РОЗДІЛ IV. Характеристика сортів чорної смородини

Краса Львова

Відрізняється високою, стабільною врожайністю, крупноплідністю, комплексною стійкістю до борошнистої роси, антракнозу, септоріозу, придатністю до механізованого збирання врожаю, гарною адаптивністю до умов вирощування в Лісостепу й Поліссі України. Новий середньопізній сорт чорної смородини селекції Львівської філії Інституту садівництва УААН. Отриманий від схрещування в 1985 році сортів Загадка х Ледар. Селекціонери З.А.Шестопал, Г.С.Шестопал.

Кущ середньорослий, слабкорозкидистий. Пагони середні, прямі. Китиці середні або короткі, густо розташовані.

Ягоди великі, досить одномірні, середньою масою 1,5 г, більші 4,5 г, округлі, чорні, блискучі. Шкірочка середньої товщини, еластична, міцна, із сухим відривом. Мякоть густа, буруватого кольорів, приємного кисло-солодкого смаку (4,0-4,25 бали); містить: сухих речовин 12,9-13,2%, цукрів 5,79-6,7%, органічних кислот 1,8-3,1%, вітаміну С 228,0-270,0 мг на 100 г сирої маси.

Дозрівають дружно, практично одночасно. Використовуються для вживання свіжими, заморозки й різних видів техпереробки (соки, желе, виноматеріали).

З 2000 року сорт Краса Львова вводиться до Реєстру сортів рослин України. Заслуговує на увагу на предмет створення групи сортів пізнього строку дозрівання для промислових насаджень, а також для аматорського ягідництва в Лісостепу й Поліссі республіки з підвищеною щільністю розміщення кущів у ряді (0,5-0,7 м) і завуженими міжряддями (2,5-2,75м).

Віра

Відрізняється високою, стабільною врожайністю, самоплідністю, стійкістю до борошнистої роси, але в середньому вражається антракнозом і септоріозом.

Новий пізньостиглий сорт чорної смородини Мліївського інституту садівництва ім. Л.П.Симиренко. Отриманий від схрещування в 1985 році гібридної форми №193 і сорту Славута. Селекціонер М.М.Горєвой.

Кущ середньорослий, слаборозкидистий. Пагони товсті, прямі. Китиці довгі, середньої густоти.

Ягоди великі, трохи неодномірні, середньою масою 1,5 г, великі 3,1 г, округлі, чорні, блискучі. Шкірочка середньої товщини, міцна, еластична, із сухим відривом. Мякоть освіжаючого кисло-солодкого смаку, зі слабко вираженим смородинним ароматом; містить: цукрів 8,9%, органічних кислот 2,4%, вітаміну С 215 мг на 100г сирої маси.

Дозрівання трохи розтягнуте. Використовуються для споживання свіжими й готування різних продуктів техпереробки (соки, желе, виноматеріали).

З 1993 року сорт Віра проходить Держсортовипробування. Перспективний для промислового й аматорського ягідництва, насамперед у Лісостепу й Поліссі України.

Софія

Відрізняється високою, стабільною врожайністю, підвищеної С-вітамінозністю, комплексною стійкістю до грибних хвороб.

Новий середньопізній сорт чорної смородини селекції Львівської філії Інституту садівництва УААН.

Отриманий від схрещування в 1985 році сортів Память Вавілова й міжвидової гібридної форми 106-37-11 як комплексного донора хворобостійкості. Селекціонери З.А.Шестопал, Г.С.Шестопал.

Кущ сильнорослий, слаборозкидистий. Пагони середні по довжині й товщині, прямі, гнучкі. Китиці середньої довжини й короткі, рихлуваті, досить густо розміщені на пагоні.

Ягоди середньою масою 0,9-1,2 г, більші 1,7-2,4 г, округлі, чорні, блискучі. Шкірочка середньої товщини, еластична, міцна, із сухим відривом. Мякоть коричнева, густа, ніжна, приємного кисло-солодкого смаку, з легким смородинним ароматом; містить: сухих речовин 10,4%, цукрів 6,1-7,2%, органічних кислот 1,5-1,7%, вітаміну С 308,0-334,8 мг на 100 г сирої маси.

