1. Завдання, джерела даних, та методологічні основи аналізу виробництва продукції рослинництва

Завданнями аналізу виробництва продукції рослинництва є: здійснення систематичного контролю за виконанням плану виробництва продукції по кожному виду культур, підрозділу і господарству в цілому і визначення впливу факторів на обсяг виробництва продукції рослинництва за видами; виявлення внутрігосподарських резервів збільшення виробництва продукції та поліпшення її якості; оцінка можливостей збільшення виробництва продукції з врахуванням обєктивних і субєктивних факторів; розробка заходів но освоєнню виявдюваних резервів збільшення виробництва продукції; оцінка результативності вкладень живої і уречевленої праці; виявлення причин низької окупності ресурсів і розробка конкретних заходів підвищення ефективності виробництва - необхідної умови динамічного соціально-економічного розвитку підприємства.

Джерелами даних для аналізу виробництва продукції рослинництва виступають: річні звіти підприємства, дані бухгалтерського обліку, нормативно-довідкова література, первинні документи, нормативні акти бізнес плани, виробничі плани, виробничі звіти 10-За с-r. 10-Зб-с-г. 10-Зв-с-г, первинні документи по обліку витрат і виходу продукції рослинництва[1].

У процесі аналізу виробництва продукції рослинництва вивчають:

а) виконання плану валових зборів продукції в розрізі окремих культур та їх груп, а також як це вплинуло на виконання планів реалізації;

б) виконання плану за розміром посівних плош та їх структурою;

в) досягнутий рівень урожайності всіх сільськогосподарських культур, відповідність його плановому показник). дотримання комплексу агротехнічних заходів, шо забезпечує запланований рівень урожайності: шо зумовило зміни в запланованому комплексі агротехнічних заходів та як це позначилося на врожайності;

г) фактори, які вплинули на відхилення фактичної величини валового збору культур від планового, та які втрати чи додаткову користь від цього має господарство:

д) недоліки в роботі та причини їх, яких заходів вжито для того, шоб усунути ці причини та ліквідувати недоліки:

е) показники передових відділків, ферм, бригад, ланок порівняно з середніми показниками господарства, в результаті чого їх досягнуто та як це позначилось на загальних показниках господарства.

Крім того визначають місце господарства в районі за основним показниками рослинництва, проводять порівняльний аналіз цих показників і показників передових господарств та виявляють невикористані резерви.[2]

Методологією економічного аналізу, як і всіх наук, є: аналіз, синтез, індукція, дедукція, аналогія, моделювання, абстрагування, конкретизація, формалізація, гіпотетичний спосіб, аксіоматичний, створення теорії, спостереження, експеримент.

Аналіз -- спосіб дослідження, суть якого полягає в уявному або практичному розчленуванні (деталізації) обєктів аналізу на складові елементи (частини обєктів, його ознаки, властивості, відношення). Кожна із виділених частин аналізується окремо в межах єдиного цілого, в єдності і взаємозвязку його частин.

У цьому вже проявляються елементи синтезу. Крім того, синтез дає змогу обєднати частини обєкта, на які він розкладався в процесі аналізу, передбачити їх якісно нові звязки і пізнати обєкт як єдине ціле на вищому рівні його розвитку.[4]

Індуктивне пізнання -- це пізнання, коли при дослідженні певного явища, процесу хід думок іде від часткового до загального, а дедуктивне -- висновок виводиться логічним шляхом з певних даних.

Аналогія -- спосіб наукового висновку, через який досягається пізнання одних предметів і явищ на основі схожості з іншими.

Моделювання -- спосіб наукового пізнання, шо ґрунтується на зміні досліджуваного явища, процесу на його аналог, модель, яка зберігає істотні риси оригіналу.

Абстрагування -- спосіб уявного відкидання частини властивостей, звязків обєкта пізнання з метою його спрощення, виділення тих сторін, звязків, що зацікавили аналітика (дослідника).

Конкретизація -- спосіб дослідження обєктів, процесів, шо полягає у їх вираженні в наочнішій, точнішій, конкретнішій формі.

