2.ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

Гострі розлади травлення з явищем діареї у телят завдають значних економічних збитків тваринництву. Інтенсивна дегідратація організму,яка спостерігається в ранній постнатальний період життя телят ,при діареї не завжди піддається профілактиці та лікуванню і завершується летально. До чинників, які викликають гострі розлади травлення аліментарної природи, належать фактори утримання, годівлі, якості молозива та його фізико-хімічні властивості (температура, обєм), вміст імунних глобулінів у плазмі крові телят тощо. З точки зору фізіології та біохімії тонкого кишечнику гострі розлади травлення з явищем діареї можна розглядати як перевагу секреторних явищ в епітелії над процесами всмоктування.[2].

2.1 Етіологія

Шлунково-кишкові хвороби у телят досить різноманітні за етіологією і не можуть бути зведеними лише до незаразної чи інфекційної причини . Отже, практичні фахівці навіть у випадках масових захворювань і загибелі телят не завжди можуть лабораторно підтвердити інфекційну етіологію хвороби.[ 3].

Основна відмінність новонародженого молодняку полягає в тому, що більшість інфекційних хвороб колібактеріоз, анаеробна ентеротоксимія, вірусні інфекції та ін.) спричиняють ендозбудники, тобто мікроорганізми, які знаходяться у власному шлунково-кишковому каналі. Тому переважно первинний процес, обумовлений незаразними факторами (порушенням травлення диспепсією, різними стресовими ситуаціями, випоюванням холодного молозива, що містить токсичні продукти, несвоєчасною годівлею, порушенням режиму утримання тощо), які спричиняють порушення перистальтики кишечнику й розвитку дисбактеріозу. Первинний, незаразний процес часто проходить протягом декількох годин чи днів. Надалі мікроорганізми, які у здорових телят заселяють товсті кишки як коменсали, колонізують тонкий кишечник, викликаючи розвиток специфічної чи змішаної інфекції. Загибель хворих телят зумовлює вже інфекційний фактор, але процес цей єдиний - незаразно-інфекційний. У подальшому, коли та чи інша інфекційна хвороба набуває у господарстві стаціонарності, інфекційний процес розвивається за рахунок екзоінфікування високо вірулентними збудниками. В цьому випадку наведені вище незаразні пускові механізми не мають вирішального значення й телята хворіють незалежно від їх розвитку, годівлі та утримання.[3].

Враховуючи такий перебіг патологічного процесу, при виникненні діареї, слід розрізняти незаразний та інфекційний їх перебіг, хоч в організмі цей процес безпреревний і переходить один в інший.

Серед незаразних хвороб у телят частіше діагностують аліментарну диспепсію, яка рідко спричиняє загибель телят, виникає на 3-5 -й день життя, вражає незначну кількість молодняку. З інших неінфекційних хвороб необхідно диференціювати казеїно-безоарну хворобу та молозивний токсикоз.[3]. Казеїно-безоарна хвороба характеризується утворенням щільних гумоподібних згустків молозива, які в основному локалізуються в сичузі. Причини хвороби остаточно не зясовані. За літературними даними, цю хворобу зумовлює швидке чи пізнє випоювання молозива, зміна його складу і фізичних властивостей, зокрема зменшений вміст кальцію, низька кислотність молозива (меньш як 40 Т ), що зумовлено порушенням годівлі корів, та ряд інших.[3].

Біологічною основою отримання повноцінного приплоду є фізіологічно зумовлена структура кормів, що згодовують матерям, та їх якість. Між споживанням коровами сіна, захворюванням і загибеллю телят від незаразних захворювань існує кореляція (коефіцієнт кореляції між розходом сіна і захворюванням телят склав от -0,546 до -0,800; розходом сіна й падежем от- 0,533 до -0,789).[4].

2.2 Патогенез

Патогенезу диспепсії й гастроентериту телят присвячено багато досліджень. Однак окремі ланки механізму їх розвитку вивчені недостатньо. Деякі вчені вважають, що у процесі розвитку хвороби відбувається зниження залізозвязуючої здібності сироватки крови, проявляється залізодефіцитна анемія, гіпопротеїнемія. Механізм розвитку гіпосидіроза при таких захворюваннях повязан із загальною інтоксикацією організму у наслідок ураження печінки.[5].