Дозрівають дружно, практично одночасно, дозрілі ягоди не обсипаються. Придатні для споживання у свіжому виді, заморожування, а також для готування високовітамінозних продуктів техпереробки (соки, желе, виноматеріали).

Сорт Софія проходить Державнесортовипробувння. Перспективний для промислового й аматорського ягідництва в умовах Лісостепу й Полісся України. Придатний для вирощування екологічно чистої продукції з обмеженим застосуванням фунгіцидів.

У селекції перспективне джерело С-вітамінозності, високої врожайності.

Софіївська

Відрізняється надзвичайно високою, стабільною врожайністю, самоплідністю, комплексною стійкістю до грибних хвороб, почковому кліщеві й листовій галлиці, посухостійкістю, невибагливістю до умов вирощування.

Новий середньопізній сорт чорної смородини селекції Львівської філії Інституту садівництва УААН. Отриманий від схрещування в 1985 році сортів Память Вавілова й міжвидової гібридної форми 106-37-11 як комплексного донора хворобостійкості. Селекціонери З.А.Шестопал, Г.С.Шестопал.

Кущ сильнорослий, слаборозкидистий. Пагони середні по довжині й товщині, прямі, гнучкі. Китиці середньої довжини й короткі, рихлуваті, досить густо розміщені на пагоні.

Ягоди середньою масою 0,9-1,2г, більші 1,7-2,4г, округлі, чорні, блискучі. Шкірочка середньої товщини, еластична, міцна, із сухим відривом. Мякоть коричнева, густа, ніжна, приємного кисло-солодкого смаку, з легким смородинним ароматом; містить: сухих речовин 10,4%, цукрів 6,1-7,2%, органічних кислот 1,5-1,7%, вітаміну С 308,0-334,8 мг на 100 г сирої маси.

Дозрівають дружно, практично одночасно, дозрілі ягоди не обсипаються. Придатні для споживання у свіжому виді, заморожування, а також для готування високовітамінозних продуктів техпереробки (соки, желе, виноматеріали).

Сорт Софія проходить Держсортовипробувння. Перспективний для промислового й аматорського ягідництва в умовах Лісостепу й Полісся України. Придатний для вирощування екологічно чистої продукції з обмеженим застосуванням фунгіцидів.

Ювілейна копанія

Відрізняється високою, стабільною врожайністю, самоплідністю, комплексною олигогенною стійкістю до шкідників і хвороб, підвищеною посухостійкістю, технологічний для інтенсивної культури й комбайнового збирання врожаю. Кущ високий, напіврозкидистий. Пагони довгі, вище середньої товщини, еластичні. Китиці середні, густі, по 2-4 на рубець.

Новий середньопізній сорт чорної смородини інтенсивного типу селекції Інституту садівництва УААН. Отриманий від схрещування в 1983 році сорту.

Новина Прикарпаття з гібридною формою С-106, що є комплексним донором стійкості до борошнистої роси, антракнозу, септоріозам, стовпчастої іржі, брунькового кліща, листової галлиці. У її походженні брали участь: європейський і сибірський підвиди чорної смородини, види смородини дикуша й клейка, а також аґрус. Селекціонери К.Н.Копань, В.П.Копань.

Ягоди великі, одномірні, середньою масою 1,7-1,9 г, більші 3,0-3,5 г, овально-округлі, чорні, блискучі. Шкірочка міцна, еластична, із сухим відривом. Мякоть зеленувато-коричнева, помірковано ароматна, приємного кисло-солодкого смаку (4,25-4,5 бали); містить: сухих речовин 13,72-14,46%,

цукрів 10,52-11,09%, кислот 2,56-2;94%, пектинів 1,42-1,68%, фенолів 328,64-456,8 мг, вітаміну С 206,28-232,64 мг на 100 г сирої маси. Дозрівають дружно, одночасно. Споживаються у свіжому виді, придатні для заморозки, готування високоякісних продуктів техпереробки (соки, желе, виноматеріали).

Козацька

Відрізняється високою, стабільною врожайністю, самоплідністю, стійкістю до грибних хвороб, невибагливістю до умов вирощування, придатністю для комбайнового збирання врожаю.