Формалізація -- спосіб дослідження обєктів шляхом вираження їх елементів у вигляді спеціальної символіки.

Гіпотетичний спосіб передбачає певні наукові припущення, що висуваються для перевірки на досліді і теоретичного обґрунтування для набуття ними вигляду достовірної наукової теорії. Він застосовується при дослідженні нових економічних явищ, які не мають аналогів, наприклад явищ, що виникають внаслідок реформування економіки.

Аксіоматичний спосіб ґрунтується на використанні аксіом, які вже є доведеними науковими знаннями і застосовуються в наукових дослідах як вихідні положення для обґрунтування нової теорії [4].

Створення теорії -- узагальнення результатів дослідження, знаходження загальних закономірностей у поведінці досліджуваних предметів, а також розповсюдження результатів дослідження на інші обєкти і явища, шо сприяє поглибленому пізнанню і ефективному управлінню.

Спостереження -- спосіб вивчення обєкта аналізу шляхом його кількісного виміру і якісної характеристики.

Експеримент -- науково поставлений дослід для уточнення результатів теоретичних досліджень. У соціально-економічних системах застосування цього способу обмежене.

До прикладних способів можна віднести системний аналіз, економіко-статистичні, прикладної математики, експертні, евристичні, економічні, емпіричні, елімінування.

Системний аналіз -- вивчення обєкта аналізу як сукупності елементів, що утворюють систему, При аналізі обєкт та його поведінка оцінюються з усіма факторами, умовами, обставинами, які зумовлюють його функціонування. Системний аналіз включає широкий спектр підходів, зокрема, морфологічне дослідження, написання сценаріїв, побудову «дерева цілей», сіткові способи, лінійне та інші види програмування. Ці прийоми особливо результативні при застосуванні діалогового режиму «аналітик -ЕОМ» що дає можливість оперативно визначитись із причинами зміни параметрів явищ, процесів, показників та ін.

Економіко-статистичні прийоми -- групування, кореляційно-регресійний аналіз, дисперсійний, факторний, різновиди кластерного аналізу тощо -- базуються на використанні апарату теорії ймовірності й математичної статистики і застосовуються для впорядкування значних масивів інформації, а саме - дають можливість встановити і виміряти взаємозвязки між факторами і результативними показниками.

Способи прикладної математики: математичне програмування (лінійне, нелінійне, стохастичне, динамічне), теорія ігор, теорія керування запасами, теорія масового обслуговування та ін. Ці способи, як і економіко-статистичні, застосовують для імітаційного моделювання складних систем і процесів та оцінки можливих результатів.[14]

Експертні способи включають різні процедури оцінки обєктів аналізу за участю експертів. До них належать: індивідуальна експертна оцінка, «розумова атака», метод Дельфи і ряд подібних методів. Їх суть полягає в тому, що господарську ситуацію оцінюють спеціалісти, експерти, грунтуючись на своєму практичному досвіді. Перспективним напрямом розвитку експертних способів є побудова експертних систем. Останні являють собою комплекс програм для ЕОМ, базу знань (відомостей) з конкретної проблемної чи предметної галузі та керуючупрограму, яка поряд з обробкою досліджуваного матеріалу дає змогу показати (продемонструвати) аналітику хід думок при розвязанні задачі.

Евристичні способі грунтуються на моделюванні процесу мислення людини (моделі гнучкого управління) і використанні евристик (якісно-ситуаційних способів розвязання задач). Евристики -- це ітераційні процедури, які шляхом послідовних кроків забезпечують вирішення задачі Особливо ефективними евристичні методи є для вирішення слабоструктуризованих задач, які не можуть бути формалізовані кількісними параметрами. їх застосування передбачає глибокий аналіз ситуації; виявлення обмежень, від яких залежить результат; визначення особливостей і слабких сторін, які вимагають використання додаткових засобів і шляхів їх посилення: моделювання ситуацій і можливих наслідків при використанні кількох правил встановлення пріоритетів для одержання найкращого рішення, У задачах по обґрунтуванню резервів розвитку підприємства (галузі) евристичні способи допомагають сформулювати концепції та увязати їх з можливими засобами реалізації, особливо в умовах ускладнення управління соціально-економічними процесами, зумовленого ентропією, шо спостерігається при трансформуванні економіки країни в ринкову[15].

