1.1 Еколого-господарське значення тритикале озимого

Тритикале - нова цінна зерно-кормова культура, штучно створена селекціонерами у разі схрещування жита з пшеницею, тому назва рослини Triticale, Triticosecale походить від латинських назв пшениці (Triticum L.) та жита (Secale L.). Серед зернових злаків тритикале характеризується високою посухо-, морозо - і зимостійкістю та невибагливістю до умов вирощування, є цінним попередником під просапні культури, забезпечує ранній, високоякісний корм для худоби. Хліб із борошна тритикале, за комбінування його з пшеничним, має високі смакові якості, повноцінний амінокислотний склад. Генетичний потенціал урожайності існуючих сортів тритикале становить 10-12 т/га, але реалізується він лише в межах 75-85 %, що повязано з недотриманням технології вирощування та низькою стійкістю сортів до біотичних і абіотичних чинників.

Одним із шляхів збільшення виробництва в Україні високоякісного продовольчого та кормового зерна є більш повне використання потенціалу нової зернової культури - тритикале. На сучасному етапі стратегічним завданням вітчизняного агропромислового комплексу є забезпечення продовольчої безпеки країни. Найважливіше значення для її вирішення має виробництво в необхідному обсязі власного високоякісного продовольчого і кормового зерна. Одним із напрямків у досягненні цієї мети є максимальне використання генетичного потенціалу високої врожайності порівняно нової зернової культури - тритикале, що розширює можливості виробництва чистої продукції і стабілізує ринок екологічно безпечного продовольчого зерна (рис. 1.1.1).

Завдяки багаторічній селекції на продуктивність практично подолано такі негативні особливості тритикале, як щуплість і деформованість зерна. Сучасні сорти тритикале за комплексом морфолого-біологічних властивостей наближені більше до мякої пшениці ніж до жита,. Одержані лінії, які мають зерно рівне пшеничному за виповненістю, геометричними параметрами і кольором [1].

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Незначна зморшкуватість на поверхні зернівки повязана з порушенням синхронного синтезу і накопичення різних форм крохмалю. Від консистенції ендосперму в значній мірі залежить такий показник як маса 1000 зерен. За цією ознакою тритикале переважає жито і пшеницю [2]. Тритикале успадкувало від жита адаптивність до несприятливих умов вирощування, а також високу стійкість до основних хвороб злакових культур [3]. Тритикале придатне до вирощування на різних типах ґрунтів, у тому числі засолених і кислих, де формує значно більший урожай, порівняно з пшеницею [4]. Це повязано з більшими лінійними розмірами зернівок тритикале. Завдяки наявності в зерні тритикале клейковини, що легко відмивається, його може використовуватись в хлібопеченні та кондитерському виробництві, що дозволить вирішити проблему розширення сировинної бази і збільшення асортименту продукції [5-7]. Хліб високої якості в деяких країнах світу отримують з тритикале, як у чистому вигляді, так і з суміші борошна тритикале і сильної пшениці (1:1) [8-11]. В США популярні одно фунтові хлібці і «гамбурзькі» булочки з цільнозмеленного зерна тритикале (35 %) і пшеничного борошна (65 %). В Індії розповсюджені сорти тритикале з янтарним зерном. З не просіяного борошна тритикале виготовляють національні вироби такі як чапаті, пурі, паразу, ідлі [12]. В Австралії на острові Тасманія віддають перевагу хлібу з тритикале [13]. В Італії виведено сорт Mizar, придатний до виготовлення білого хліба без додавання іншого борошна. У Бразилії тритикале використовують для виготовлення хліба в суміші з пшеницею, де 70 % тритикале та 30 % пшениці [14, 15]. За даними Волинського інституту агропромислового виробництва, згодовування зеленої маси тритикале сприяло підвищенню надоїв молока на 14,3 %, а вмісту жиру в ньому - на 0,25 %. Витрати кормів на виробництво продукції скоротились на 31,2 %, порівняно із згодовуванням зеленої маси жита та пшениці. Висока віддача забезпечується й у разі відгодівлі тварин на мясо. Включення 68 % зерна тритикале до раціону годівлі бичків забезпечило добовий приріст 1,1 кг. Заміна 30 % дерті пшениці на тритикале у складі концентрованих кормів для годівлі свиней забезпечила 694 г добового приросту - на 5,7 % більше, ніж у контрольній групі. Тож однозначно: використання у годівлі тварин тритикале здешевлює корми власного виробництва, а отже, і тваринницької продукції [16, 17]. Пізньостиглі сорти тритикале заповнюють проміжок у зеленому конвеєрі між укосом озимого жита та багаторічних трав. За хімічним складом зелений корм з тритикале близький до пшениці, але в ньому міститься більше сирого протеїну (15,1-18,2 %) і лізину (0,5 %). Більш висока облистненість робить тритикале озиме придатним для використання на зелений корм та сінаж, крім того, зелена маса в нього грубіє повільніше, ніж у жита [18].