Середньостиглий сорт чорної смородини інтенсивного типу селекції Інституту садівництва УААН. Отриманий від схрещування в 1974 році гібридної форми А-1-14 (Юність х Зоя) і сорту Мінай Шмирьов. Селекціонери К.Н.Копань, В.П.Копань.

Кущ середньорослий, слабкорозкидистий. Пагони досить товсті, з укороченими міжвузлями, еластичні. Китиці середньої довжини, густі, по 2-3 на рубець.

Ягоди досить великою, одномірні, середньою масою 1,6-2,0 г, більші 2,6-3,0 г, опукло-овальні, чорні, блискучі. Шкірочка середньої товщини, міцна, еластична, із сухим відривом. Мякоть зеленувато-коричнева, приємного кисло-солодкого смаку, з несильним ароматом (4,25-4,5 бали); містить: цукрів 11,42%, органічних кислот 3,21%, вітаміну С 182,5 мг на 100г сирої маси.

Дозрівають дружно, практично одночасно. Гарні для споживання свіжими, а також для заморозки й техпереробки (желе, соки, виноматеріали).

З 1992 року сорт Козацька проходить держсортовипробування. Становить інтерес для промислової й аматорської культури в зонах розвиненого ягідництва. У присадибних і дачних садах може використовуватися для ущільненого розміщення кущів (0,5-0,7 х 2-2,5 м).

У селекції використовується для створення дружньо дозріваючих інтенсивних сортів для промислового ягідництва.

Розділ VI. Найбільш поширені хвороби на Волині

Антракноз

Зовнішні ознаки хвороби проявляються на листках та черешках, на ягодах і плодоніжках, на пагонах і гілках чорної смородини. Найхарактерніша ознака хвороби - утворення на листках дрібних, діаметром до 1 мм, бурих, кутастих, неправильної форми плям. У центрі плям формуються подушечки - конідіальне ложе гриба, які закладаються спочатку під епідермісом. Часто плями зливаються, охоплюють значну частину пластинки і надають листкам коричневого забарвлення.

Уражені листки засихають і обпадають. Спочатку уражуються нижні листки куща, а потім листки середнього і верхнього ярусів. На черешках листків, на плодоніжках і пагонах хвороба проявляється у вигляді видовжених вдавлених бурих плям і виразок. На ягодах антракноз проявляється у вигляді поверхневих дрібних малопомітних темних плям та крапок. Збудником хвороби є гриб ribis KlPseudoperiza eb., який належить до класу Ascomycetes, порядку Helotiales. У конідіаль-ній стадії гриб називають Gleosporium ribis Mont. et Desm (клас Deuteromycetes, порядок Melanconiales). Конідіальне спороно-шення формується у вигляді коротких паличко або конусоподібних конідієносців, які зібрані в купки. На них формуються одноклітинні, безбарвні, злегка зігнуті або серпоподібні з тупими кінцями конідії розміром 14-32х5-8 мкм. Іноді гриб формує мікроконідії розміром 5-7х1,5-2 мкм. Сумчаста стадія формується навесні на листках, що перезимували, у вигляді дрібних жовто-коричневих апотеціїв заввишки до 0,6-0,8 мм. Сумки булавоподібні з парафізами. Сумкоспори еліпсоподібні, одноклітинні, безбарвні, розміром 12-17х7-8 мкм. Джерело інфекції - обпалі уражені листки, на яких гриб зберігається у вигляді конідіального ложе (строми).

Заходи боротьби. Обприскування плантації системним фунгіцидом смородини від комплексу грибкових хвороб, забезпечення стабільного врожаю і якості препаратом Тілт 250 ЕС 0,15% концентратом емульсії. Норма витрати препарату 1,5 л/га, кількість обробок залежить від захисної дії: профілактична - триває 3-4 тижні(залежно від погодних умов, інфекційного навантаження); лікувальна - 4-5 днів - для грибів, що викликають антракноз. А також можна обприскувати Топсіном М, змочувальним порошком. Норма витрати становить 0,8-1,0 кг/га до цвітіння та після збирання врожаю - 0,1% суспензією, у розсадниках та маточниках - без обмежень. Кількість обробок - 2 рази.

