Розділ 4. Результати досліджень

4.1. Запаси доступної вологи в грунті після різних попередників

На урожайність всіх сільськогосподарських культур, в тому числі і на урожайність кукурудзи впливають запаси доступної для рослин вологи, які накопичуються в період від збирання попередника до сівби культури. Можна передбачити, що більше вологи на час сівби кукурудзи буде спостерігатись на полях, де вирощуються культури з невисоким водоспоживанням та де від збирання попередника до сівби культури залишається більший проміжок часу.

З попередників кукурудзи, які вивчаються в досліді, найраніше збирається горох на основну продукцію, за ним ячмінь ярий, потім кукурудза і найпізніше - цукрові буряки.

Які запаси доступної вологи формуються після цих попередників в метровій товщі грунту на час сівби кукурудзи свідчать дані таблиці 4.1.

Запаси доступної вологи під кукурудзою після різних попередників в 2005 році, мм

Якщо взяти верхній 20-сантиметровий шар грунту, то найвищий запас доступної вологи на час сівби кукурудзи спостерігається після ячменю ярого, гороху, повторної кукурудзи і кукурудзи - відповідно 36,2, 34,4, 33,4 і 32,9 мм. Після цукрових буряків цей показник був найнижчим і склав 29,9 мм. Слід відмітити, що цих запасів вологи в шарі 0-20 см було цілком достатньо для одержання дружних сходів кукурудзи.

Але якщо взяти всю товщу метрового шару грунту, то запаси доступної вологи в ній теж були найнижчими після цукрових буряків.

Так, якщо після ячменю ярого запаси доступної вологи в метровому шарі грунту прийняти за 100%, то після гороху їх було 97,7%, цукрових буряків - 68,2%, кукурудзи і кукурудзи повторної відповідно 83,1 і 81,4%. Таким чином, проти контрольного варіанту запаси доступної вологи після цукрових буряків були нижчими на 31,8%. Можна також відзначити, що запаси доступної вологи при розміщенні кукурудзи після кукурудзи і повторної кукурудзи (коли кукурудза на одному місці вирощується третій рік) практично не відрізнялися між собою, що свідчить про можливість розміщувати цю культуру повторно.

В процесі росту і розвитку не дивлячись на невисокий коефіцієнт транспірації кукурудза на час викидання мітелок використала значну частину вологи. Так, на контрольному варіанті в метровому шарі грунту залишилось вологи порівняно з весняними її запасами лише 24,1%, після гороху - 30,0%, після цукрових буряків - 49,3%, після кукурудзи і повторної кукурудзи - відповідно 43,4 і 43,7%. Таким чином, більше води використала кукурудза, розміщена в сівозміні після ячменю ярого і гороху і майже однаково після просапних попередників.

На час повної стиглості запаси доступної вологи в метровій товщі грунту завдяки атмосферним опадам і меншому споживанню вологи в останній фазі органогенезу навіть підвищились, але найнижчими були після кукурудзи розміщеної після цукрових буряків.

Кількість спожитої кукурудзою води залежить не лише від її запасів у грунті, а і від наявності в грунті поживних речовин. Там, де їх більше, то і використання вологи ефективніше. Про це свідчать розрахунки, результати яких приведені в таблиці 4.2.

Сумарне водоспоживання кукурудзи в 5-пільних сівозмінах після різних попередників у 2005 р.

З них видно, що найменшим сумарним водоспоживанням відзначається кукурудза, яка висівалась в сівозміні після гороху і цукрових буряків, де на кожний центнер урожаю витрачено відповідно 57,4 і 60,4 тонн води. На нашу думку, це повязано з тим, що після гороху створюється для кукурудзи краще азотне живлення, а після цукрових буряків - впливає післядія внесених під них добрив. У всіх інших варіантах для задоволення потреб у живленні кукурудза використовувала води більше.

4.2. Забуряненість посівів кукурудзи залежно від попередників

По мірі інтенсифікації землеробства і зростання можливостей регулювання водного і поживного режимів грунту зростає значення біологічних факторів чергування культур. Серед таких, які стимулюють збільшення виробництва зерна, буряни залишаються одним із найбільш негативних факторів. Так, втрати врожаю від бурянів в середньому досягають 10,3% від валового збору сільськогосподарських культур [34].

