Вступ

Актуальність роботи. Сучасний агроекологічний стан сільськогосподарських угідь багатьох регіонів України потребує радикального оздоровлення, що викликано недбайливим господарюванням. Наслідком такого ставлення є спустелювання земель, низька якість рослинницької продукції катастрофічне зниження рівня родючості ґрунтів, поширеність сегетальної рослинності, в т.ч. карантинної, отруйної для людини та тварин, поширеності шкідників та фітопатогенних і фітовірусних агентів тощо.

Якщо не зупинити прогресуючий розвиток екологічної кризи в сільському господарстві, хоча б враховуючи під час господарювання вище згадані проблеми, то в недалекому майбутньому більшість агроекосистем, нещодавно рясно даруючих якісну продукцію, опиняться в зоні агроекологічної катастрофи, реабілітація з якої, за «доброго» господаря, займе десятки років.

Тому вивчення стану компонентів агроекосистем на аутекологічному, синекологічному та демекологічному рівнях, з метою розвязання деградаційних процесів щодо їх продуктивності є та залишається актуальним.

Обєкт досліджень - агрофітоценоз тритикале озимого.

Предмет досліджень - стан агрофітоценозу тритикале озимого залежно від низки екологічних факторів.

Метою досліджень було вивчити стан агрофітоценозу тритикале озимого на синекологічному рівні.

Виходячи з мети досліджень, завданнями роботи було:

1. Провести ретроспективний аналіз результатів досліджень з вивчення стану агрофітоценозу тритикале озимого за низкою агроекологічних показників:

- продуктивності тритикале озимого залежно від агротехнології вирощування: типу сівозміни, доз мінеральних добрив, мікробних препаратів;

- рівня забуряненості;

- рівня ураженості збудниками фітопатогенних грибів.

2. Дати екологічну оцінку на екосистемному рівні стану агрофітоценозу залежно від агроекологічних факторів:

- погодно-кліматичних;

- агротехнологічних.