1.2 Короткий історичний аналіз розвитку сільськогосподарського виробництва в Україні

Україна має сталі традиції ведення сільського господарства, які розпочалися у часи Київської Русі, знайшли свій розвиток у господарюванні вільних козаків на так званих зимівниках, де виробництво було орієнтовано на ринок, і які, власне, були тим, що зараз називають фермою. В перші роки після звільнення від кріпацтва при чисельності населення близько 14 млн. осіб Україна збирала до 400 млн. пудів зерна, а за 1892-1900 рр., коли населення зросло на 72 %, середній валовий збір зерна становив на 85,9 % більше.

Перед першою світовою війною населення України налічувало 28,4 млн. осіб, з яких 80,7 % мешкало в сільській місцевості і на кожного з них припадало понад 1,2 га, або загалом 23,9 млн. га посівів. При цьому зернові становили 88,3 % усієї посівної площі, а після визволення селян з кріпацтва зернових у структурі посівів було навіть понад 97 %.

Така структура посівів зумовила те, що Україна в межах царської Росії була основним продуцентом зерна. Так якщо в 1913 р. в 50 губерніях Російської імперії було зібрано 4260,2 млн. пудів зерна, то в Україні - 1185,7 млн. пудів, або 27,8 % загального обсягу. При цьому значна частина урожаю була вивезена за межі України. У цілому в 1913 році було вивезено 198,1 млн. пудів пяти культур: жита, пшениці, вівса, ячменю, зернобобових [13].

Природно, що обсяги виробництва конкретних видів рослинницької продукції залежить від розмірів посівних площ, динаміку змін яких по окремих культурах в Україні з 1913 по 1990 р. і за останні сорок років XX ст. можливо побачити за даними табл. 1.1.

За даними статистики, з 1913 по 1957 р. загальний приріст посівних площ всіх категорій господарств України становив 4314 тис. га, або 15,4 %. За ці роки рослинництво України перетворилося з переважно зернової галузі в багатогалузеву систему, в результаті чого серед зернових основу посівів становила озима пшениця - зростання на 39,1 % і кукурудза - зростання майже у 3,2 рази, а серед технічних культур найбільше зросли площі посіву під соняшником (майже у 13 разів) та цукровими буряками (майже в 2,3 рази). Але з 1960 р. зміни посівних площ відбувалися дещо інакше(див. табл.1.1.).

Посівні площі окремих культур в Україні, тис. га. Таблиця 1.1.

Отже, загальна площа посіву зернових після 1960 р. була найвищою у 1980 р. - майже 16,5 млн. га і на початку ХХІ ст. зменшилась до 13,6 млн. га, або на 17,2 % відносно 1980 р. Найбільшу площу посіву кукурудзи відмічено у 1960 р., в той період, коли цю культуру примушували сіяти з рішенням керівництва колишнього Союзу. Найбільші площі посіву ячменю зафіксовано у 2000 р. становили майже 180 % до посівних площ 1960 р., а посівні площі таких культур, як зернобобові та цукрові буряки, технологія вирощування яких більш складна порівняно з іншими культурами, внаслідок недостатнього технічного забезпечення значно скоротилася і по зернобобових, наприклад, було всього трохи більше четвертої частини посівів 1990 р [13;27].

Зміни виробництва мяса в Україні дзеркально відображають зміни виробництва зерна, а також скорочення поголівя всіх видів сільськогосподарських тварин. Так якщо в 1990 р. загальна кількість великої рогатої худоби перевищила показник 1940 р. більш ніж у 2 рази, то в ХХІ ст. поголівя великої рогатої худоби, свиней, овець і кіз та коней було меншим, ніж у 1940р. При цьому порівняно з 1990 р. поголівя великої рогатої худоби скоротилося більш ніж у 2 рази, в тому числі корів - на 40 %, свиней - у 2,5 рази, овець і кіз - майже в 5 разів, птиці - майже у 2 рази.

Зі зменшенням чисельності поголівя тварин і птиці відповідно скоротилося виробництво мяса (в забійній вазі). Виробництво яловичини скоротилося майже на дві третини, а мяса птиці - майже вдвічі.

Порівняння виробництва молока в ХХІ ст. з 1960 р. показує перевищення середнього надою на 54,5 % і зменшення валового виробництва майже на 3,4 % внаслідок значного скорочення поголівя корів, а порівняно з показниками 1990 р. свідчить про зниження середньої продуктивності на 54 кг і зниження валового виробництва на 44,3 %.

Отже, ми бачимо, що зміни посівних площ окремих культур, їх урожайності, валових зборів, виробництва продукції тваринництва характеризуються їх зростанням до 1990 р. при зниженні всіх показників у ХХІ ст., за винятком соняшнику - головної експортної культури на цей час.

У цілому, за оцінкою Міністерства аграрної політики України, валова продукція сільського господарства країни в ХХІ ст. становила лише 48,5 % до відповідного показника 1990 р.

Зміна співвідношення сільського і міського населення України віддзеркалює загальносвітові тенденції, що зумовлені історичною логікою розвитку суспільства, яка потребує формування промисловості при зниженні потреб робочої сили на селі внаслідок поліпшення технології виробництва сільськогосподарської продукції, а також притаманне Україні в останні роки перевищення в сільській місцевості природної смертності над народжуваністю [13].

Перехідний період від системи планового ведення сільського господарства до вільного ринку характеризується значним скороченням виробництва всіх видів сільськогосподарської продукції.