Центральною ланкою патогенезу вважають ферментопатію, що обумовлена фізіологічною незрілістю органів травлення, підшлункової залози, печінки чи інгібуванням ферментів травлення токсинами екзогенного й ендогенного походження.[5]

Поєднують усі хвороби - порушення структури й функції біологічних мембран, зниження їх стійкості до фізичних, хімічних і біологічних факторів, що порушують життєздатність клітин. Тому активацію у клітинах та органах процесів перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) на теперішній час дуже важливо вивчати. У тваринництві особливо суттєво дослідження ПОЛ у випадках, коли традиційні методи лікування виявляються неефективними.

У телят при диспепсії в крові порушається загальний гомеостаз по таким параметрам як ПОЛ і АОА (антиокислювальна активність ліпідів). Ця система не меньш важлива для регуляцїї багатьох метаболічних процесів, ніж іммуна, лімфатична та інші.

Встановлені порушення ПОЛ і АОА у крові та її компонентах можуть бути обумовлені утворенням токсичних продуктів у шлунково-кишковому тракті і потраплянням їх в кровоносну систему тварин із подальшим порушенням загального гомеостазу організму.[6]

У крові телят і її компонентах - еритроцитах, лейкоцитах, гранулоцитах, плазми та сироватки кількість дієнових конюгатів (ДК) та кількість малонового діальдегіду (МДА) різна. Стабілізація утворення цих компонентів визначають при лікуванні хворих на диспепсію телят за допомогою сорбентів [7].

У хворих на гастроентерит тварин спостерігається пригнічення,зниження та спотворення апетиту й спраги. При появі клінічних ознак хвороби підвищується секреція слизу у кишечнику, продукти неповного розпаду білків, що є токсичним для організму, виникають благоприємні умови для активізації умовно-патогенної мікрофлори. Гастроентерити супроводжуються ексікозом, ендотоксікозом і порушенням функції печінки, нирок і центральної нервової системи.

Розвиток та прогресування ендотоксикозу повязані зі збільшенням потрапляння токсичних субстанцій і зниженням функціонального стану органів, що входять у систему детоксікації (печінка, нирки, імунна система легені, шкіра, жир), зумовленими патологічними процесами, внаслідок інтоксикації [5].

2.3 Діагностика

Діагностика гастроентеритів не являє труднощів. Ведучі симптоми легкої форми диспепсії - діарея, виділення значної кількості фекалій жовтого кольору з бульбашками газу. Температура тіла залишається в межах норми, чистота пульсу й дихання майже не змінюється. Токсична форма звляється переважно у фізіологічно неповноцінних телят, чи у телят при дії на них токсинів молозива чи від хворих на мастит корів. [4]

Виключають іфекційні хвороби на основі клінічних проявів, патологоморфологічних змін, результатів бактеріологічних, вірусологічних і інших лабораторних досліджень.[4]

При гострому перебігу переважають явища сепсису (гарячка, гіперемія слизових оболонок),, крововиливи на фоні яких добре виражені ураження центральної нервової системи: атаксія, судоми, розширення зіниць. Часто уражаються суглоби, розвивається реніт, коньюктивіт. Температура тіла телят підвищена, а перед загибеллю знижується до нормальної або субнормальної. Діарею діагностують у 20-25% телят. У перші дні калові маси кашкоподібної консистенції, а потім рідкі, сіро-білого кольору, часто з пухирцями газу. Телята гинуть на 3-4 день хвороби.[3]

Підгострий перебіг є продовженням гострого і характеризується ознаками діареї, дегідратації й токсикозу.

Патологоанатомічні зміни у телят з іфекційним ускладненням добре виражені: крововиливи на епікарді, ендокарді, особливо на клапанах серця у вигляді невеликих гематом, під капсулою селезінки, нирок, та під гіаліновим хрящем суглобів кінцівок. Селезінка дещо збільшена, щільна, світло-коричнева. У синовіальній рідині суглобів знаходять нитки фібрину. Розвивається катаральний гастроентерит. Слизова оболонка прямої кишки гіперемійована, пронизана множинними точковими крововиливами.