Махровість, або риверсія, смородини

Хвороба проявляється на чорній смородині. Перші ознаки її спостерігаються на листках, які стають трилопатевими, дрібними, з великими рідкими зубчиками, з грубими темно-зеленими блискучими жилками. У таких листків недостатня кількість жилок, тому вони набувають зморшкуватого вигляду. Бічні бруньки уражених рослин утворюють не квіткові китиці, а вегетативні загущені пагони. Внаслідок цього кущі уражених рослин високорослі, загущені.

У хворих рослин квітки прозорі, без опушення, чашечка, віночок і тичинки перетворюються у вузенькі фіолетові пелюстки. Рильце розвивається у вигляді нитки, маточка ненормально розростається, завязь стає верхньою. Махрові квітки не завязують плодів. Квіткові китиці перетворюються в зелену тоненьку гілочку з декількома лусочками замість квіток. Збудником хвороби є мікоплазмовий організм. Інфекція поширюється садивним матеріалом. Перенощиком мікоплазми від рослини до рослини є смородиновий бруньковий кліщ (Eriophyes ribis West.), що зимує у бруньках смородини, в результаті чого вони стають здутими, округлими, галовими.

Септоріоз, або біла плямистість

Хвороба на смородині проявляється - на листках і стеблах. Ягоди уражуються рідко. На листках зявляються округлі або кутасті невеликі, діаметром 1-3 мм, бурі плями з темно-бурою облямівкою. Пізніше вони розростаються, часто зливаються, центр їх стає білим або світло-сірим. На ураженій тканині з верхнього боку пластинки формуються чорні крапки - пікніди гриба.

Уражені листки передчасно обпадають. На стеблах утворюються некротичні смуги або витягнуті поздовжні плями, з антоціановою темно-бурою облямівкою. Уражена тканина розвивається у вигляді поздовжніх тріщин. У місцях ураження формуються пікніди гриба. На ягодах ознаки хвороби зявляються перед початком їх достигання - дрібні коричневі плями, часто із склероціально-подібними скоринками. Пізніше плями злегка вдавлюються, білішають і покриваються чорними пікнідами. Збудником хвороби є гриб Septoria ribis Desm, який належить до класу Deuteromycetes, порядку Sphaeropsidales. У сумчастій стадії гриб називають Mycosphaerella ribis Lind, він належить до порядку Dothideales. Пікніди приплюснуто-округлі, коричневі, діаметром 100-200 мкм. Пікноспори ниткоподібні, злегка зігнуті, безбарвні, з 2-4 перегородками, розміром 28-60х1,6-2,6 мкм. Сумчаста стадія формується восени у місцях розміщення пікнід. Сумки видовжені, вузькі, з товстою оболонкою. Сумкоспори двоклітинні, вузьковидовжені, безбарвні, розміром 26-35х3-3,5 мкм. Первинне зараження рослин відбувається навесні від сумкоспор, вторинне - від пікноспор. Джерело інфекції - уражені пагони рослин й обпалі уражені листки, на яких зберігаються псевдотеції гриба.

Заходи боротьби. Обприскування плантації системним фунгіцидом смородини від комплексу грибкових хвороб, забезпечення стабільного врожаю і якості препаратом Тілт 250 ЕС, Бампер 0,15% концентратом емульсії. Норма витрати препарату 1,5 л/га і 0,5л/га відповідно, кількість обробок залежить від захисної дії: профілактична - триває 3-4 тижні(залежно від погодніх умов, інфекційного навантаження); лікувальна - 4-5 днів - для грибів, що викликають септоріозну плямистість.

Борошниста роса

Хвороба проявляється на молодих листках, ягодах і пагонах у вигляді білого, спочатку павутинистого, а пізніше - порошистого борошнистого нальоту. На смородині переважає листкова форма хвороби. Наліт спочатку утворюється на нижньому боці пластинки у вигляді окремих плям, і тільки при інтенсивному розвитку хвороби він охоплює повністю листок з обох боків.

Борошниста роса чорної смородини:

1. Початкова стадія розвитку хвороби на листках; 2. у сильній стадії уражений пагін.

