Вступ

В Україні вирощують щорічно 3,0-4,0 млн. га ячменю ярого. У роки масового пересіву загиблої озимини площі під ярим ячменем можуть подвоюватись, а в південних регіонах - зростати навіть у 5-7 разів [1]. Ячмінь озимий традиційно вирощувався на площі 300-450 тис. га. Однак, в останні роки намітилась тенденція до розширення площ під цією культурою. Так, у 2006 р. зібрана площа ячменю озимого в Україні становила 418,7 тис. га, у 2008 р. - 853,0 тис. га, під урожай 2009 р. було засіяно - 1254,4 тис. га.

Селекція робить значний внесок у підвищення продуктивності і якості сільськогосподарських культур. Прогресу у підвищенні врожайності зернових культур у Європі за останні 50 років досягнуто за рахунок взаємодії процесів удосконалення технології і впровадження нових сортів, при цьому внесок селекції становив 20,1-33,0%.

Спеціальними дослідженнями встановлено, що внесок селекції у досягнуте, в останні роки зростання урожайності ячменю ярого становить більше 55% [2]. Проте характерною рисою виробництва зерна ячменю в Україні завжди були несталість врожаїв і валових зборів зерна через нестабільність умов вирощування. За даними академіка А.А. Лінчевського їх щорічне варіювання досягає 193% [3].

В останні роки в умовах Лісостепу України почастішали випадки прояву екстремальних погодних умов - аномально жарких (посуха) чи аномально холодних (зливи, шквали) на протязі вегетації рослин ячменю ярого (на різних етапах органогенезу). Збільшилась також і частота епіфітотій листостеблових хвороб, внаслідок чого значно зросла роль стійких сортів в інтегрованому захисті ячменю від патогенів [4].

Створення сортів, адаптованих до умов сьогодення, вимагає поєднання в генотипі стабільного прояву елементів структури врожаю за роками та стійкості до біотичних і абіотичних факторів.

Світове різноманіття ячменю ярого має достатній генетичний запас необхідних ознак та властивостей для виконання цього завдання.

Серед зразків, що вивчались в умовах Миронівського інституту селекції пшениці ім. В.М. Ремесло НААН, уперше в контрастних за гідротермічним режимом роках виділено нові джерела селекційних ознак: із стабільним проявом продуктивного кущіння, озерненості, маси зерна з колоса і маси 1000 зерен; стійкості до вилягання, імунності проти борошнистої роси (донори mlo-стійкості), стійкості проти карликової іржі, смугастої, сітчастої, темно-бурої плямистостей та їх поєднання.

Виділені джерела рекомендовано залучати в селекційний процес для створення сортів, адаптованих до умов правобережного Лісостепу України.

Селекційний матеріал для кожної зони потрібно створювати на основі місцевого асортименту з постійним поліпшенням за рахунок інших генотипів [4]. Світові генетичні ресурси рослин розглядаються в цьому контексті як основне джерело поліпшення сільськогосподарських культур у найближчі десятиліття [5-6]. Генетичне різноманіття рослин є одним з основних заходів забезпечення продовольчої, енергетичної, екологічної безпеки України [7] Повне розкриття потенціалу генетичних ресурсів за основними біологічними і селекційними ознаками дасть змогу забезпечити генетичну базу для реалізації селекційних програм різних напрямків [5].

Таким чином, вивчення світового генофонду ячменю ярого є невідємною складовою при створенні нових високопродуктивних кормових та пивоварних сортів.

Метою дипломної роботи є вивчення господарсько цінних ознак і властивостей нових сортів ячменю ярого селекції МІП з метою залучення їх в селекційний процес. Під час перебування на виробничій практиці у відділі селекції (лабораторія селекції ячменю) я приймала участь у проведенні наукових досліджень і мені надано право використовувати матеріали для написання дипломної роботи.

Я вдячна завідувачу лабораторії Гудзенку Володимиру Михайловичу за надану мені допомогу у зборі та оформленні наукової літератури.