1.2 Основні вимоги щодо процедури сертифікації лісів
Світовий досвід сертифікації лісів свідчить про те, що цей інструмент лісової політики може бути ефективним лише тоді, коли: проводиться незалежний аудит лісового менеджменту; чітко окреслені межі обєктів, що підлягають сертифікації; управління окремими обєктами сертифікації здійснюється лише одним органом; чітко визначені принципи, критерії і показники щодо економічних, екологічних та соціальних аспектів лісового менеджменту; оцінка лісового менеджменту здійснюється як на основі офіційних документів, так і шляхом перебування сертифікаторів у лісі: дотримуються сталі погляди щодо процедури сертифікації лісів; функціонує регулярний моніторинг за дотриманням вимог щодо сталого лісового господарства; процедура екологічної сертифікації лісів є добровільною, незалежною, обєктивною і недискримінаційною щодо лісовласників; процедура сертифікації лісів ґрунтується на міжнародно визнаних екологічних стандартах і не допускає шахрайства [5].
Сертифікація лісів може бути індивідуальною (здійснюється в межах території одного обєкту сертифікації), груповою (здійснюється в межах території декількох обєктів сертифікації) та регіональною (здійснюється в межах окремого регіону). Групові та регіональні процедури сертифікації лісів повязані з меншими витратами на гектар лісової площі. Вони дозволяють оцінити сталість лісокористування дрібних лісовласників, що не завжди можливо зробити за допомогою індивідуальної сертифікації лісів [6].
Більшість лісівників розглядає екологічну сертифікацію як ринковий інструмент, і, відповідно, виступає за добровільне її застосування. Сталими є також погляди щодо того, що сертифікація лісів повинна проводитися третьою стороною, яка може дати незалежну кваліфіковану оцінку стану лісового менеджменту і його впливу на стан лісів.
Сертифікація може проводитися тільки акредитованим FSC сертифікаційним органом. Сертифікаційні органи мають право видавати сертифікати [Додатки А-Е] тільки в дозволених областях (сертифікація лісоуправління, сертифікація ланцюжки) і в певних географічних регіонах.
Для того, щоб почати сертифікацію, необхідно звязатися з сертифікаційними органами, вибрати найбільш підходящий орган, укласти договір. Сертифікаційний орган підкаже подальший шлях.
Як правило договір на сертифікацію укладається на 5 років. У разі успішного проходження сертифікації, сертифікаційний орган видає сертифікат [Рис.1.1]. Щорічно сертифікат повинен підтверджується в ході інспекційного аудиту. У деяких випадках FSC може проводити додаткові перевірки обгрунтованості видачі сертифікатів.
Рисунок 1.1 Процес проведення лісової сертификації
- Вступ
- Розділ І. Теоретичні основи сертифікації лісів в контексті вимог сталого розвитку
- 1.1 Історичний аспект розвитку сертифікації лісів
- 1.2 Основні вимоги щодо процедури сертифікації лісів
- 1.2.1 Принципи і критерії FSC щодо сталого розвитку лісового господарства
- 1.2.2 Перспективи PEFC щодо сертифікації лісів у Європі
- 1.3 Національні програми сертифікації лісів, що базуються на стандартах Міжнародної організації зі стандартизації (ISO)
- 1.3.1 Обєднання споживачів продукції із сертифікованих лісів
- 1.4 Шляхи розроблення національної схеми сертифікації в Україні
- 1.5 Досвід іноземних країн щодо організації сертифікації лісів
- 1.5.1 Фінляндія
- 1.5.2 Чехія
- 1.5.3 Російська Федерація
- 1.6. Проблеми розвитку сертифікації лісів
- Розділ ІІ. Розроблення методичних підходів
- 2.1 Теоретико-методологічні засади впровадження лісової сертифікації в Україні
- Порядок виконання роботи
- 2. Системи сертифікації, їх види, характеристика. Державна система сертифікації України – УкрСепро
- 1.2. Основні завдання Університету
- 3.2.1. Структура системи сертифікації УкрСепро
- 7.2. Структурна схема системи сертифікації УкрСепро
- 48. Фахівець із стандартизації, сертифікації та якості
- Система сертифікації УкрСепро
- Забезпечення безпечності продуктів харчування на основі принципів системи насср
- 2.5. Національна система сертифікації України
- 3.2.1. Структура системи сертифікації УкрСепро