2.4 Лікування

Виділити зі шлунково-кишкового каналу токсичні продукти, що утворюються при диспепсії можливо, якщо застосовувати сорбенти різної природи.

Так, застосування ентеросгеля чи полісорбіта - МП приводило до клінічного одужання телят на 2-3 добу [6].

Розлади травлення у телят мають поліетіологічну природу. Значне місце посідає імунодефіцитний стан, тому у лікуванні даних захворювань потрібно використовувати імуностимулюючі засоби. [1, 6] Так, використання тиманіну у комплексній терапії телят, що мають синдром діареї сприяє збільшенню бактеріальної активності крові на 12,4% фагоцитарної активності поліморфноядерних лейкоцитів і фагоцитарного індексу на 18 та 13 відповідно, що призвело до значного підвищення показника абсолютного фагоцитозу.

Зростання рівня імунобіологічних показників при застосуванні тиманіну позитивно впливає і на перебіг захворювання, тривалість лікування телят дослідної групи в середньому була менша на 2-3 дні, а жива маса перевищувала цей показник на 1,5 кг порівняно з контролем.

Лікування телят із симптомом діареї повинно включати дієтичний режим і терапію, спрямовану на боротьбу з дегідратацією, збудниками хвороб, інтоксикацією, на відновлення функції органів травлення. Підвищення резистентності організму. Це питання було детально висвітлене у методичних рекомендаціях “Діагностика, профілактика й терапія шлунково-кишкових хвороб новонароджених телят”,[12] і застосування настоїв і відварів лікарських трав [13]. Тому зупинимось лише на декількох принципових питаннях: по-перше - дієта не повинна бути тривалою, для телят до 3-денного віку - 6-8 год.,, старших - 12-16 год. У період голодної дієти необхідно вводити розчини електролітів, обовязково з глюкозою (а не з цукром!), давати настої чи відвари лікарських трав. Забороняється використовувати розчини з цукром. Киселі з крохмалю чи просяного борошна, які не перетравлюються і не знімають інтоксикації чи больового подразнення слизової оболонки кишечнику. По-дуге - боротьба із зневодненням - основний напрямок у лікуванні хворих телят. Необхідно дотримуватись таких правил:

боротьбу із зневодненням починають одразу після появи перших симптомів хвороби;

на початку хвороби розчини електролітів з глюкозою дають всередину, а пізніше, коли всмоктування з кишечнику утруднене, їх уводять парентерально;

усередину можна вводити гіпо- та ізотонічні розчини підшкірно чи інтраперитонеально вводять лише ізотонічні (!), а внутришньовенно можна вводити гіпертонічні (наприклад, 200 або 100 мл 5- чи 10%-ного розчину натрію хлориду з 40-60 мл 40%-ного розчину глюкози), але через 10-15 хв. після їх уведення телятам обовязково треба давати 1-1,5 л кипяченої води або гіпотонічного розчину натрію хлориду. Тут необхідно ще раз звернути увагу на застосування розчинів проф. І.Г. Шарабріна [8]. Вони за своїм складом є гіпертонічні, тому їх уводити підшкірно чи інтраперитонеально не можна;

кількість розчинів, що вводяться, залежить від ступеня дегідратації: при легкому перебігу - 2-2,5 л на добу, при тяжкому (очні яблука запали в орбіти, температура знижена) - 4- 4,5 л на добу за декілька інєкцій. Найчастіше застосовують такі розчини: ізотонічний (0,85%-ний) розчин натрію хлориду; розчин Рінгера-Локка; глюкозо-сольовий розчин (4,5 г натрію хлориду і 25 г глюкози на 1 л води); урсоліт - 5 г натрію хлориду, 5,6 г натрію гідрокарбонату, 24,4 г глюкози на 1 л води; калінат - 4,5 г натрію хлориду, 0,25 г калію хлориду, 19,75 г глюкози на 1 л води - всередину; при парентеральному введнні беруть 8,5 г натрію хлориду; регівет, ветглюкосолан та інші.