Різні культури неоднаково реагують на забурянення посівів. Краще протистоїть бурянам озима пшениця, дещо слабше конкурує з бурянами ячмінь ярий [35]. В посівах кукурудзи, як і інших просапних культур, створюються добрі умови для розвитку бурянів. Це пояснюється тим, що тут вони менше, ніж на посівах культур вузькорядного способу сівби, пригнічуються культурними рослинами (мають більше світла і більшу площу живлення). Тому кількість бурянів у посівах кукурудзи залежить від виду культур, які являються її попередником.

В нашому досліді (табл. 4.3) найнижчою забуряненість посівів на початку вегетації відзначалась кукурудза, розміщена після ячменю ярого (контрольний варіант), де на кожному метрі квадратному нараховувалось лише 8 бурянів.

Забуряненість посівів кукурудзи на початку вегетації в 2004 році

Коли попередником були цукрові буряки, то засміченість посівів кукурудзи зростала на 5 бурянів на кожному квадратному метрі. Але ця забуряненість була незначною порівняно з посівами кукурудзи після гороху і в повторних посівах. Так, проти контрольного варіанту, в якому попередником для кукурудзи був ячмінь ярий, у варіанті з горохом забуряненість зростала майже в 4,6 рази, після цукрових буряків, на полі яких велась більш інтенсивна боротьба з бурянами, забуряненість зросла лише в 1,6 рази, а в посівах кукурудзи після кукурудзи в перший рік повторного посіву і на другий рік повторного посіву кількість бурянів зросла відповідно в 6,8 і 7,9 рази. Це свідчить, що розміщення кукурудзи декілька років підряд на одному і тому ж полі приводить до зростання кількості бурянів всіх видів і особливо багаторічних, серед яких провідне місце займає осот рожевий. Серед загальної кількості бурянів більшість належить просовидним видам.

Відомості про ступінь засміченості посівів сільськогосподарських культур бурянами є досить важливими для розробки інтегрованої системи боротьби з ними. В цій системі провідне місце належить визначенню двох основних показників: економічного порогу шкодочинності бурянів і економічного порогу доцільності застосування хімічних заходів боротьби з бурянами.

Визначення цих показників стосовно до умов правобережної України [36] показує, що на посівах кукурудзи при запланованій урожайності її зерна 45 ц/га економічний поріг шкодочинності бурянів складає 28 шт./м², а економічний поріг доцільності застосування гербіцидів - 38 шт./м².

Таким чином, облік бурянів (табл. 4.3) показує, що в посівах кукурудзи після ячменю ярого, гороху і цукрових буряків кількість бурянів менша за економічний поріг шкодочинності, чого не можна сказати про повторні посіви кукурудзи.

В процесі механічного догляду за посівами забуряненість кукурудзи на час її збирання помітно зменшилась (табл. 4.4).

Забуряненість посівів кукурудзи на час збирання в 2004 р.

Але не зважаючи на це, можна знову констатувати той факт, що вищою забуряненістю відзначались посіви кукурудзи після кукурудзи в перший і другий рік вирощування на одному і тому ж полі.

Найменшою загальна кількість бурянів була на контролі, після цукрових буряків і гороху.

Розширення посівних площ та насичення сівозмін кукурудзою приводить до підвищення зборів фуражного зерна, але одночасно погіршує фітосанітарний стан посівів через повторні посіви цієї культури, які сприяють ушкодженості рослин кукурудзяним метеликом і ураженості пухирчастою сажкою.

4.3. Ушкодженість рослин кукурудзи кукурудзяним метеликом

Курудзяний (стебловий) метелик (Pyrausta nubilalis) пошкоджує кукурудзу, а із бурянів надає перевагу щириці, осоту, курячому просу. Гусениці прогризають ходи в стеблах, ніжках і стержнях качанів. До часу збирання кукурудзи личинки знаходяться переважно в нижній частині стебла, тому переважна їх частка після збирання знаходиться на полі в стерні [37].

Облік ушкоджених кукурудзяним метеликом рослин кукурудзи показав (табл. 4.5), що найменше їх було у варіантах, де ця культура розміщувалась після попередників мало споріднених з кукурудзою, тобто після цукрових буряків, гороху та ярого ячменю.

Вплив попередників на ушкодженість рослин кукурудзи кукурудзяним метеликом в 2005 році

По мірі накопичення післяжнивних решток кукурудзи на полі за рахунок її повторних посівів кількість ушкоджених рослин зростала до 10,1-13,7%, проти 6,3-7,8% після інших попередників. Таким чином, найбільшого розповсюдження цей шкідник набуває при наявності в сівозміні повторних посівів кукурудзи.

