logo
Розробка ресурсозберігаючої технології утилізації автотракторної техніки

1.3.1 Досвід США

У США щорічно на утилізацію надходить 14-15 млн. автомобілів із загальною масою більше 20 млн. тонн. Збором, демонтажем, утилізацією спрацьованих автомобілів займається більше 20 тис. малих підприємств, після яких автомобільні залишки надходять на один з шредерних заводів, яких у країні понад 200. Коефіцієнт вторинної переробки старих автомобілів в США складає в середньому 82-83 %. Показники вторинної переробки чорних і кольорових металів, що застосовуються в автомобілях, близькі до 100%.

Комплексні можливості від створення та функціонування системи збору та вторинної переробки спрацьованих автомобілів представляються дуже перспективними. Зростає попит на старі деталі, вузли та агрегати, які мають значно нижчу ціну, найчастіше не поступаючись новим за якістю і ресурсом. Більшість таких деталей надходить на ринок після демонтажу та відновлення зі спрацьованих автомобілів. Рециклінг автомобільних компонентів і матеріалів вирішує також глобальні питання економії енергії , сировини, не відновлювальних ресурсів.

Разом з тим утилізація старого автомобіля має ще дуже багато невирішених проблем. Незважаючи на значні ініціативи та зусилля, зроблені багатьма державами щодо скорочення кількості автомобільних відходів, що відправляються на звалища, їх рівень продовжує залишатися високим. Крім того, відмінності у фінансових механізмах і організаційних підходах, застосовуваних у різних країнах Європи при формуванні національних систем авторециклінга, призвели до значного неконтролюємого експорту старих автомобілів з країн з більш суворими і жорсткими законами до країн , де таких законів не було зовсім або вони були значно лояльнішими. І хоча схвалена 18 вересня 2000 Директива 2000/53/ЕС по ВЕА встановила для всіх країн ЄС єдині принципи і положення щодо забезпечення утилізації ВА, вона зробила це тільки в загальних рисах, залишаючи формування механізмів організації та фінансування інфраструктури авторециклінга на розсуд країн-учасниць [109]. Слід відзначити, що в більшості країн Західної Європи і до прийняття Директиви 2000/53/ЕС вже існували і функціонували національні системи збору та утилізації автомобілів і розвинена інфраструктура рециклінгу старих автокомпонентів і матеріалів.