Етіотропна терапія спрямована проти збудників хвороб включає застосування специфічних біологічних і антибактеріальних препаратів. Серед перших слід назвати такі: полівалентна антитоксична сироватка проти колібактеріозу й сальмонельозу; антиадгезинова антитоксична сироватка проти ешехіріозу (виготовляється Гожулівською біофабрикою); сироватка крові телят-реконвалесцентів; сироватка крові або сироватка з молозива корів (лактоглобулін), щеплених проти колібактеріозу, полівалентна гіперімунна сироватка проти ешерихіозу, рота- і коронавірусних ентеритів.

Застосування антимікробних препаратів грунтується на загальних правилах: перевірка чутливості виділених збудників до препаратів; дотримання доз, кратності застосування і курсу лікування; препарати дають з молоком або розчинами електролітів; при септичній формі колібактеріозу препарати вводять парентерально або всередину, але дають такі, що добре всмоктуються; якщо збудник локалізується в кишечнику, всередину дають препарати, що повільно всмоктується з нього (неоміцин, фталазол, фтацин, тиметосул, діарекс, сульгін, етокан, канаміцин, лаутецин, оксікан, цельбар та ін.). Необхідно памятати, що при вірусних інфекціях етіотропні засоби практично не розроблені, антибіотики не ефективні, тому при данних хворобах їх використовують лише для пригнічення росту секундарної мікрофлори. З нових антимікробних препаратів рекомендують застосовувати такі: бровофарм, бровосептол, цельбар, егоцин LA, кламоксіл ЛА і апралан внутришньомязово, енроксіл - усередину, енрофлоксацин - підшкірно, байтрил - орально та підшкірно.

Після закінчення курсу антимікробної терапії з метою відновлення нормального мікробіоцинозу кишечнику рекомендується застосувати пробіотики.

Антитоксична терапія використовується для видалення токсинів, що виробляються бактеріями та утворюються у сичузі і кишечнику внаслідок порушення травлення. З цією метою застосовують сорбенти: ентеросорбент; фітосорбенти ;ентеросгель; сорбекс; плантоксил ; енвет-1 .Крім сорбентів, антитоксичну дію спричиняють глюкоза з аскорбіновою кислотою (внутрішньовенно), гексаметилентетрамін - внутрішньовенно, розчин натрію хлориду, натрію тіосульфат.

Відновлення порушень функцій органів травлення достягається застосуванням епіплевральної та вісцеральної новокаїнових блокад, а також застосуванням ферментних препаратів; натурального й штучного шлункового соку, пепсиногену, абоміну, панкреотину, трипсину,ентерофарму, лізоциму, реніну та ін.

Стимулююча терапія: застосовують препарати заміщуючої дії, природні імунокоректори (вітаміни, препарати тімусу, кісткового мозку.)

Профілактика шлунково-кишкових хвороб телят грунтується на таких елементах: одержання життєздатного приплоду, підтримання високого рівня гігієни отелень, обовязкове своєчасне випоювання першої порції молозива телятам у першу годину після народження від корів, імунізованих проти ешеріхіозу та інших інфекційних хвороб. Заселення травного каналу корисною мікрофлорою, яка пригнічує ріст і розмноження кишково-паратифозної та гнильної мікрофлори у тонкому кишечнику (застосування пробіотиків); використання змінних секційних профілакторіїв та індивідуальних будиночків на відкритому повітрі за принципом “вільно-зайнято”. Підвищення рівня специфічних антитіл в організмі новонароджених телят шляхом щеплення корів та застосування новонародженим специфічних сироваток, імуноглобулінів.

Усі заходи щодо профілактики телят необхідно виконувати за окремими технологічними циклами.

Перед запуском корів обовязково перевіряють на наявність субклінічного маститу, оскільки за данними В.М.Безуха і В.М.Івченка (1997), молозиво від хворих корів не має достатніх бактеріостатичних властивостей, а телята від них, як правило. Хворіють розладами травлення і гинуть.