4.4. Вплив попередників на ураженість рослин кукурудзи пухирчастою сажкою

Збудник пухирчастої сажки кукурудзи - гриб Ustilago maydis. Зявляється у вигляді пухлин. Найбільшої шкоди завдає при ураженні качанів, внаслідок чого вони стають недорозвиненими. Джерелом інфекції є гали, що залишаються на полі і післяжнивні рештки, в яких зимують хламідоспори гриба. Спори добре зберігаються в галах у грунті на глибині 20-24 см [38].

Ураженість рослин кукурудзи пухирчастою сажкою спостерігалась у всі роки та у всіх варіантах досліду, але вона була різною (табл. 4.6) і залежала від розміщення культури в сівозміні, тобто від попередника.

Також розвитку хвороби сприяла часта зміна посушливої і дощової погоди.

Так, в більш вологому 2004 році розвиток хвороби був помітно вищим, а в сухішому 2005 році - нижчим.

Ураженість рослин кукурудзи пухирчастою сажкою залежно від попередника, %

Але це загальна тенденція. Якщо аналізувати ураженість рослин пухирчастою сажкою по варіантах досліду, то чітко видно, що найменшою вона в обидва роки досліджень була при розміщенні кукурудзи після гороху і складала 1,8-2,2%. На контрольному варіанті і після цукрових буряків ураженість сажкою складала в середньому відповідно 2,8 і 5,1% і коливалась по роках від 2,4 до 3,1% і від 4,4 до 5,8%. І знову ж погіршення фітосанітарного стану посівів кукурудзи за рахунок пухирчастої сажки різко наростало в повторних посівах. Так, якщо в контрольному посіві ураженість хворобою в середньому за 2 роки складала 8,3%, то на третій рік вирощування кукурудзи на одному місці цей показник зростав до 15%.

4.5. Урожайність кукурудзи після різних попередників

Маючи достатньо високий потенціал при належній агротехніці кукурудза може забезпечити високий урожай не лише після кращих попередників, а і в умовах повторного посіву. Але не дивлячись на це, в наших дослідних варіантах ця культура помітно реагує на розміщення її після культур інших видів.

Урожайність кукурудзи після різних попередників в короткоротаційних сівозмінах, ц/га

Із представлених в таблиці 4.7 результатів обліку урожаю видно, що продуктивність кукурудзи була вищою практично у всіх варіантах досліду в 2004 році і нижчою - в 2005 році. Урожайність кукурудзи різнилась і залежно від попередників. Так, в 2004 році стеблестій кукурудзи був вирівняний за сприятливих умов погоди. Урожайність культтури в контрольному варіанті (після ячменю ярого) досягнула 55,0 ц/га. Розміщення кукурудзи після зернобобового попередника у варіанті 2 дозволило підняти урожайність фуражного зерна до 70,2 ц/га, або на 14,8 ц/га вище проти контролю. Статистичний аналіз даних урожайності (додатки А і Б) свідчать, що ця прибавка є істотною, тому що в багато разів перевищує НІР₀₅ =2,2 ц/га. Розміщення кукурудзи після цукрових буряків і в повторному посіві привело до істотного зниження урожайності відповідно на 2,6 і 2,3 ц/га. Слід відмітити, що в цьому році посіви кукурудзи на третій рік (варіант 5) на тому самому полі дали можливість сформувати істотно вищу урожайність, ніж після цукрових буряків і кукурудзи і навіть тенденційно були вищі за врожайність кукурудзи одержаної на контрольному варіанті.

Найкращим в 2005 році був теж варіант, в якому кукурудза розміщувалась після гороху і де врожайність її склала 66,0 ц/га, що істотго вище проти урожайності, яка одержана в інших варіантах. При НІР₀₅ = 4,1 ц урожайність кукурудзи, розміщені в сівозміні після ячменю ярого (контроль), цукрових буряків і в повторних посівах, була практично однаковою.

Таким чином, кукурудзу в пятипільних сівозмінах без зниження її урожайності можна розміщувати після ярого ячменю, цукрових буряків та повторно. Значно підвищується урожайність кукурудзи і залишається стабільно високою по роках при розміщенні її після гороху.

