Вступ

Агропромисловий комплекс є однією з пріоритетних сфер народного господарства, яка відіграє важливу роль у забезпеченні продовольчої та економічної безпеки держави. Розвязання продовольчої проблеми, формування і розвиток продовольчого ринку та зростання експортного потенціалу сільського господарства вимагають значних перетворень в агропромисловому комплексі країни. В останні роки внаслідок аграрної кризи, зумовленої загальною соціально-економічною кризою, у тваринництві відбулися негативні зміни, які значно вплинули на фінансовий стан господарських підприємств, їх здатність до подальшої господарської і фінансової діяльності.

Ринкові відносини потребують зміни поглядів на процес інтенсифікації виробництва. Сучасна концепція інтенсифікації базується на підвищенні продуктивності праці, прискоренні впровадження досягнень науково-технічного прогресу, скороченні витрат матеріальних ресурсів, і спрямована на збільшення віддачі від вже створеного ресурсного потенціалу.

Інтенсифікація сільськогосподарського виробництва - це збільшення вкладень в одиницю земельної площі та на голову худоби. Інтенсифікація вимагає якісного перетворення всіх елементів виробничих сил, а також їх кількісного науково-технічного прогресу. Всі ці перетворення вплинуть на зниження собівартості продукції тваринництва та підвищення родуктивності праці

Однією з умов ефективного господарювання у товарному сільськогосподарському виробництві повинно бути приділена велика увага питанню землекористування ринкового типу як колективної так і індивідуальної форми господарювання. За останні роки в розвитку агропромислового комплексу України сталися певні зміни. На зміну колгоспам та радгоспам прийшли сільськогосподарські підприємства різних форм власності: ТОВ, СТОВ, АПО, ФГ та інші. Сільськогосподарські підприємства - це самостійні статутні обєкти, які мають право юридичної особи та здійснюють виробничу діяльність у галузі сільського господарства з метою одержання відповідного прибутку. До складу сільськогосподарських підприємств входять також фермерські господарства. Фермерське господарство - це форма підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства

На підприємствах не дотримуються культури землеробства. Замість науково-обгрунтованої сівозміни площі сільськогосподарських угідь засіваються культурами, які приносять найбільший прибуток господареві, часто це монокультури - соя, кукурудза на зерно та соняшник. На другий план відходять горох, вика та суміші-культури які збагачують ґрунт киснем та збільшують його родючість. Із 92 тис. га в 1985 році в минулому році горохом було засіяно лише 30,2 тис. га, та 1,2 тис. га викою проти 5,7 тис. га в 1985р.

Продуктивність земель в Україні порівняно з розвинутими країнами залишається низькою . Виснажується земля, зношуються основні фонди , втрачається генетичний потенціал, знижується віддача з гектара. Якщо раніше ставилось питання про стабілізацію та підвищення вмісту гумусу то сьогодні ставиться питання про уповільнення темпів зниження вмісту гумусу і в цілому продуктивності полів. В багатьох господарствах відсутні технологічні карти вирощування сільськогосподарських культур, не проводилась паспортизація та агрохімобстеження полів. Внесення мінеральних добрив зменшилось майже в десять разів, лише 4,5%площі удобрена органікою, внесення гіпсу та гіпсовмісних порід з 2000 року не проводилось

В період 60-90 х років розвиток сільськогосподарського виробництва був поставлений на екстенсивний шлях розвитку. Розораність на Україні досягла 80, а в деяких областях навіть до 90%. Розширення посівних площ супроводжувалось зменшенням площ кормових угідь (сінокосів і пасовищ). Високий рівень розораності угідь , збільшення площ просапних культур призвело до розвитку ерозійних процесів. Питання родючості було залишається актуальним і злободневним. " У процесі праці людина діє на природну родючість раніше виробленими засобами виробництва " 2 . Розвиток рослинництва, як галузі сільського господарства в цілому надто складний оскільки засобами виробництва являється земля , а предметом виробництва є рослини. Тож зусилля аграріїв зосереджені на дальшому підвищенні ефективності виробництва, найбільш повному використанні резервів і можливостей кожного підприємства для збільшення виробництва і продажу усіх видів продукції, зміцнення економіки. Щоб успішно справитися з цим завданням, необхідно підвищувати рівень економічної роботи в кожному сільськогосподарському підприємстві. Важливою ланкою економічної роботи є належно поставлений аналіз господарської діяльності. У кожному підприємстві аналіз повинен бути поставлений так, щоб можна було побачити, яку віддачу дає кожна затрачена гривня. При цьому найпильніше слід стежити за раціональним і ефективним використанням грошово-матеріальних засобів і трудових ресурсів, виявити економічну ефективність застосування тих чи інших машин та обладнання, витрачання коштів на капіталовкладення, придбання добрив та засобів захисту рослин, ефективність використання земельних угідь.