Біологія та технологія вирощування озимої пшениці сорту "Херсонська-86" в умовах богари

курсовая работа

Вступ

Серед найважливіших зернових культур озима пшениця за посівними площами займає в Україні перше місце і є головною продовольчою культурою. Це свідчення великого народногосподарського значення озимої пшениці, її необхідності у задоволенні людей високоякісними продуктами харчування. Основне призначення озимої пшениці - забезпечення людей хлібом і хлібобулочними виробами. Цінність пшеничного хліба ви - значається сприятливим хімічним складом зерна.

Вміст їх у зерні мякої пшениці залежно від сорту та умов вирощування становить у середньому 13 - 15 %. У зерні пшениці міститься велика кількість вуглеводів, у тому числі до 70 % крохмалю, вітаміни В1, В2, РР, Е та провітаміни А, D, до 2 % зольних мінеральних речовин. Білки пше - ниці є повноцінними за амінокислотним складом, містять усі незамінні амінокислоти - лізин, триптофан, валін, метіонін, треонін, фенілаланін, гістидин, аргінін, лейцин, ізолейцин, які добре засвоюються людським організмом. Проте у складі білків недостатньо таких амінокислот, як лізин, метіонін, треонін, тому поживна цінність пшеничного білка становить лише 50 % загального вмісту білка. Це означає, наприклад, що при вмісті білка в зерні 14 % ми вкористовуємо його лише 7 %. Тому так важливо вирощувати високобілкову пшеницю. 400 - 500 г пшеничного хліба та хлібобулочних виробів покриває близько третини всіх потреб людини в їжі, половину потреби у вуглеводах, третину (до 40 %) - у повноцінних білках, 50 - 60 % - у вітамінах групи В, 80 % - у вітаміні Е . Пшениний хліб практично повністю забезпечує потреби людини у фосфорі і залізі, на 40 % - у кальції . Співвідношення білків і крохмалю у зерні пшениці становить у середньому 1 : 6 - 7, що є найбільш сприятливим для підтримання нормальної маси тіла і працездатності людини. Пшеничний хліб відзначається високою калорійністю - в 1 кг його міститься 2000 - 2500 ккал, що свідчить про його високу поживність і як надійне джерело енергії . Особливо якісні хліб та хлібобулочні вироби одержують із борона сортів сильних пшениць, які належать до виду м якої пшениці . За державним стандартом, зерно таких пшениць, які за класифікцією належать до вищого, першого та другого класів, містить відпо - відно 36, 32 і не менше 28 % сирої клейковини першої групи і має натуру не менше 755 г /л, скловидність - не нижче 60 %, а хлібопекарська сила борошна становить 280 і більше одиниць альвеографа. Хліб з борошна сильних пшениць є не тільки джерелом харчування, а й своєрідним каталізатором, який поліпшує процеси травлення та підвищує засвоєння інших продуктів харчування. Сильні пшениці належать до поліпшувачів слабких пшениць. Борошно сильних пшениць при домішуванні (25 - 30 %) до борошна слабких пшениць поліпшує його хлібопекарські властивості, завдя - ки чому хліб випікається високооб ємним, пористим і якісним. За високу якість зерна вирощування сильних пшениць стимулю - ється державою. У виробництві досить поширена також група цінних пшениць, які за класифікаційною якістю належать до 3-го класу. Їх зерно містить від 23 до 28 % сирої клейковини другої групи, а сила борошна.185 нижче 280 о. а. (до 200 о. а.). З борошна цінних пшениць випікають хліб доброї якості, але воно не здатне поліпшувати борошно слабких пшениць. Пшениці із вмістом у зерні менше 23 % (до 18 %) клейковини належать до 4-го класу і є найменш якісними за хлібопекарськими показниками. Їх віднесено до слабких пшениць. Сорти пшениці 5-го класу з вмістом у зерні сирої клейковини менше 18 % вирощують на корм худобі . Зерно м якої м якозерної пшениці з низьким вмістом білка (9 - 11 %) і підвищеним - крохмалю використовується в кондитерській про - мисловості, зокрема для виготовлення тортів. Правда, в Україні цих сортів ще недостатньо. В Україні поширені також сорти озимої твердої пшениці . Порівняно з м якими пшеницями їх зерно багатше на білок (16 - 18 %). Проте вони утворюють коротку й тугу клейковину (другої групи), яка для хлібопечення менш придатна: хліб з такого борошна формується низького об єму, швидко черствіє. Борошно твердих пшениць є незамінною сировиною для макаронної промисловості. Їх клейковина дає змогу виготовляти макарони, вермішель, які добре зберігають форму при варінні, не ослизнюються і мають приємний лимонно -жовтий або янтарний колір. Тверді пшениці використовують для виробництва особливого сорту борошна - крупчатки та ви - готовлення вищої якості манної крупи. У тваринництві широко використовують багаті на білок (14 %) пшеничні висівки, які особливо ціняться при годівлі молодняку. Озиму пшеницю висівають у зеленому конвеєрі в чистому вигляді або в суміші з озимою викою. Тваринництво при цьому забезпечу - ється вітамінними зеленими кормами рано навесні, услід за житом. Для годівлі тварин певне значення має солома, 100 кг якої прирів - нюється до 20 - 22 корм. од. і містить 0,6 кг перетравного протеїну та полови, особливо безостих сортів пшениці, 100 кг якої оцінюється 40,5 корм. од. із вмістом 1,5 кг перетравного протеїну. Озима пшениця, яку вирощують за сучасною інтенсивною технологією, є добрим попередником для інших культур сівозміни, і в цьому полягає її агротехнічне значення.