Розділ 5

Економічна ефективність вирощування кукурудзи в пятипільних сівозміна

Економічну ефективність вирощування продуктів рослинництва розраховують за допомогою таких показників: урожайність, матеріально-грошові витрати на виробництво, собівартість одиниці продукції, ціна реалізації, умовно-чистий прибуток та рівень рентабельності.

Одержані дані зведені в таблиці 5.1 свідчать, що при понесених практично однакових матеріально-грошових затратах одержана різна урожайність кукурудзи, що і позначилось на собівартості одного центнера її зерна.

Економічна ефективність вирощування кукурудзи після різних попередників (середнє за 2 роки)

Якщо при розміщенні кукурудзи після ячменю ярого, цукрових буряків і в повторних посівах собівартість одного центнера фуражного зерна складала 21,68-22,29 грн., то при розміщенні кукурудзи після гороху цей показник знизився до 17,85 грн. за більш високої урожайності цієї фуражної культури. В звязку з цим умовно чистий прибуток у варіанті 2 зріс до 934 грн., що більше порівняно з контрольним варіантом на 382 грн. або на 69,2%. Після цукрових буряків і в повторних посівах умовно чистий прибуток був нижчим порівняно з контрольним варіантом відповідно лише на 3,7, 8,6 і 1,85, що ще раз свідчить про рівноцінність перелічених варіантів 1, 3, 4 і 5. Ці варіанти мало відрізнялись і за рівнем рентабельності (43,6-47,6%), тоді як рентабельність виробництва зерна при розміщенні кукурудзи після гороху досягла 79,3%, що на 31,7 пункта вище проти контрольного варіанту, в якому кукурудза вирощувалась після ячменю ярого.

Розділ 6

Організація роботи з охорони праці при виконанні робіт на посіві і збиранні кукурудзи

Для сучасного вирощування кукурудзи на зерно характерним є вплив на організм людини різних технічних, хімічних, біологічних та інших факторів. До цього спричиняє застосування машин і механізмів, матеріалів і речовин (пестицидів, мінеральних добрив), значні рівні шуму, а також забрудненість повітря робочої зони. Під час внесення добрива під дією робочих органів агрегатів кришаться, давляться і як наслідок цього створюється підвищена запиленість навколо працюючого агрегату. Цей шкідливий фактор являє собою небезпеку для працюючих на цьому агрегаті, адже від неодноразового потрапляння пилу може виникнути дерматоз шкіри, коньюктивіт, при потраплянні в ніс можуть виникати кровотечі [39].

Небезпечним травмуючим фактором є відкриті робочі органи машин, обертові механізми, що незахищені захисними кожухами.

Випадки травмування чи отруєння на робочому місці виникають внаслідок недотримання вимог трудової дисципліни та інструкцій з охорони праці.

Що ж до організації заходів з охорони праці, то слід відмітити, що перед допуском до роботи усі працюючі проходять медичний огляд, повторний і первинний інструктаж згідно вимог ДНАОП 0.00-4.12-99 „Типове положення про навчання з охорони праці”, а якщо необхідно, то і навчання з охорони праці.

Перед виходом у поле спеціальна комісія у складі інженера з охорони праці, спеціаліста який керує роботою та присутнього тракториста перевіряє технічний стан агрегату.

При огляді поля агроном вказує маршрути руху агрегатів, виділяє місце для заправки агрегату.

На полі обладнується місце відпочинку, де обовязково повинен бути закритий бачок з питною водою, умивальник, рушник, мило. Для працюючих в полі організовують безкоштовне харчування, а особам, які працюють з мінеральними добривами виділяється 0,5 л молока [40].

В цілому, такі організаційні заходи сприяють високоякісному проведенню робіт і запобіганню травмування механізаторів та осіб, які працюють при посіві на збиранні кукурудзи на зерно. Але в той же час в практиці сільськогосподарського виробництва допускаються порушення та недоліки в організації заходів з охорони праці. Так, не завжди проводяться відповідні види інструктажів та медогляд. Дуже часто працюючим не видають засоби захисту органів дихання та зору, спецодяг. Допускається невідповідність технічного стану агрегатів вимогам ГОСТ 12.019-88 ССБТ „Трактори і машини, машини для внесення мінеральних добрив. Загальні вимоги безпеки” [41].