У період сухостою, крім загальногосподарських, необхідною умовою мають бути такі ветеринарні заходи: диспансеризація корів і за необхідності щодекадне застосування вітамінів А (по млн. МО) і D (по 100-150 тис. МО) та мінеральних домішок; лікування корів, хворих на мастит; щеплення корів вакциною проти колібактеріозу молодняку сільськогосподарських тварин на основі факторів патогенності збудника.[15] або вакциною Метакол, а також щеплення корів проти рота- і коронавірусних інфекцій (при наявності вакцин), сальмонельозу та при необхідності - проти анаеробної ентеротоксимії.

Необхідно памятати, успіх вакцинації може бути досягнутий лише у випадку своєчасного випоювання молозива телятам.

2.5 Характеристика лікарських рослин

Кмин звичайний - CARUM CARVI L. Дворічна рослина з родини зонтичних. Для виготовлення ліків використовують плоди (насіння) кмину. Дія кмину антисептична, знеболююча, протиспазматична, жовчогінна, послаблююча.

Водні та олійні екстракти з насіння кмину, як і всі рослинні гіркоти, мають властивість збуджувати апетит, підвищувати секреторну і моторну функції шлунка, трохи підсилюють жовчовиділення. Проте основною фармакологічною властивістю насіння рослини є спазмолітична дія на гладкі мязи травного каналу й здатність гальмувати ферментативні процеси при шлунково-кишковій патології.

Крім того, плоди кмину сприяють виділенню слизу та харкотиння, мають сечогінну і лактогенну дію.

Галенові препарати з кмину застосовують при спастичних станах і порушеннях функції кишок (диспепсія різної етіології, ентерит, коліт, що супроводиться метеоризмом, спастичний коліт).

Плоди кмину звичайного містять 3-7% ефірної олії, до складу якої входить 50-65% карвону, 35-50% лимонену і, крім цього, спирти й ацетальдегід. Плоди кмину містять також флаваноїди - кверцетин і кемпферол, а трава, крім цих сполук, ще й ізоромкетин.

Шавлія лікарська - SALVIA OFFICNALIS L. Як лікарську сировину заготовляють листки рослини, які збирають вручну або механізованим способом 2-3 рази протягом літа (як правило, у період формування бутонів). Сушать листки на відкритому повітрі в затінку, у добре провітрюваних теплих приміщеннях, на горищі, у печах (треба слідкувати, щоб температура сушіння не перевищувала 40 градусів). Зберігати суху сировину можна в закритих банках або коробках до 2 років. Дія шавлії антисептична, протизапальна, зменшує кількість цукру в крові.

Препарати шавлії лікарської, навіть водні настої, гальмують ріст грампозитивних мікроорганізмів і дещо менше - грамнегативних, причому досить активно її препарати діють на золотистий стафілокок. Шавлія має протизапальну здатність, вона звязує й знешкоджує токсичні сполуки в кишках, впливає кровоспинно на пошкоджені капіляри кровоносних судин, зміцнюючи їх стінки(дія катехінових сполук). Завдяки наявності гірких сполук шавлія збуджує виділення шлункового соку, має слабо виражену антиспатичну властивість (дія ефірної олії). Що доведено в експерименті на ізольованих кишках білого щура (антиацетилхолінова дія). Завдяки цим властивостям рослини настій листків шавлії здавна використовують для лікування захворювань органів травної системи та для промивань і ванночок при тривало незагоюваних ранах, нагноєних виразках, ангіні й стоматиті.

Шавлія лікарська, характеризується різнобічним впливом на організм. Вона застосовується в лікувальній практиці самостійно, а також у рослинних сумішах. Екстракти шавлії вживають при запальних процесах у шлунку та кишках, при метеоризмі, кишкових коліках, діареї не виясненої етіології.

Перстач гусячий - POTENTILLA ANSERINA L. Багаторічна рослина з родини розових. З лікувальною метою використовують усю рослину. Збирають ії під час цвітіння і сушать у приміщеннях, що добре провітрюються. Для сушки сировину зберігають у паперових мішках.

