Розроблення методичних підходів до впровадження схем сертифікації в лісовому комплексі України

магистерская работа

1.1 Історичний аспект розвитку сертифікації лісів

Ідея екологічної сертифікації лісів повязана із сільським господарством, в першу чергу з виноградарством. З метою покращання якості вина у Франції була запроваджена сертифікація виноградників. Вона позитивно вплинула на забезпечення виноробної промисловості якісною сировиною.

Екологічна сертифікація лісів - це економічний інструмент, що використовується для оцінки відповідності виробничо-господарської діяльності підприємств лісового господарства та окремих лісовласників вимогам екологічних стандартів та концепції сталого розвитку лісового господарства [1]. Він передбачає проведення процедури, що дозволяє підтвердити те, що продукція заготовлена в лісах, в яких господарство ведеться на принципах сталості. Ця процедура включає сертифікацію лісів, технологічних процесів і лісового менеджменту; охоплює як екологічні, так і економічні та соціальні аспекти ведення лісового господарства. Проф. К. Аптон розглядає екологічну сертифікацію як економічний ринковий інструмент, за допомогою якого забезпечується обізнаність споживачів лісової продукції з якісними характеристиками і екологічною чистотою продуктів лісу та посилення економічних стимулів щодо відповідального використання лісів [2]. Екологічну сертифікацію, яку проводять у лісовому господарстві європейських країн, називають ще “зеленою сертифікацією”, “зеленим менеджментом” тощо. В багатьох країнах світу, ліси яких сертифіковані, лісовласники отримують спеціальний сертифікат, який підтверджує, що їх ліси є добре доглянутими, а лісове господарство в них ведеться відповідно до міжнародних загальновизначених вимог.

Екологічна сертифікація лісів вперше була проведена в 1990 році. Вона має динамічну історію [Таб.1.1].

Таблиця 1.1 Інформація про перші сертифіковані ліси

Організація

Країна

Площа сертифікованих лісів, га.

Дата проведення сертифікації

Альянс дощових лісів (Rainforest Alliance)

Бразилія

59000

листопад 1991

Гондурас

25000

лютий 1991

США

50000

листопад 1994

Індонезія

2831500

жовтень 1990

Наукова сертифікаційна систем (Scientific Certification System)

США

38300

березень 1994

США

48300

жовтень 1992

Коста - Ріка

3900

лютий 1994

SGS Forestry

Малайзія

3284

липень 1994

Нова Гвінея

12500

липень 1994

Гайана

500000

червень 1994

The Soil Association

Великобританія

92

липень 1994

Великобританія

65

травень 1994

Найбільш відомими є три міжнародні організації, що причетні до організації екологічної сертифікації лісів: Лісова наглядова рада (FSC); Міжнародна організація із стандартизації (ISO); Пан-європейська лісова сертифікація (PEFC). У багатьох країнах світу створені національні органи з екологічної сертифікації лісів.

FSC почала свою діяльність у 1993 році. Створена приватними лісовласниками. В її управлінських органах відсутні національні урядові структури [3]. Має розвинуту мережу управлінських структур, за участю яких здійснюється сертифікація національних програм з екологічної сертифікації лісів. FSC є впливовою міжнародною організацією, діяльність якої динамічно розвивається. Так, якщо в травні 1997 року за її програмою було сертифіковано 2.9 млн. га лісів в 54 країнах світу, то в березні 2000 року обсяги сертифікованих лісів зросли до 17.5 млн. га. Масштабною є участь цієї організації щодо акредитації національних програм сертифікації лісів. До створення PEFC ця міжнародна організація була монополістом у сфері сертифікації лісів.

PEFC є значно молодшою організацією. Вона почала діяльність у кінці 1999 року [4]. Створена національними організаціями лісовласників як альтернативна до FSC. За програмою PEFC здійснюють сертифікацію лісів Фінляндія, Німеччина, Норвегія і Швеція (сертифіковано 19.6 млн. га). Передбачалося до кінця 2010 року сертифікувати 30.6 млн. га лісів. До Пан-європейської програми сертифікації лісів підключаються Австрія і Франція.

Динамічно розвивається сертифікація лісів за національними програмами, в яких використовуються підходи, що вироблені FSC, ISO та PEFC. За національними програмами сертифікації лісів працюють головним чином європейські країни, а також США, Канада, Індонезія, Малайзія та Гана. Основною проблемою розвитку національних програм сертифікації лісів є їх міжнародне визнання.

Можна очікувати, що екологічна сертифікація лісів буде динамічно розвиватися і в двадцять першому столітті. За прогнозом Всесвітнього фонду дикої природи (WWF) в 2010 році буде сертифіковано 200 млн. га лісів.

Делись добром ;)