Тому з метою покращення рівня роботи з охорони праці та усунення недоліків необхідно:

1. Регламентувати і витримувати режим робочого часу при посіві і збиранні кукурудзи.

2. Розглянути можливість матеріального заохочення механізаторів, які не допускають порушень з охорони праці.

3. Налагодити чіткий контроль за виконанням вимог нормативних актів з охорони праці.

Розділ 7

Охорона навколишнього природного середовища при вирощуванні кукурудзи після різних попередників в короткоротаційних сівозмінах

Охорона земель здійснюється на основі комплексного підходу до угідь, як до складних природних утворень (екосистем) з урахуванням цілей і характеру їх використання, зональних і раціональних особливостей [42].

В Земельному кодексі України вказується, що система раціонального використання земель повинна мати природоохоронний, ресурсозберігаючий, відтворювальний характер і передбачати зберігання грунтів, обмеження негативного впливу на них, а також на рослинний і тваринний світ, геологічні породи, водні джерела та інші компоненти навколишнього середовища [43].

Грунти відносяться до природних ресурсів, що відновлюються повільно, і головна їхня властивість - родючість, яка вимірюється кількістю та якістю врожаю. Грунти є даром природи і величезним національним багатством, потребує розумного використання й охорони від виснаження.

Збереження родючості грунтів і боротьбу з їхнім виснаженням слід здійснювати за рахунок інтенсифікації землеробства та науково-обгрунтованого застосування добрив [44].

В нашому досліді на 1 га посіву під кукурудзу вносили по N₆₀P₆₀K₆₀.

Дотримання технології застосування добрив, внесення їх в оптимальних нормах і співвідношеннях є запорукою утримання в чистоті навколишнього середовища та одночасно вирощування врожаю з високою якістю сільськогосподарської продукції [45].

Для захисту рослин і тварин у сільському господарстві від небезпечних для них шкідників, хвороб, а також для боротьби з бурянами використовуються пестициди. В грунти пестициди потрапляють починаючи з протруєного насіння, далі в процесі хімічних обробок рослин і закінчуючи рослинними залишками, а також з поверхневим стоком і органічними добривами.

Максимально допустимий рівень залишкових кількостей пестицидів: ГХЦМ, гамма ізомер у цукрових буряках - 0,1 мг/кг, у кукурудзі - 0,5 мг/кг; карбофос у кукурудзі - 3,0 мг/кг; метафос - залишок цього пестициду у цукрових буряках не допускається; фосфамід - у цукрових буряках - 0,4 мг/кг; базу дин у кукурудзі - 0,1 мг/кг; байлетон у цукрових буряках - 0,5 мг/кг; цінеб у цукрових буряках - 0,6 мг/кг; атразин у кукурудзі - 0,1 мг/кг; бетанал у цукрових буряках - 0,2 мг/кг.

Для попередження небажаних екологічних наслідків від порушення правил застосування пестицидів необхідно в кожному конкретному випадку встановлювати доцільність застосування хімічних засобів; визначити мінімальні ефективні дози; уникати багаторазових обробітків; виконувати не суцільні, а стрічкові, крайові та осередкові обробки; не проводити хімічну боротьбу зі шкідниками та бурянами в період масового розмноження звірів і птахів; використовувати малотоксичні препарати, що не мають навіть віддаленого негативного впливу.

Розробка та впровадження у виробництво нових ефективних і безпечних для навколишнього середовища препаратів дасть змогу розвязати важливу проблему боротьби з шкідниками і хворобами, і в той же час уникнути наслідків забруднення природного середовища [44].

Небажаний процес проходить при нашому розорюванні грунтів, коли утворюється дрібногрудочкуватість, збільшується пористість, а при сильному вітрі легкі частини родючого грунту здіймаються і виносяться з поля, що призводить грунт до вітрової ерозії. І навпаки, коли на певному полі, деякий час не проводяться агротехнічні роботи, то може утворюватися ущільнений грунт, що теж небажано.

Висновки і пропозиції виробництву

1. Після всіх попередників запаси доступної вологи в орному шарі та в метровій товщі грунту цілком достатні для формування високих врожаїв кукурудзи.

2. Розміщення кукурудзи в повторних посівах дещо погіршує їх фітосанітарний стан - зростає забуряненість, ушкодженість кукурудзяним метеликом та ураженість пухирчастою сажкою.

3. Урожайність зерна кукурудзи підвищується при розміщенні її після гороху, який в досліді виявився найкращим попередником.