З економічних способів найчастіше застосовують такі як «затрати -- випуск», функціонально-вартісний аналіз та інші їх різновиді. Ці способи дають змогу виявити причини зміни застосувавши в першому випадку логістичні криві «затрати -- випуск» або балансові моделі, які відображають фактичні параметри аналізованих систем, процесів, показників та розрахункові, шо є підставою для оцінки доцільності затрат, у другому випадку -- на основі вивчення так званих споживчих функцій, які покликані виконувати (задовольняти) аналізовані види продукції, оцінку здійснюють на основі мінімізації затрат на досягнення цих функцій.

Емпіричні способи ґрунтуються на спостереженні аналітика і допомагають сформувати емпіричні знання прикладного характеру.

Їх застосування в аналізі господарської діяльності дещо обмежені, оскільки вони більшою мірою використовують абстрактні поняття.

Найбільше поширення в аналізі господарської діяльності знайшли способи елімінування, суть яких полягає в тому, шо певним чином нейтралізується вплив всіх одночасно діючих факторів, тобто вони залишаються на постійному рівні, крім одного, який певним чином змінюється.[4]

Під час аналізу абсолютні величини використовують для визначення виконання плану валових зборів, посівних площ і врожайності культур. Відносними величинами характеризують структуру посівних площ, рівень виконання планового завдання по врожайності і валових зборах культур виробничими одиницями і господарством у цілому. Щоб виявити вплив окремих факторів на відхилення фактичного валового збору окремих культур від планового, користуються методами обчислення різниць, ланцюгових підстановок або індексів, а для виявлення впливу різних елементів агротехнічного комплексу на рівень урожайності методом кореляції. Метод порівняння застосовують для аналізу виконання плану господарством і різними виробничими одиницями, динаміки за кілька років, а також для аналізу свого господарства порівняно з даними передових господарств району та середньо районними показниками.

Джерелами даних виступають: річні звіти підприємства, дані бухгалтерського обліку, нормативно-довідкова література, первинні документи, нормативні акти [11].

2. Коротка економічна характеристика господарства

продукція рослинництво посівний площа

ТОВ «Добробут» є сільськогосподарським підприємством, що має статус товариства з обмеженою відповідальністю і має статутний фонд, розділений на частки, розмір яких визначений установчим договором. Підприємство створене у 1993 році на базі колективного сільськогосподарського підприємства «Зорниця», що спеіалізувалося на вирощуванні зернових та зернобобових культур. Засновники ТОВ «Добробут» у процесі управління при прийнятті відповідних рішень мають кількість голосів пропорційну розміру їх часток у статутному фонді.

ТОВ «Добробут» розташоване в с.Велика Севастянівка, Христинівського району, Черкаської області. Розташування є досить сприятливим для господарської та економічної діяльності, оскільки основними пунктами збуту та реалізації продукції є місто Христинівка та СМТ Монастирище, що розташовані на відстані відповідно 25км та 31 км від с.Велика Севастянівка. У цих містах розміщені найближчі залізничні станції, деяка виробнича та соціальна інфраструктура.

Земля - головна умова існування людського суспільства і найважливіше джерело національного багатства, найперша передумова і природна основа суспільного виробництва, універсальний фактор будь-якої діяльності людини. У сільському господарстві земля - це головний засіб виробництва, без якого неможливий сам процес виробництва продукції рослинництва і тваринництва.

ТОВ «Добробут» розташоване на рівнинній зоні Лісостепу, яка характеризується сприятливими рельєфними та кліматичними умовами для сільськогосподарського виробництва. Це зона орних земель з високоякісними чорноземами, зона землеробства, зокрема зерновиробництва та вирощування коренеплодів. Поверхня регіону підвищена, хвиляста, лісова, рівнинна, розчленована балками та ярами. Ґрунти - чорноземи опідзолені, які займають 88% площі району та сірі лісові.

