1.1 Коротко про господарське значення культури

Рід жита - Secale L., за даними різних авторів, обєднує від 6 до 13 ботанічних видів, серед яких поширений лише один культурний вид - жито посівне (S. CerealeL.). Жито посівне (2n-14, 2n-28). Єдиний вид культурного жита, який дуже поширений у світовому землеробстві, у тому числі й у нашій країні як важлива продовольча і кормова культура. Вид обєднує понад 40 різновидностей. Всі сорти жита, які мають поширення в Україні, належать до різновидності viilga-re Кот. - жито звичайне (посівне). Жито посівне - однорічна травяниста рослина. Як кормову рослину вирощують також культурне багаторічне жито, одержане А.І. Державіним при схрещуванні дикого багаторічного жита з однорічним культурним посівним житом. Жито посівне як природний вид є диплоїдною формою (2n-14). В останні десятиріччя селекціонерами створене подвоєнням кількості хромосом у клітинах тетраплоїдне жито (2n-28), сорти якого формують крупне зерно (маса 1000 зерен досягає 50-55 г), міцну, стійку проти вилягання соломину.

Озиме жито в нашій країні є другою важливою після пшениці культурою. Продовольча цінність його визначається значним вмістом в зерні білків (12,8 %) та вуглеводів (69,1 %).

Наявність у житньому хлібі повноцінних білків, багатих на незамінні для людей амінокислоти, особливо на лізин, аргінін та ін., великої кількості легкозасвоюваних вуглеводів, а також дуже важливих вітамінів (А, Ві В2, Вз, В12, РР, С), значна калорійність (1 кг житнього хліба забезпечує людину 2481,2 ккал) свідчать про його високу поживність як продукту харчування, особливо при виконанні людиною фізичної праці. Слід додати також, що, зїдаючи 500 г житнього хліба, людина повністю забезпечує себе залізом і фосфором та на 40 % кальцієм.

За даними біохімічних лабораторій вміст білка в зерні жита 12,5%, крохмалю 50%, жиру 1,6--1,9%. Найбільше білка у зародку -- 44,7%. Виявлені в зерні такі вітаміни, мг на 100 г сухої речовини: ВІ -- 0,34; В₂ -- 31; РР -- 1,90; В₃ -- 1,10; В₆ -- 0,23; С -- 7,7%.

У складі зерна жита є ненасичені жирні кислоти, що здатні розчиняти холестерин в кровоносній системі людини, який викликає важке захворювання -- атеросклероз. Завдяки цьому лікарі рекомендують людям старшого віку вживати житній хліб як профілактичний засіб від можливого захворювання.

Житній хліб має підвищену кислотність, яка зумовлена життєдіяльністю молочних бактерій. Це надає йому приємного смаку і запаху та інших цінних кулінарних ознак.

Проте в зерні жита менше, ніж пшениці, міститься клейковини (8 - 26 %), яка, крім того, більш рухлива і гірше розтягується. Тому житній хліб менш обємний і швидше черствіє.

Житнє борошно часто використовують як домішку до пшеничного при випіканні популярних сортів хліба. Наприклад, відомий Український хліб залежно від сорту має у своєму складі від 80 до 20 % житнього та від 20 до 80 % пшеничного борошна.

Жито -- важлива кормова культура. Його висівки і шрот використовують як концентрований корм, зелена маса -- незамінний корм у ранньовесняний період.

За вмістом білка житній шрот дещо поступається перед пшеничним, але перевищує його за вмістом безазотистих екстрактивних речовин.

Зелена маса жита за поживністю і вмістом перетравного протеїну. переважає зелену масу озимої пшениці і озимого ріпака.

Природні умови Полісся і Лісостепу сприятливі для вирощування озимого жита на зелений корм. Восени воно інтенсивно кущиться і йде в зиму добре розвинутим. Навесні рослини рано дають високий урожай зеленої маси. Найбільш поживний зелений корм вирощують при сівбі жита з іншими культурами. Урожай зеленої маси сумішки його з викою на 20--30% вищий, ніж урожай чистого жита, із більшим вмістом протеїну. Озиме жито -- відносно невибаглива до умов вирощування культура. Рослини його мають глибоку кореневу систему, яка може засвоювати поживні речовини навіть у малодоступній формі. Завдяки значній кислото- і солевитривалості, воно вважається найбільш придатною культурою при освоєнні меліорованих земель, може рости на торфоболотних і піщаних ґрунтах. Жито дуже добре реагує на удобрення, обробіток ґрунту та інші агротехнічні заходи, при дотриманні яких воно дає високі врожаї на ґрунтах, майже непридатних для вирощування інших зернових культур.

Найбільші площі озимого жита зосереджені на Поліссі та Північно-західному лісостепу.

Слід зазначити, що посіви озимого жита менше забурянюються і більш стійкі проти кореневих гнилей у порівнянні з озимою пшеницею. Жито більш зимостійке. На менш родючих ґрунтах забезпечує сталі врожаї зерна. Воно може витримувати температуру до мінус 25° і навіть нижчу, а на глибині вузла кущіння до мінус 18--20°.

За вмістом білка в зеленій масі (13,9 %) жито переважає озиму пшеницю і кукурудзу у фазі викидання волотей. Нерідко озиме жито вирощують і на сіно. Солому жита використовують як грубий корм у вигляді запареної січки, а також для виготовлення парникових мат, корзин, паперу, саману.

Озиме жито має агротехнічне значення. Завдяки сильному кущенню і швидкому росту навесні воно пригнічує буряни , і є добрим попередником для інших культур.