4. За впливом на урожайність кукурудзи ячмінь ярий, цукрові буряки і кукурудза виявились практично рівноцінними.

5. За чистим прибутком переважав варіант, де кукурудза розміщувалась після гороху. Тут були вищими і інші економічні показники.

6. У короткоротаційних (5-пільних) сівозмінах, які спеціалізуються на виробництві зернофуражу кукурудзу можна розміщувати після гороху, ярого ячменю, цукрових буряків і повторно.

Список використаних джерел літератури

1. Сотченко В.С. Кукурузе - должное внимание//Кукуруза и сорго. - 2005.- №2. - С. 5-7.

2. Ситник В.П. Кукурудза - основа кормової бази високопродуктивного тваринництва//Вісник аграрної науки. - 2005. - №8. - С.

3. Иванова З.А., Хоконова М.В., Начудова Ф.Х. Урожайность и качество гибрида кукурузы Кавказ 412 СВ в зависимости от минерального питания//Зерновое хозяйство. - 2006. - №6. - С. 23-24.

4. Наукові основи ведення зернового господарства/ В.Ф. Сайко, М.Г. Лобас, І.В. Яновський, А.М. Малієнко та ін.//За ред. В.Ф. Сайка. - К.: Урожай, 1994. - 336 с.

5. Пащенко Ю.М., Андрієнко А.Л., Пащенко О.Ю. Продуктивність гібридів кукурудзи в технологічних системах//Вісник аграрної науки. - 2006. - №1. - С. 19-22.

6. Бойко П.І., Коваленко Н.П. Проблема екологічно врівноважених сівозмін//Вісник аграрної науки. - 2003. - №8. - С. 9-13.

7. Бойко П.І., Коваленко Н.П. Сівозміни з короткою ротацією//Пропозиція. - 1998. - №2. - С. 16-17.

8. Бойко П.І. Сівозміни в сучасному землеробстві України//Вісник аграрної науки. - 1998. - №10. - С. 15-18.

9. Бойко П.І., Коваленко Н.П. Структура посівних площ і сівозмін//Пропозиція. - 1998. - №11. - С. 26-27.

10. Юркевич Є.О., Патик С.М., Дядько І.І. Коротко ротаційні польові сівозміни в умовах південного Степу України/Біологічні науки і проблеми рослинництва. - Умань. 2003. - С. 577-580.

11. Бабич А.О., Панасик О.Я., Петриненко В.Ф. Розробка короткоротаційних сівозмін та перспектива їх впровадження у приватних господарства Лісостепу//Вісник аграрної науки. - 2001. - №8. - С. 12-15.

12. Волощук М.Д., Дуна Л.В., Сеньків Г.Й. Продуктивність короткоротаційних сівозмін західного регіону України//Вісник аграрної науки. - 2001. - №4. - С. 27-31.

13. Усик С.В., Опришко В.П., Єщенко В.О. Агрофізичні характеристики орного шару грунту в сівозмінах з короткою ротацією при різному насиченні зернофуражними культурами/ Біологічні науки і проблеми рослинництва. - Умань, 2003. - С. 581-584.

15. Циною В.С. Кукурудза: технология, гибриды, семена. - Днепропетровск: Зоря, 2003. - 296 с.

16. Загальне землеробство/За ред. В.О. Єщенка. - К.: Урожай, 1992. - 296 с.

17. Єщенко В.О. Умови вирощування і продуктивність кукурудзи залежно від попередників на півдні лісостепової зони України// Степове землеробство. Вип.. 28. - К.: Урожай, 1994. - С. 42-46.

18. Рабочая тетрадь агронома по интенсивным технологиям возделывания яровых культур/ Под ред. А.Г. Денисенко и В.М. Крутя. - К.: Урожай, 1986. - 160 с.

19. Лебідь Є.М., Коваленко В.Н., Чабан В.І. Використання побічної продукції попередника під кукурудзу/Бюлетень Інституту зернового господарства. - Дніпропетровськ, 2003. - №20. - С. 9-11.

20. Браженко І.П., Райко О.П., Удовенко К.П. Продуктивність кукурудзи на зерно при беззмінному вирощуванні і в сівозміні/ Бюлетень Інституту зернового господарства. - Дніпропетровськ, 2002. - №18. - С. 19-21.