Як було вкащано, на території району переважають чорноземи опідзолені і темно-сірі опідзолені ґрунти різного ступеня змитості. Найбільш придатними для сільськогосподарського виробництва за водно-фізичними властивостями та великим вмістом гумусу є чорноземи опідзолені. Вміст гумусу в них складає 2,5-4,0%, в темно-сірих опідзолених ґрунтах - 2,5-4,0%. Реакція ґрунту слабо кисла. Ґрунтам селища загрожує інтенсивна площинна та глибинна ерозія, яка призводить до знищення і зменшення гумусоносного горизонту.

Найхолоднішим місяцем по всій області є січень, найтеплішим -- липень. Середні амплітуди коливань температури протягом року не перевищують 25°. Під дією континентальних повітряних мас іноді буває, що взимку температура повітря в окремі дні знижується навіть до --32°, --38°. Влітку температура підвищується іноді до +37°.

За вегетаційний період понад 80% опадів випадає у вигляді дощу до 600мм.

Земельні угіддя ТОВ «Добробут» станом на 1 січня 2010 займають площу 5960, га. Вся земля не є власністю підприємства, а використовується ним на правах довгострокової угоди оренди. Строк договору оренди землі в підприємстві становить 5 років. Згідно чинного законодівства орендна плата за землю не повинна бути нижчою як 1,5% її вартості. У господарстві користуються цим нормативом при розрахунках за користування землею. Загальна земельна площа різко збільшишилась з 6643 га у 2007 році до 8102 га у 2008 році, а потім знову зменшилась на 2142 га у 2009. Причому припинили використовувати загальну земельну площу під вирощування деяких сільськогосподарських культур або ж зменшили чи збільшили їх питому вагу в структурі посівних площ. Ці показники свідчать про певну нестабільність розвитку господарства, що повязане з пошуком більш ефективних методів господарювання та пошуку власної ніші в економіці АПК.

Говорячи про забезпеченість підприємства земельними ресурсами, слід вказати і кількість робітників, зайнятих у виробництві, яка складає 198 осіб, в розрахунку на яких і проводиться аналіз забезпеченості землею.

Спеціалізація підприємства - це переважний розвиток однієї або кількох галузей у виробництві товарної продукції. Розвиток галузі і виробництво відповідної продукції визначають виробничий напрям сільського господарства.

Одним із показників, що визнмчають напрям спеціалізаці єструктура тованої продукції. Розглянемо її в таблиці 2.1

Як ми бачимо з проведених розрахунків, на ТОВ «Добробут» у 2009 році тенденція до зменшення обсягів продажу продукції підприємства (яку ми могли спостерігати в 2007 - 2008 роках) припинилась і навіть змінила свій напрямок (збільшення обсягів продажу на 19,3% у порівнянні з 2007 роком, що становить 2435,6 тис. грн.). На це мали вплив обидві основні галузі підприємства: рослинництво і тваринництво.

У 2009 році значно збільшились обсяги реалізації соняшнику ,- на 49,2%, ніж у 2007 році, а також було започатковано виробництво і реалізацію ріпаку, обсяги яких становили 1341 тис.грн.

У галузі тваринництва значно зросли обсяги реалізації ВРХ та свиней(на 475,8 та 109,9 тис.грн відповідно) ,а також розпочато виробництво і реалізацію молока, обсяг яких становив у 2009 році 393тис.грн

Найбільшу питому вагу в структурі товарної продукції займають зернові культури, що свідчить про яскраво виражену зернову спеціалізацію підприємства.

Рівень спеціалізації розраховується, як відношення вартості продукції основних галузей, до загального обсягу товарної (реалізованої) продукції.При цьому основними галузями є ті, питома вага яких становить більше 25%, а розвинутими є галузі з питомою вагою 15-20% до загального обсягу продукції.

Таким чиномробимо висновок, що ТОВ «Добробут» має зернову спеціалізацію з розвиненим мясо - молочним напрямком.

