної риби.

У звязку зі зростанням інтересу до пасовищної полікультури у рибогосподарську сферу залучаються водойми, придатність яких повязана з виконанням меліоративних робіт, орієнтованих на пригнічення розвитку макрофітів. Це завдання доцільно вирішувати біологічними засобами, серед яких реальні переваги належать використанню білого амура. У звязку з цим в останні роки простежується певна тенденція до розширення обсягів виробництва рибопосадкового матеріалу білого амура, що потребує його годівлі.

Характер живлення білого амура упродовж першого місяця життя свідчить про поступовий перехід від харчування зоопланктоном до споживання водних рослин. Ця обставина зобовязує знати кормові коефіцієнти певних видів вищої водної рослинності, поширеної у ставах, або яку можна згодовувати в умовах вирощування цьоголіток білого амура в лотках, басейнах, саджалках (табл. 3).

Наведені кормові коефіцієнти, одержані експериментальне, можна використовувати для відповідних розрахунків у разі організації годівлі цьоголіток білого амура.

Таблиця 3

Кормові коефіцієнти водних рослин для годівлі цьоголіток білого амура

З урахуванням вищевикладеного, під час вирощування цьоголіток коропових риб у моно- або полікультурі доцільно ширше застосовувати арсенал методів стимулювання розвитку природної кормової бази у поєднанні з ефективним і економічно обґрунтованим використанням штучних кормів. Така орієнтація дасть змогу у кожному конкретному рибницькому господарстві визначити оптимальну концентрацію молоді на одиницю площі акваторії у звязку з реальним балансом кормових ресурсів природного і штучного походження.