6. Аналіз впливу факторів на рівень урожайності

Урожайність сільськогосподарських культур, як один з найважливішик показників ефективності функціонування будь-якого аграрного підприємства повинна підтримуватись на досить високому рівні впорівнянні з середніми показниками по регіону або ж ,принаймні зберігатися на досягнутому рівні. Зменшення урожайності свідчить про неефективне застосування можливих агротехнічних, технологічних заходів обробітку грунту, удобрення грунтів, протруювання насіння , збирання урожаю та ін., а поява чіткої тенденції зниження урожаїв демонструє неефективне господарювання в галузі рослинництва та по підприємству загалом.

Урожаї як зернових, так і технічних культур можуть залежати від таких обєктивних чинників як температура повітря, кількість опадів та іншу погодно-кліматичні умови. Підприємство має орієнтуватись на ті природні особливості , що притаманні регіону його розташування.

На різних територіях різняться між собою грунтові покриви, кількості опадів і тепла, тривалості вегетаційних періодів, умови перезимівлі, що свідчить про необхідність врахування екологічних та біологічних особливостей сільськогосподарських культур в системі землекористування, як найпершої запоруки отримання високих урожаїв. Наприклад, розрахунки показують, що для забезпечення постійної врожайності зернових 60 - 80 ц/га на всій площі вУкраїні потрібно принаймні 600 - 700 мм опадів..

Великий вплив на урожайність має структура посів них площ. Аналізуючи рівень урожайності за попередні роки, підприємству слід обирати для вирощування найефективніші сільськогосподарські культури, уникаючи при цьому збиткрвих, або поступово зменшуючи їх частку в структурі посівів.

Сівозміна - могутній біологічний і агроекологічний фактор підвищення урожайності рослинництва. Чергування різних культур в часі й просторі забезпечує більш сприятливі умови для загального росту і розвитку рослин, підвищення врожайності та якості врожаю без додаткових витрат на добрива, зрошення, обробіток посівів.

Ще один фактор, за допомогою якого можна підвищити урожайність,- це ретельний підбір видів і сортів польових культур. Необхідно вирощувати види і сорти культур з такими екологічними особливостями, як стійкість проти вилягання, придатність для застосування механічного догляду, зимо- і морозостійкість.

У більшості господарств України отримання високих врожаїв польових культур забезпечує органо-мінеральна система живлення рослин, сприяючи також підвищенню якості продукції, родючості та агрофізичних показників грунту. Виготовлення органічних добрив, їх транспортування та внесення повязані з великими матеріальними затратими. На мінеральні добрива припадає до 35 -40% загальних витрат сукупної енергії при вирощуванні культури. Щоб знизити енергозатрати та забезпечити високу урожайність посіву, слід вибрати оптимальний варіант удобрення.

Одним з найважливіших чинників, що впливає на урожайність, якої досягає підприємство, є фондозабезпеченість цього підприємства основними та оборотними фондами . Якщо на підприємстві достатньо оборотних коштів, то воно має можливість посіяти якісне насіння, застосувати ефективні гербіциди та фунгіциди ,внести достатню кількість мінеральних добрив, тощо, провести потрібні технологічні операції в оптимальні для цього терміни.

Нормативний аналіз стану агропромислового комплексу в розрізі центральгноукраїнського та зокрема Уманського регіону показує, що технічне забезпечення аграрних підприємств не відповідає сучасним техніко-технологічним вимогам сільськогосподарського виробництва. Слід також враховувати динамічний процес погіршення якості та кількісного складу всієї матеріально-технічної бази АПК. Протягом останніх 5-7 років нова техніка практично не надходила, тоді як знос основних фондів і машинно - тракторного парку в підприємстві досяг 50%. Щодо інших підприємств Уманського району, то у них ситуація в матеріально - технічному забезпеченні є значно гірша.

Частина техніки, яка перебуває на балансі сільськогосподарських підприємства, по суті, непрацездатна, оскільки агротехсервісні служби безпосередньо не повязані з кінцевими результатами

сільськогосподарського виробництва, а самі господарства не мають достатніх фінансових ресурсів для закупівлі дорогих запчастин, поновлення машинно -тракторного парку тощо.

Нині ситуація в сільському господарстві така, що існуючі господарства всіх форм власності необхідно зміцнювати відповідними матеріально-технічними ресурсами, бо інакше затрати праці на виробництво продукції технічних культур будуть значно вищими, а як результат - господарська діяльність буде економічно невигідною.

Слід зазначити, що при підвищенні врожайності зростання затрат праці з розрахунку на одиницю продукції припиняється. Так, якщо в 2007 році у підприємстві затрати праці на 1 ц цукрового буряка становили 0,13 люд.-год. за врожайності 197 ц/га, то у 2009 році тут за врожайності 340 ц/га тут було затрачено по 0,09 люд.-год., або на 0,04 люд.-год. менше.

Те саме стосується і озимої пшениці - на 1ц за нормативними розрахунками при ресурсозберігаючій технології має затрачатися лише 0,75 люд.-год. за врожайності 30 ц/га. В той же час як у сучасних умовах в ТОВ«Добробут» затрати праці на 1ц становлять близько 1,5 люд.-год врожайність при цьому сягає лише 22-30 ц/га.

Дослідження всіх факторів впливу на урожайність польових культур має проводитись окремо для детальнішого аналізу по кожному з них. Проте, не слід забувати, що їх дія прявляється комплексно і ефективні заходи щодо поліпшення врожайності за рахунок лише одного фактора можуть спричинити зниження її за рахунок інших.