21. Усик С.В., Єщенко В.О., Опришко В.П. Урожайність зернових культур залежно від попередників та насичення ними пятипільних сівозмін/Зб. наук. праці Уманського ДАУ. - Умань, 2005. - Вип.. 61. - С. 207-213.

22. Ещенко В.Е. Кормовая оценка посевов кукурузы в полевом севообороте в зависимости от их размещения//Корма и кормопроизводство. Вип. 28. - К.: Урожай, 1989. - С. 23-25.

23. Царев А.П., Денисов Е.П. Зависимость урожайности кукурузы от засоренности посевов// Кукуруза и сорго. - 2006. - №4. - С. 14-15.

24. Марущак А.М. Засміченість посівів кукурудзи: Автореф. дис. д-ра с.-г. наук: 06.01.03/ Дніпропетровський ДАУ, - Дніпропетровськ. - 2003. - 16 с.

25. Кравець Т.О. Вплив попередників на продуктивність кукурудзи на зерно/ Зб. наук. пр. Уманського СГІ. - К.: Сільгоспосвіта, 1994. - С. 155-158.

26. Сівозміни у землеробстві України/ За ред. В.Ф. Сайка і П.І. Бойка. - К.: Аграрна наука, 2002. - 147 с.

27. Биков В.С. Інтенсивна технологія вирощування кукурудзи/ Наукові основи ведення зернового господарства. - К.: Урожай, 1994. - С. 269-282.

28. Логалов М.І., Філіпков Г.Л. Біологічні властивості/ Довідник кукурудзовода. - К.: Урожай, 1986. - С. 6-11.

29. Михалко С.М., Заїка С.П. Особливості формування зерна кукурудзи/ Наукові основи ведення зернового господарства. - К.: Урожай, 1994. - С. 78-91.

30. Квятковський А.Ф. Агро кліматичні ресурси основних зон вирощування кукурудзи/ Довідник кукурудзовода. - К.: Урожай, 1986. - С. 11-17.

31. Єщенко В.О., Каричковський Д.Л., Каричковський В.Д., Єщенко О.В. Мінімалізація механічного обробітку грунту при вирощуванні кукурудзи/ За ред. В.О. Єщенка. - Умань, 2007. - 157 с.

32. Волкодав В.В., Бариков Б.А., Животков Л.О. та ін. Довідник по апробації сільськогосподарських культур. - К.: Урожай, 1990. - 496 с.

33. Основи наукових досліджень в агрономії/ За ред. В.О. Єщенка. - К.: Дія. - 2005. - 288 с.

34. Барштейн Л.А., Бергульова Л.Я., Волянський А.В., Грисенко Г.В., Зубенко В.Ф. Лебідь Є.М., Остапов В.І. Сівозміни - основа інтенсифікації землеробства. - К.: Урожай, 1985. - 296 с.

35. Іваненко О.О. Буряни в посівах// Захист рослин. - 1998. - №3. - С. 10-12.

36. Кравченко М.С., Злобін Ю.А., Царенко О.М. Землеробство. - К.: Либідь, 2002. - 496 с.

37. Справ очник кукурузоведа/ Под ред. Д.С. Филева и П.И. Сусидко. - Днепропетровск: Промінь, 1979. - 240 с.

38. Довідник по захисту польових культур/ За ред. Г.В. Грисенка, В.П. Васильєва. - К.: Урожай, 1985. - 360 с.

39. Лахман С.Д. Довідник з охорони праці в сільському господарстві. - К.: Урожай, 1990. - 399 с.

40. Бутко Д.А., Лущенков В.Л., Роган Ю.П. Безпека технологічних процесів при виробництві та післязбиральній обробці продукції рослинництва. - Сімферополь „Бізнес-Інформ”. - 2002. - 341 с.

41. Пряник Г.М., Лахман С.Д., Бутко Д.А. Охорона праці. - К.: Урожай, 1994. - 271 с.

42. Мороз П.І., Косенко І.С. Екологічні основи природокористування. - Умань: УДАУ, 2001. - 456 с.

43. Земельний кодекс України прийнятий 18 грудня 1990 року.

44. Смаглій О.Ф., Карда шов А.Т., Литвак П.В. Агроекологія. - Київ: Вища освіта. - 2006. - 670 с.

45. Писаренко В.М., Перебийніс В.І. Агроекологія: теорія та практикум. - Полтава „Інтер-Графіка”. - 2003. - 318 с.