Агроекосистема та її конструювання

курсовая работа

Вступ

Сільськогосподарська екологія - наука про чинники зовнішнього середовища, їх вплив на організми культивованих рослин і тварин, про природних комплексах, перетворених діяльністю людини для виробництва екологічно чистої продукції рослинництва і тваринництва.

Розвиток сільськогосподарської екології проходив нерівномірно. У першій половині поточного століття були досягнуті великі успіхи у вивченні впливу умов середовища на ріст і розвиток культурних рослин, врожайність сільськогосподарських культур. У середині століття в загальній і, зокрема, у сільськогосподарській екології стали переважати системні дослідження. Зявилися фундаментальні роботи з вивчення аграрних ландшафтів, агробіоценозів, пасовищних і ферменних біогеоценозів.

Історія розвитку сільського господарства характеризується головним чином прагненням отримати як можна більш високі урожай культивованих рослин. На зміну маловрожайних культур і сортів прийшли нові, більш продуктивні. У ході штучного відбору та селекції виведені сорти рослин з максимальною часткою корисної для людини продукції (зерна, плодів, бульб тощо).

Інтенсифікація рослинництва і тваринництва супроводжується збільшенням витрати додаткової енергії. Ця енергія використовується для обробки грунтів, посівів сільськогосподарських культур, збирання врожаю, виробництва і застосування мінеральних добрив, пестицидів і т.д. в результаті зростає енергетична «ціна» кожної харчової калорії.

Вважається, що до появи сільськогосподарського виробництва всі тварини і фотосинтезуючі рослини могли підтримати існування близько 10 млн осіб. Тепер, коли 10% планети зорано, зрошуючи, підживлено, сільське господарство забезпечує життя більше 5 млрд людей. Частина біопродукції люди споживають безпосередньо, частина згодовують тваринам і тільки і тільки потім використовують. Крім сільського господарства джерелом їжі служать і інші частини світової екосистеми (сінокоси, пасовища, Світовий океан). Разом з тим, за даними ООН, 0,5 млрд людей у світі, жителів головним чином країн, що розвиваються, голодують, а до 2 млрд людей не забезпечені нормальним харчуванням, тобто недоїдають.

Сільськогосподарські угіддя Землі включають величезну кількість агробіоценозів. Агробіоценозі займають близько 1,2 млрд га, що становить більше 10% всієї поверхні суші. Рілля дає людству 88% харчової енергії. Крім того, приблизно 10% цієї енергії воно отримує від пасовищних екосистем. Близько 2% харчової енергії постачає Світовий океан. Наведені цифри переконливо показують значення сільського господарства. Сільське господарство, будучи важливим джерелом харчування людей і сировини для промисловості, одночасно являє собою могутній фактор впливу людини на навколишнє середовище. Воно особливо посилилося з зростанням населення планети, підвищенням енергоозброєності, вдосконаленням агротехнічних прийомів і селекції.

Розвиток сільського господарства породила такі негативні явища, як деградація грунтів, забруднення середовища, погіршення якості виробленої продукції, появу ряду нових хвороб рослин, тварин і людей.

Виникла необхідність екологізації сільського господарства.

Для досягнення екологічної стійкості і збереження природно-ресурсного потенціалу потрібно не тільки здійснити екологізацію виробничої діяльності людини, але і забезпечити охорону природних життєзабезпечуючих систем. Для цього необхідна система заходів щодо запобігання їх забруднення, підтримці цілісності та відновлення. Вирішення цього завдання - не що інше, як повернення боргів природі та введення соціально-економічного розвитку в екологічно безпечне русло, певне можливостями природно-ресурсного потенціалу регіонів, ємністю ландшафтів, тобто здатністю їх прийняти і трансформувати певну кількість речовини та енергії при стійкому функціонуванні.

Агроекосистемма -- нестійка система агроценопопуляцій культивованих рослин на оброблюваних ґрунтах. Її структура і режим підтримуються і регулюються людиною. При відсутності контролю поступово втрачає свої властивості і функції.

Делись добром ;)