Листки стають гофрованими, крихкими, темніють і засихають. Збудником хвороби є гриб, який належить до класу Ascomycetes, порядку Erysiphales. Конідієносці прості, конідії еліпсоподібні, одноклітинні, безбарвні, розміром 24-26х12-18 мкм, зібрані в ланцюжки. Під час вегетації збудник поширюється конідіями. Клейстотеції коричневі, кулясті, діаметром 80-100 мкм, із світло-коричневими тоненькими нерозгалуженими придатками. У кожному клейстотеції утворюється по одній яйцеподібній сумці розміром 75-110х55-62 мкм. У сумці формується по 8 сумкоспор, еліпсоподібних за формою, розміром 20-25хх 12-15 мкм. Джерело інфекції - уражені рослини, обпалі уражені листки і ягоди, на яких зберігаються клейстотеції гриба. Первинне зараження рослин відбувається від сумкоспор, а вторинне - від конідій.

Заходи боротьби. Обприскування плантації системним фунгіцидом профілактичної і лікувальної дії 10%-ним концентратом емульсії препарату Топаз. У дозі 1,5 л на кущ, максимальна кількість обробок 4 рази. Строк останньої обробки для смородини - не пізніше як за 20 днів до збирання врожаю.

Мозаїка смородини

Симптоми хвороби проявляються на листках смородини у вигляді різних за формою і розміром хаотично розкиданих жовто-зелених, жовтих плям між жилками листкових пластинок: Уражені листки стають хлоротичними, жовтіють, вянуть і відмирають. Хворі рослини недорозвиваються, припиняється їх плодоношення. Збудником хвороби є вірус Currant mosaic virus, який передається різними видами попелиць. Джерело інфекції - уражені рослини, в соку яких зберігається вірус.

Найбільш поширені шкідники на Волині

Златка смородинова вузькотіла

Златка смородинова вузькотіла Пошкоджує чорну смородину. Невеликий бронзовий блискучий жук, 6-9 мм завдовжки і 2-2,3 мм завширшки. Літає в кінці травня і в червні, живиться листям чорної смородини, вигризаючи його з країв. Яйця відкладає на гілки і черешки листя. З яєць виходять личинки , які вгризаються всередину гілки. Вони, подібно до гусениць смородинової склівки, вигризають серцевину пагонів і гілок. Характер пошкоджень і біологія златки такі самі, як і смородинової склівки, однак, на відміну від останньої, личинки златки закінчують розвиток протягом одного року. Відрізнити їх можна лише за дорослою стадією і личинками, які у златки зовсім безногі і трохи потовщені біля головоки, в той час як гусениці склівки мають чітко виявлену голову і 16 ніг. Зявляються златки в кінці травня - червні, майже одночасно з метеликами смородинової склівки. Поширена в усіх районах, де вирощується чорна смородина.

Висновки

Смородина чорна являється однією із найдревніших ягідних культур. Її перевагами над ягідниками є те, що вона плодоносить уже на другий рік і дає хороші врожаї. Ягоди смородини є не тільки смачними, а й дуже цінними для здоровя людини. При більшій посадці площ і використанні нових перспективних сортів - збільшиться врожайність. Їх можна буде використовувати в промисловості для більш масштабного виробництва: варення, джемів, соків, компотів, заморожування й споживання в зимовий період.

Грунтово-кліматичні умови нашої Волинської області сприятливі для вирощування чорної смородини. Тому вона є невідємною частиною кожного Волинського саду. Зокрема у нашому Луцькому районі вирощують і досліджують нові сорти у сільськогосподарському приватному підприємстві «Плодорозсадник Луцький» с. Тарасово, та у «Липинській державній сортодослідній станції». Тут можна придбати саджанці таких сортів: Ювілейна копанія, Санюта, Радужна, Софіївська, Черешнева. Ці сорти є найбільш ефективні для висадки у наших кліматичних умовах і будуть окрасою кожної присадибної ділянки.

Список використаної літератури

1. Марковський В. С. Ягідні культури. Мн., «Урожай»1986, 385с.

2. Поздняков А. Д. Смородина. М.: Агропромиздат, 1985, 128с.

3. Волузнев А. Г. Ягодный сад Мн., «Урожай». 1970, 264с.

4. Смольяникова Н. К. Смородина. М., «Колос», 1968, 144с.

5. Колесников В. А. Частное плодоводство. М., «Колос», 1973, 456с.

6. Сільський вісник газета №12, 2009 р., 12с.

7. Сільський вісник газета №6, 2010 р., 12с.