Таблиця 2.1

Структура та динаміка товарної продукції за 2007 - 2009 роки в ТОВ «Добробут»

Важливу роль при виборі спеціалізації господарства та аналізу господарської діяльності відіграє визначення та вибір оптимальної структури посівних площ та аналіз структури сільськогосподарських угідь, оскільки це обумовлює раціональне використання наявного на підприємстві найважливішого основного засобу сільськогосподарського виробництв, - землі.

Проаналізуємо динаміку структури сільськогосподарських угідь господарства у табл.2.2

Таблиця 2.2

Склад і структура сільськогосподарських угідь ТОВ «Добробут»

Площа сільськогосподарських угідь в господарстві за три останні роки значно зменшилась. Якщо в 2007 році в розпорядженні підприємства було 6643 га., то вже в 2009 році цей показник зменшився на 10,3% і становив 5960 га. Таке зменшення відбулось з рахунок зменшення площі ріллі, яка в структурі сільськогосподарських угідь займає близько 98 %.

Але наявність сільськогосподарських угідь ще не гарантує прибутку. Розглянемо ефективність використання земельних угідь в наступній таблиці.

Таблиця 2.3

Основні економічні показники ефективності використання землі в ТОВ «Добробут »

Показники таблиці свідчать про те, що ефективність використання сільськогосподарських угідь загалом знизилась (виробництво валової продукції зменшилось на 62,7 тис. грн.. в розрахунку на 100 га. сільськогосподарських угідь,прибутку, - на 13,7 тис.грн., ). На це вплинуло зменшення обсягів виробництва тих видів продукції, які займають найбільшу частку у валовій продукції. Зокрема зерна, кількість виробництва якого на 100 га ріллі знизилась у 2009 році в порівнянні з 2007 на 1177,9 ц. І хоча тваринництво збільшує власну прибутковість з кожним роком, частка його у валовій продукції є не досить значною для покриття збитків, завданих деякими галузями рослинництва.

Кожне підприємство функціонує за умови наявності певної кількості робітників, що володіють набором фізичних та розумових даних, необхідних для виконання ними поставлених виробничих завдань(фізична сила, кваліфікація, освіта, здобутий досвід та навички).

Ефективність господарської діяльності досягається за умов поєднання засобів виробництва з робочою силою у суворо визначених кількісних та якісних пропорціях. Неповне використання того чи іншого виду ресурсів зменшує загальну кількість продукції , що виробляється. В найбільшій мірі це стосується трудових ресурсів.

У сільському господарстві України спостерігається тенденція скорочення кількості зайнятих працівників, не обминуло це негативне економічне явище і наше підприємство. Проаналізуємо динаміку рівня забезпеченості трудовими ресурсами ТОВ «Добробут».

Таким чином, при аналізі таблиці 2.4, порівнюючи середньорічну кількість робітників у 2008 - 2009 роках в ТОВ «Добробут»зменшилися на 3 чол., а порівняно до 2007року на 13 чол., тобто на 1,5%. Незважаючи на те, що навантаженість сільськогосподарських угідь на 1 працюючого зменшується (30,1 га на одного робітника у 2009, що на 2,9 га менше, ніж у 2007 році), продуктивність праці різко зменшилась, оскільки кількість виробленої валової продукції на одного середньорічного працівника зменшилась на 49% у порівнянні з 2007 роком.

Таблиця 2.4

Забезпеченість трудовими ресурсами їх динаміка і ефективність використання в ТОВ «Добробут».

Керівництву ТОВ «Добробут» слід звернути увагу на дану динаміку показників ефективності використання трудових ресурсів, адже їх неефективне використання збільшує матеріальне та моральне старіння основних фондів, підвищує матеріаломісткість та трудомісткість продукції, створює нерівномірність витрат, призводить до значного підвищення собівартості продукції та зниження ефективності виробництва.