Історія та поширення. Пшениця - одна з найдавніших і розповсюджених культур на земній кулі . Вона була відома вже приблизно 6,5 тис. років до н. е. народам Іраку, близько 6 тис. років - землеробам Єгипту (за деякими даними - навіть 10 тис. років), близько 5 тис. років - Китаю. На території СНД, зокрема сучасних України, Грузії, Вірменії, Азербайджану та Середньоазіатських республік, її почали вирощувати у 4 - 3 тисячоліттях до н.е. Місцем походження пшениці більшість дослідників вважають степові й напівпустельні райони Азії (Іран, Ірак, Закавказзя). З Азії пшениця приблизно 5 - 4 тис. років тому потрапила в Європу - Польщу, Угорщину, Чехію, Словаччину, Румунію, Болгарію. У південній Африці, Америці, Австралії вона зявилася лише у XVI - XVIII ст. Тепер озима пшениця є основною продовольчою культурою більшості європейських країн, США, КНР, Японії . В СНД (Росії, Казахстані) та Канаді переважають посіви ярої пшениці, в Україні - озимої. Загальна посівна площа озимої пшениці у світі становить тепер близько 240 млн га, валові збори зерна сягають 560 млн т (1993 р.). В СНД посіви озимої пшениці поширені на великій території - від 65° північної широти (Архангельська область) до 36° північної широти (Південь Туркменії), проте основні їх масиви зосереджені в районах з відносно теплою зимою - в Україні, на Північному Кавказі, в Центральночорноземній зоні Росії та Молдові . В СНД озиму пшеницю висівають у деякі роки на площі близько 21 млн га (1990 р.), в Україні - до 7,6 млн га (1990 р.). В Україні до 90 % площ її зосереджено у районах Степу (55 %) та Лісостепу (35 %) і лише близько 10 % - на Поліссі та в Закарпатті . Завдяки широкому впровадженню у виробництво інтенсивної технології вирощування озимої пшениці за останні роки значно зросла її середня врожайність. У 1990 р. вона досягла в СНД 34,1 ц /га, в Україні - 40,2 ц /га. Досвід кращих господарств свідчить, що сучасна інтенсивна технологія здатна забезпечити подальше значне зростання урожайності озимої пшениці на всіх площах посіву.

Делись добром ;)