3.4 Використання пасовищ

Пасовище використовують залежно від зони протягом 140 - 170 днів. Проте в польових умовах зелену масу можна мати і протягом 200 - 210 днів. Отже, випасання худоби на багаторічних культурних пасовищах треба поєднувати з випасанням у ранньовесняний і пізньоосінній періоди на посівах однорічних трав і зернофуражних культур. Частка пасовищного корму влітку може становити 80 - 85 % поживності раціону дійних корів, і навіть до 90 % молодняку великої рогатої худоби і овець. Перетравність поживних речовин свіжої трави значно вища (на 16 - 20 % і більше), ніж інших кормів.

Випасання худоби - це складний комплекс взаємодії тварин і рослинних організмів. Воно більше впливає на лучні ценози, ніж скошування, оскільки тварини поїдають рослини на неоднаковій висоті і в різний час. Виявляється селективність у поєднанні різних видів трав. Тварини діють на пасовище механічно (копитами), залишають екскременти. За рівномірного навантаження і добре організованого випасання трави добре кущаться, формується міцна, пружна дернина, із травостою випадає малоцінне різнотравя.

Навантаження тварин на пасовище залежить від його продуктивності, що визначається ґрунтово-кліматичними умовами, травостоєм, технологією вирощування трав і експлуатації пасовищ. На високопродуктивних культурних зрошуваних пасовищах можна утримувати 3 - 4 дійні корови на 1 га або виділити 0,25 - 0,33 га на одну голову, приблизно стільки ж коней, набагато більше овець та інших видів поголівя.

У кожному конкретному випадку важливо знайти оптимальне співвідношення між продуктивністю пасовища і чисельністю тварин, що пасуться. Інколи доцільно дещо збільшити кількість тварин на 1 га пасовища, використавши для їх підгодовування менш цінні корми. В результаті цього збільшується загальний вихід продукції. Навіть короткочасне перебування тварин на пасовищі позитивно позначається на їхній молочній продуктивності.

Недовантаження, як і перевантаження, пасовища неприпустимі. Недовантаження не тільки знижує вихід продукції з 1 га угіддя, а й певною мірою позначається на продуктивності і плодючості тварин.

Загінне випасання полягає в тому, що пасовище поділяють на ділянки-загони з постійною і переносною огорожею. Інколи для зручності поливу і проведення інших робіт межі загонів позначають пікетами, а пасовище огороджують тільки по периметру і скотопрогону. Тривалість перебування тварин у загонах можна регулювати залежно від урожаю трави - на початку випасання (циклу) утримувати в загоні тварин протягом 1 - 2, в кінці - 5 - 6 днів. Загони дають змогу поліпшити догляд за пасовищами, проводити його регулярно відповідно до плану. Регульоване випасання, удобрення, зрошення та інші прийоми догляду за травостоєм рослини запобігають випаданню рослин, забезпечують високу продуктивність пасовища протягом тривалого періоду.

Кількість загонів на пасовищі визначають у такій послідовності. Спочатку встановлюють оптимальний період відростання трави в загоні, який у середньому становить 26 - 30 днів. Це означає, що через 26 - 30 днів у загоні знову можна випасати тварин. Звичайно на початку циклу випасання трави вистачає на 1 - 2, в кінці - на 6 - 8 днів. Проте тварин не слід випасати у загоні більш як 5 - 6 днів, щоб уникнути надмірного спасування травостою, його витоптування, засмічення екскрементами, що небезпечно з огляду на санітарію травостою і можливість зараження ґрунту яйцями гельмінтів.

В середньому стадо в загоні може перебувати 3 - 4 дні: 1 - 2 дні на початку і 5 - 6 днів - у кінці циклу випасу (час, за який спасують траву в загонах). Якщо тривалість періоду відростання травостою 28 днів і тварини перебувають в одному загоні протягом 3 - 4 днів (у середньому 3,5), слід виділити 28: 3,5 = 8 загонів. На суглинкових ґрунтах оптимальний період продуктивного використання травостою на пасовищах становить приблизно 4, а період створення міцної дернини залуженням - 2 роки. У цьому разі схема поділу пасовища на загони матиме такий вигляд: 1 - 4 - загони для випасання, 5 - перезалуження, 6 - сіножаті, 7 - 10 - випасання; 11 - перезалуження; 12 - сіножаті. У 5-му і 11-му загонах у роки підсівання трав збирають на корм покривні культури, а восени - отаву травосуміші. На другому році (6-й і 12-й загони) на укіс використовують бобово-злакову суміш першого року використання. Практично в 6-му і 12-му загонах можна випасати тварин після 1 - 2 укосів трави. Якщо тривалість продуктивного використання травостою 7 - 8 років (особливо на супіщаних і торфових землях), а на перезалуження (самозасівання або сівба трав) потрібно один рік, то на пасовищі буде 8 - 9 загонів.

Кількість загонів визначають з урахуванням періоду відростання та тривалості випасу за формулою:

А = В/Т+Д, де

А - кількість загонів;

В - період відростання травостою, днів;

Т - тривалість випасу в межах загону, днів;

Д - кількість додаткових загонів, що використовуються на випасання.

Площа загонів залежить від продуктивності пасовища, кількості голів худоби, швидкості відростання трави та розраховується за формулою:

П = Ц*К*Б/У*З*М, де

П - площа загону, м²;

Ц - добова норма зеленого корму на 1 голову великої рогатої худоби;

К - кількість тварин у стаді, гол;

Б - кількість днів випасу тварин в загоні;

У - урожайність пасовища, ц/га; З - поживність корму, к. од.;

М - коефіцієнт поїдання зеленої маси (0,65-0,70).

Пасовищний період становить 41 - 50 % річної кількості днів, а молока за цей час надходить 53 - 64 %, зимовий - відповідно 51 - 59 і 35 - 47 %.

Проводимо розрахунки виходячи з того, що при надої за рік 3780 кг молока треба 8,64 тонни зеленої маси на одну голову. Тому при врожайності 70 ц/га зеленої маси потрібно 1,23 га пасовищ на корову.

Тоді: А = 28/5*0 = 5,6 ? 6 загонів;

П = 55*186*5/70*0,18*0,7 = 5799,32 м² = 0,58 га.