Вступ
Бонітування ґрунтів є складовою частиною земельного кадастру і основою для проведення економічної оцінки земель.
Результати бонітування враховуються у грошовій оцінці земельних ділянок, при визначенні втрат с.-г. виробництва, які підлягають відшкодуванню тощо (Закон України "Про оцінку земель", 2004; Порядок нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів. Постанова Кабміну України від 25.05.2006 р. № 723). Це потребує наявності у державі обєктивної методики бонітування ґрунтів. Існуючі в Україні принципи і методи бонітування, що базуються на властивостях ґрунтів і урожайності культур, найчастіше орієнтовано на критерії потенційної родючості. Тому зазвичай з цією метою використовувались такі показники, як вміст гумусу, потужність гумусованого шару ґрунту, гранулометричний склад, рН, рідше - рухомі форми елементів живлення. Першим прикладом застосування фізичних показників за основні критерії оцінки якості ґрунтів є метод розрахунку індексу фізичного стану (В.В. Медведєв, Т.М. Лактіонова, 1988). Однак, у існуючих методиках бонітування ґрунтів ці показники застосовано недостатньо і необєктивно.
Оскільки фізичні властивості є вагомою складовою ґрунтової родючості, їхні показники набувають популярності в іноземних концепціях якості ґрунтів і оцінки земель с.-г. призначення: Росії (І.І.Карманов із співав., 2002), Франції (D. De la Rosa, 1982), США (F. Steiner, 1987; B.P. Warkentin, 1995), Канади (D.E. Romig and oth., 1995), Індії (D.P.S. Divakar, R.N. Sing, 1993), Болгарії (Б.Георгиев, 1994), Нової Зеландії (G.P. Sparting, L.A. Schipper, 2002) і т.д. Тому здійснення детальної кількісної і якісної оцінки фізичних властивостей для бонітування орних ґрунтів України в сучасних умовах набуває наукової і практичної актуальності.
Метою виконання курсової роботи є узагальнення поняття «бонітування грунтів» вивчення і дослідження практичного значення бонітування. Відповідно й завданням було розглянути основні визначення поняття, методику та значення бонітування грунтів.
Обєктом бонітування є одиниці ґрунтового покриву, які виділені на картах ґрунтів і обєднані в агровиробничі групи ґрунтів згідно з “Номенклатурним списком агровиробничих груп ґрунтів України” в межах природно-сільсько-господарських районів. При їх виділенні враховуються однорідність властивостей ґрунтів та природно-кліматичних умов, особливості сільськогосподарського виробництва, а також адміністративно-територіальний поділ України. Агроґрунтове групування є обовязковим завершальним етапом велико-масштабного обстеження ґрунтів кожного господарства. Його матеріали є виробничим документом, необхідним для практичної діяльності агроперсоналу, що дозволяє раціонально використовувати ґрунти, земельні ресурси господарства в цілому, меліоранти, добрива, застосовувати раціональну систему обробітку, протиерозійні заходи тощо.
Встановлення балів бонітету здійснюється за обєктивними найбільш сталими природними показниками властивостей ґрунтів, які корелюють з урожайністю культур. Ці показники, які слугують критеріями бонітування, поділяються на дві групи - основні і модифікаційні. Обробку і збір даних про показники властивостей ґрунтів необхідно також провести відповідно до результатів сучасних ґрунтових, агрохімічних та інших обстежень.