Трава і особливо корені перстачу містять велику кількість дубильних речовин (5-7%), флаваноїди (кверцетин і кверцитрин), холін, гіркоти, значну кількість аскорбінової кислоти, органічні кислоти, смоли, слиз, пігменти, мінеральні солі та хінну кислоту. Дія - спазмолітична, жовчогінна.

У народній медицині відвар перстачу гусячого використовують як вяжучий засіб, крім того, його пють при судорогах різного характеру і навіть при правці.

Препарати перстачу гусячого застосовують і при спазмах та болю у шлунку. Вони регулюють функціональну діяльність товстої кишки і запобігають спастичному коліту, незважаючи на вміст речовин, що мають вяжучу дію.

Настій і відвар трави рослини застосовують як ефективний заспокійливий засіб при сильному матковому болю та болісній менструації (роблять компрес на нижню частину живота).[16]

Заключення по огляду літератури

Основними причинами виникнення гастроентеритів у телят являються порушення утримання, годівлі, погана якість і несвоєчасність випоювання молозива, низький уміст імуноглобулінів у плазмі крові телят, тощо. Багато тварин, які перехворіли на гастроентерит в молодому віці, в значній мірі втрачають енергію росту внаслідок чого погано розвиваються й утрачають племінні якості. Це є економічно не вигідним, і призводить до значних збитків. З метою запобігання і профілактики цих негативних наслідків і для підвищення ефективності терапії при деяких захворюваннях в останній час застосовуються в комплексі зі звичайними засобами різні біологічно активні речовини, які стимулюють реактивність і резистентність організму і при цьому мяко діють на організм, не викликаючи побічних ефектів.

Серед таких засобів добре себе зарекомендували фітопрепарати, поєднуючи в собі одночасно ефективність і низьку собівартість. Для лікування телят Агрофірми “Маяк” Біляївського району Одеської області, ми успішно застосовували в комплексній терапії такі лікарські рослини місцевого походження як кмин, шавлія й перстач гусячий і на власному досвіті переконались в їх ефективності.

3. ВЛАСНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

3.1 Матеріали та методи досліджень

Досліди проводилися у агрофірмі “Маяк” Біляївського району Одеської області.

У господарстві не реєструються інфекційні захворювання. Однак у звязку з порушенням правил уртимання, годівлі та догляду за тільними коровами, новонародженим та телятам більш старшого віку, серед останніх відмічаються часті випадки захворювання на диспепсію й гастроентерит.

Для лікування телят, що мають захворювання шлунково-кишкового тракту, у господарстві застосовують дієтотерапію та противомікробну терапію.

Враховуючи низьку ефективність даних засобів, ми вирішили використовувати в комплексному лікуванні шлунково-кишкових захворювань телят настій лікарських трав кмину звичайного, перстача гусячого та шавлії у формі настою всередину.

Данні трави мають різноманітну спазмолітичну не пригнічуючу перестальтику дію, збуджує виділення шлункового соку, посилює кровоспинну дію при шлунковій кровотечі, в`яжучу. Вони посилюють апетит , трохи посилюють жовчовиділення та гальмують ферментативні процеси при шлунково-кишковій патології також діють заспокійливо. Шавлія лікарська, має здатність гальмувати ріст патологічних мікроорганізмів, причому досить активно на золотистий стафілокок, має протизапальну здатність, знешкоджує токсичні сполуки у кишках, впливає кровоспинно на пошкоджені капіляри кровоносних судин.

Дані рослини традиційно використовують у сборі, що посилює та доповнює їх терапевтичну дію.

Для проведення дослідження нами були відібрані 20 теличок, приблизно одного віку та однієї ваги, з ознаками діареї. Для отримання якісно вірних результатів тварин розмістили в одному приміщенні та призначили спільну дієту.

