Вступ

нут зернобобові ґрунт вирощування

Сільськогосподарське виробництво складається з двох крупних основних галузей - рослинництва і тваринництва, які доповнюють одна одну в забезпеченні народного господарства різними продуктами, а їх співіснування підвищує ефективність використання земельних, матеріальних і трудових ресурсів підприємства. У свою чергу, рослинництво й тваринництво поділяються на вужчі галузі. Останні суттєво відрізняються одна від одної за технологією та засобами виробництва, видом і характером виробленого продукту.

Проте є загальний критерій і загальні риси, що обєднують галузі рослинництва і відрізняють їх від галузей тваринництва. У першому випадку виробництво повязане з використанням землі й вирощуванням рослин, а у другому - ґрунтується на вирощуванні тварин і використанні їх життєвих функцій.

Рослинництво як наука вивчає різноманіття сортів, гібридів, форм польових культур, особливості біології і найбільш досконалі прийоми обробітку, які забезпечують високу врожайність і якість при найменших витратах.

Сільське господарство - це напрямок економіки та господарства в основі, якої лежить завдання спрямована на те, щоб забезпечити державу і громадян тієї чи іншої держави продовольством, а також отримання сировини для інших потреб зокрема для різних галузей промисловості. Ця галузь є досить пріоритетною і значущою для будь-якої країни. Сільське господарство - це своєрідний показник економіки.

Рослинництво - одна з основних галузей сільського господарства, що займається головним чином обробітком культурних рослин для виробництва рослинницької продукції.

У рослинництві розрізняють наступні напрямки такі як: рільництво, виноградарство, овочівництво, квітникарство, плодівництво, луківництво, грибівництво.

У валовому виробництві продукції сільського господарства на рослинництво припадає близько 45%. Тут вирощується майже 350 різних нидів рослин. Рослинництво - достатньо динамічна галузь. Постійно змінюються площі оброблюваних земель, проводяться різні меліоративні роботи, змінюється кількість культивованих культур, удосконалюється спеціалізація та концентрація.

Зернові культури займають понад 50% у структурі всіх площ посівів багатогалузевих аграрних підприємств. Вони поділяються на продовольчі - пшениця і жито, крупяні - гречка, просо, рис, фуражні - ячмінь, овес, кукурудза, зернобобові. В Україні вирощують озимі й ярі зернові культури, їх співвідношення залежить від конкретних економічних і природних умов підприємства. Раціональне поєднання посівів озимих і ярих культур, з одного боку, економічно доцільне, оскільки розтягує час посіву і збирання хліба, помякшуючи в такий спосіб сезонне напруження у виконанні робіт. З іншого боку, озимі та ярі культури за тих чи інших погодних умов підстраховують одні одних, забезпечують стійкі валові збори. Як наслідок - підприємства менше піддаються ризику.

Зернобобові (горох, квасоля, вика, кормовий люпин, соя, нут) -- важливі продовольчі й кормові культури. Саме тому мета курсової роботи розглянути технологію вирощування нуту, а також вивчити біологічні особливості, розглянути ботанічну характеристику, кліматичні умови зони вирощування культури та склад ґрунтів, розробити технологічну карту вирощування нуту та обґрунтувати її.