В процесі виробництва сільськогосподарської продукції поряд з працею і землею беруть участь засоби виробництва і предмети праці, які в грошовій формі складають виробничі фонди. Тому результати виробництва в значній мірі визначаються рівнем забезпеченості господарства виробничими фондами. І чим вища забезпеченість, раціональніша структура їх використання, тим вища продуктивність праці, нижча собівартість продукції, виший рівень рентабельності.

Першочерговим завданням кожного підприємства, що бажає успішно функціонувати в умовах ринкової економіки, є здійснення нової технічної реконструкції основних фондів. Лише в цьому випадку можливою стане інтенсифікація господарювання та забезпечення його ефективності. При ана

Узагальнюючими показниками використання основних фондів підприємства є: фондозабезпеченість, фондовіддача, фондомісткість, рентабельність(норма прибутку). Постійний аналіз даних та інших показників забезпечить можливість достовірно оцінити технічний рівень машин та обладнання, своєчасно зняти з виробництва застаріле обладнання та запобігти впровадженню застарілої за своїми конструктивними рішеннями техніки і так далі.

Для повнішого аналізу економічної характеристики підприємства, слід проаналізувати структуру, показники забезпечення та ефективності використання основних фондів, оскільки підприємству не байдуже, в яку групу основних виробничих засобів укладати кошти. Воно зацікавлене в оптимальному підвищенні питомої ваги машин, устаткування, тобто активної частини основних засобів для одержання доходу (прибутку). Для аналізу використовуємо таблицю 2.5

Таблиця 2.5

Ефективність використання основних виробничих фондів в ТОВ«Добробут»

Зміни, що відбулись з вихідними показниками (основні виробничі фонди, валова продукція, кількість працівників, площа с/г угідь, прибуток) аналогічним чином відбились і на результативних показниках (фондозабезпеченості, фондовіддачі, фондомісткості, рентабельності чи норми прибутку). Так, наприклад, зменшення площі угідь у 2009 році (на 683 га) та збільшення вартості фондів (на 1742 тис. грн.)(саме цей фактор мав найбільший вплив на підвищення результативних показників) сприяло підвищенню фондозабезпеченості на 46%..Результатом зменшення чисельності працівників на 17 чоловік стало підвищення фондоозброєності на 33%. Із зменшенням обсягів виробництва продукції, тобто зі зменшенням вартості валової продукції на 4566.02 тис.грн зросла фондомісткість на 157,1% та знизилась фондовіддача до показника 0,64 грн, що є зрозумілим, оскількі дані показники є оберненопропорційні один одному. Зниження фондовіддачі свідчить про зиження ефективності використання основних виробничих фондів .Тобто при витратах 1 гривні основних фондів виробляється лише 64 копійки валової продукції, що на 1,01 гривню менше, ніж у 2007 році.

На завершення характеристики сільськогосподарського підприємства ТОВ «Добробут» розглянемо та проаналізуємо основні економічні показники його господарської діяльності, які повністю висвітлюють ефективність функціонування даного товариства. Використовуємо таблицю 2.6

Характеризуючи діяльність господарства на основі даних таблиці 2.6, можна знову переконатися у нестабільності розвитку ТОВ «Добробут», що можна розглядати як з позитивної, так і з негативної точки зору. Значне збільшення площі сільськогосподарських угідь до 8102 га у 2008 році за рахунок додаткової оренди не принесло очікуваних результатів : прибуток знизився втричі, а рівень рентабельності - на 11%. У 2009 році зі збільшенням питомої ваги у товарній продукції нових сільськогосподарських культур (соняшник та ріпак), що виявились досить ефективними, зумовило деяке підвищення рівня рентабельності до 17% та зростання основного економічного показника, - прибутку на 112тис.грн, що є гіршим показником, ніж у 2007 році, проте кращим за значення у 2008.

Таблиця 2.6

Основні економічні показники господарювання за останні 3 роки в ТОВ «Добробут»

Таким чином, рухаючись у даному напрямку, обираючи високопродуктивні та ефективні культури для вирощування та розвиваючи не менш прибуткове тваринництво, ТОВ «Добробут» може досягати все кращих результатів наприкінці кожного з наступних економічних виробничих циклів.