Розроблення методичних підходів до впровадження схем сертифікації в лісовому комплексі України
1.1 Історичний аспект розвитку сертифікації лісів
Ідея екологічної сертифікації лісів повязана із сільським господарством, в першу чергу з виноградарством. З метою покращання якості вина у Франції була запроваджена сертифікація виноградників. Вона позитивно вплинула на забезпечення виноробної промисловості якісною сировиною.
Екологічна сертифікація лісів - це економічний інструмент, що використовується для оцінки відповідності виробничо-господарської діяльності підприємств лісового господарства та окремих лісовласників вимогам екологічних стандартів та концепції сталого розвитку лісового господарства [1]. Він передбачає проведення процедури, що дозволяє підтвердити те, що продукція заготовлена в лісах, в яких господарство ведеться на принципах сталості. Ця процедура включає сертифікацію лісів, технологічних процесів і лісового менеджменту; охоплює як екологічні, так і економічні та соціальні аспекти ведення лісового господарства. Проф. К. Аптон розглядає екологічну сертифікацію як економічний ринковий інструмент, за допомогою якого забезпечується обізнаність споживачів лісової продукції з якісними характеристиками і екологічною чистотою продуктів лісу та посилення економічних стимулів щодо відповідального використання лісів [2]. Екологічну сертифікацію, яку проводять у лісовому господарстві європейських країн, називають ще “зеленою сертифікацією”, “зеленим менеджментом” тощо. В багатьох країнах світу, ліси яких сертифіковані, лісовласники отримують спеціальний сертифікат, який підтверджує, що їх ліси є добре доглянутими, а лісове господарство в них ведеться відповідно до міжнародних загальновизначених вимог.
Екологічна сертифікація лісів вперше була проведена в 1990 році. Вона має динамічну історію [Таб.1.1].
Таблиця 1.1 Інформація про перші сертифіковані ліси
Організація |
Країна |
Площа сертифікованих лісів, га. |
Дата проведення сертифікації |
|
Альянс дощових лісів (Rainforest Alliance) |
Бразилія |
59000 |
листопад 1991 |
|
Гондурас |
25000 |
лютий 1991 |
||
США |
50000 |
листопад 1994 |
||
Індонезія |
2831500 |
жовтень 1990 |
||
Наукова сертифікаційна систем (Scientific Certification System) |
США |
38300 |
березень 1994 |
|
США |
48300 |
жовтень 1992 |
||
Коста - Ріка |
3900 |
лютий 1994 |
||
SGS Forestry |
Малайзія |
3284 |
липень 1994 |
|
Нова Гвінея |
12500 |
липень 1994 |
||
Гайана |
500000 |
червень 1994 |
||
The Soil Association |
Великобританія |
92 |
липень 1994 |
|
Великобританія |
65 |
травень 1994 |
Найбільш відомими є три міжнародні організації, що причетні до організації екологічної сертифікації лісів: Лісова наглядова рада (FSC); Міжнародна організація із стандартизації (ISO); Пан-європейська лісова сертифікація (PEFC). У багатьох країнах світу створені національні органи з екологічної сертифікації лісів.
FSC почала свою діяльність у 1993 році. Створена приватними лісовласниками. В її управлінських органах відсутні національні урядові структури [3]. Має розвинуту мережу управлінських структур, за участю яких здійснюється сертифікація національних програм з екологічної сертифікації лісів. FSC є впливовою міжнародною організацією, діяльність якої динамічно розвивається. Так, якщо в травні 1997 року за її програмою було сертифіковано 2.9 млн. га лісів в 54 країнах світу, то в березні 2000 року обсяги сертифікованих лісів зросли до 17.5 млн. га. Масштабною є участь цієї організації щодо акредитації національних програм сертифікації лісів. До створення PEFC ця міжнародна організація була монополістом у сфері сертифікації лісів.
PEFC є значно молодшою організацією. Вона почала діяльність у кінці 1999 року [4]. Створена національними організаціями лісовласників як альтернативна до FSC. За програмою PEFC здійснюють сертифікацію лісів Фінляндія, Німеччина, Норвегія і Швеція (сертифіковано 19.6 млн. га). Передбачалося до кінця 2010 року сертифікувати 30.6 млн. га лісів. До Пан-європейської програми сертифікації лісів підключаються Австрія і Франція.
Динамічно розвивається сертифікація лісів за національними програмами, в яких використовуються підходи, що вироблені FSC, ISO та PEFC. За національними програмами сертифікації лісів працюють головним чином європейські країни, а також США, Канада, Індонезія, Малайзія та Гана. Основною проблемою розвитку національних програм сертифікації лісів є їх міжнародне визнання.
Можна очікувати, що екологічна сертифікація лісів буде динамічно розвиватися і в двадцять першому столітті. За прогнозом Всесвітнього фонду дикої природи (WWF) в 2010 році буде сертифіковано 200 млн. га лісів.