Сорти тритикале навіть за аномальних умов перевершують за показниками врожайності пшеницю і жито [19]. Широкому впровадженню тритикале у виробництво повинно передувати вивчення реакції сортів на різні агротехнічні заходи для конкретних умов вирощування [20].

У разі підбору сорту слід враховувати низку критеріїв: придатність до даної місцевості, потенційну врожайність, якість зерна, стійкість до шкідників, до стресових абіотичних факторів. Крім того, звертають увагу на такі сортові ознаки: форму (озима та яра), напрямки використання (хлібопекарський, кормовий), ознаки якості (вирівняність зерен, стійкість до проростання, число падіння, вміст протеїну), стійкість до збудників грибкових хвороб, фактори сталості врожаїв (стійкість до вилягання, довжина стебел, стійкість до ламкості стебла, зимостійкість), структуру врожаю (кількість продуктивних стебел на 1 м2, кількість колосків у колосі, маса 1000 зерен, маса зерна з 1 колоса) [21, 22].

Для підвищення ефективності вирощування провідна роль належить правильному підборі сорту [23]. Предметом системної оцінки є генетично детерміновані ознаки, набір і кількість яких окремо взятого сорту необхідні і достатні для розробки обєктивної характеристики генотипових особливостей, що визначають напрямок його використання [24].

Виведення сортів, що поєднують найвищий потенціал врожайності з генетичною резистентністю до лімітуючих факторів навколишнього природного середовища конкретного регіону, шкідників та збудників хвороб - найголовніше з центральних ланок у адаптивному землеробстві [25] В умовах такої системи перед сортом ставляться жорсткі вимоги Зростання світового виробництва зерна понад 70 % повязане з селекційним поліпшенням [26-28]. Також визначним фактором впливу на зростання врожаю є розробка та впровадження науково-обґрунтованої сортової агротехніки [29]. У звязку з різноманітністю ґрунтово-кліматичних умов у кожному районі необхідно підбирати сорти, біологічні особливості яких найбільш повно відповідають природним умовам даної місцевості, що дає можливість підняти рівень урожайності зерна до 30 %, порівняно з несортовими посівами або вирощуванням сортів, непридатних для конкретних умов. Правильний підбір сортів і низка інших факторів, зокрема таких, як попередник, обробіток ґрунту і застосування добрив, біопрепаратів, засобів хімічного та біологічного захисту посівів, сівба, своєчасне збирання врожаю та його кондиціювання, займають одне з важливих місць під час формування високопродуктивних агрофітоценозів, властивості яких багато в чому визначаються сортовим і видовим складом певної культури, зокрема тритикале. Основні елементи агротехніки тритикале озимого часто співпадають з агротехнікою вирощування жита, пшениці. Важливим елементом будь-якої агротехнологій є підбір посівного матеріалу як за насіннєвими показниками, так і генетиповими та фенотиповими ознаками. Далі потрібно з екологічної точки зору підійти до синтезу всіх чинників навколишнього природного середовища, які будуть визначати майбутній урожай та його якість. Потрібно звернути увагу на попередника. Й яке б не було високо адаптоване тритикале до несприятливих умов після невдалого попередника все рівно потрібно останній фактор обовязково враховувати у разі формування високопродуктивних посівів тритикале. В Чехії половина площ тритикале розміщується по зернових попередниках. Така суперечність пояснюється тим, що різні сорти тритикале мають неоднакову реакцію на попередник. Високоврожайні сорти формують високі урожаї зерна по усіх попередниках, включаючи монокультуру. Своєчасність в обробітку ґрунту, застосуванні добрив, враховуючи сортові особливості тритикале, ґрунтові та погодно-кліматичні умови, біологічні фактори, строках сівби, враховуючи норму та глибину загортання насіння, догляд за посівами та збирання врожаю є також гарантом високоякісних урожаїв та шляхом до збалансованого використання агроекосистеми. [30].

Старанне послідовне кондиціювання врожаю, переробка продукції на виготовлення борошна, спирту тощо це також основа основ дбайливого господарювання.