Під час досліду тварини кожної групи були досліджені клінічно. Тобто ми визначили частоту пульсу, дихання, вимірювали температуру тіла. Симптоми ураження травневої системи проявлялись загальним пригніченням, зниженням апетиту або повною відмовою від корму, діареєю. Температура тіла коливалась у межах фізіологічної норми - 37,5-39,5 градусів. Перед початком і в кінці досліду ми поводили гематологічні дослідження крові й зважування кожної тварини.

Кров досліджували на вміст лейкоцитів, еритроцитів та гемоглобіну, клінічні та гематологічні дослідження проводились за загальноприйнятими методиками. Кількість гемоглобіну - за Салі, кількість еритроцитів і лейкоцитів - у лічильній камері Гаряєва, вірогідність результатів проведених досліджень - за Стьюдентом.

Таблиця 1.

Схема досліду.

3.2 Характеристика господарства

Агрофірма “Маяк” розташована в південній частині Біляївського району Одеської області. Відстань від районного центру (м. Біляівка) складає 2 км, до обласного центру (м. Одеса) - 40 км.

Територія агрофірми “Маяк” знаходиться в степовій природно-кліматичній зоні. Грунти представлені малогумусним південним чорноземом, який займає більшу частину господарства і характеризується середньою родючістю.

Біляївський район Одеської області відноситься до другого центрального агрокліматичного району (дуже теплого). Характерним для клімату району є континентальність із вираженою посушливістю. Середньорічна кількість опадів складає 330-400 мм.

Тривалість безморозного періоду 180-220 днів за рік, максимальна температура повітря влітку складає 37-400 С, мінімальна взимку - -15-200 С. Середній сніговий покрив непостійний, середня глибина його складає 10-15 см.

Структура земельних угідь - показник непостійний і змінюється щорічно. Дані про структуру земельних угідь представлені в таблиці 2. Результати, представлені в таблиці 2.2.1 свідчать, що основна частина сільськогосподарських угідь використана під ріллю - 53,4 %.

Основними напрямками господарства є м`ясо-молочне та зернове виробництво.

Таблиця 2.

Структура земельних угідь

Ферма зовні оточена зеленими насадженнями і огороджена залізо-бетонним парканом висотою 2 м. Підїздні шляхи до ферми мають асфальтне покриття.

На території ферми знаходяться корівники, свинарники з вигульними майданчиками, пункт штучного запліднення, молочний пункт, кормоцех, вагова, медичний профілакторій.

Обслуговуючий персонал ферми складається з 40 робітників. Ветеринарна служба включає ветеринарного лікаря, фельшера, техніка запліднення, зоотехніка.

Втлікарня розміщена в 500м від тваринницьких приміщень, Функціонує родильне відділення з профілакторієм. В профілакторії є два відділення на 20 голів телят.

Таблиця 3.

Склад і структура поголівя

Таблиця 4.

Економічна ефективність продукції скотарства

Дані таблиці 2.2.3 свідчать, що у господарстві агрофірми “Маяк” Біляївського району Одеській області щорічно спостерігається збільшення поголівя великої рогатої худоби, свиней. Паралельно збільшенню поголівя відбувається і збільшення продуктивність сільськогосподарських тварин. В порівнянні з 2002 р. в господарстві збільшился надій на 103.2 %, а середньодобовий приріст - на 114 %. Це повязано з проведенням лікувально-профілактичних заходів серед дійного стаду.

Корови містяться в типових приміщеннях - дворядних корівниках, на привязі. Годівля тварин механізована і проводиться за допомогою кормораздатчика, концентровані корми роздають у ручну.

Годівлю корів проводять три рази на день. У літню пору тварини випасуються. Водопостачання у кожному відділенні централизированное. Вода надходить з міського водопроводу у водонапірні вежі, а звідти - по трубах у приміщення. Напування за допомогою автоматичних поїлок, що розташовані поруч з кожною годівницею з боку стійла.

Збирання гною механізоване, проходить три рази на день за допомогою скребкових транспортерів, збирається на тракторні причепи, а потім вивозиться в навозосховище, де відбувається біотермічне знезаражування.

Доїння корів механізоване, здійснюється за допомогою апарату «Волга». За кожною дояркою закріплено 24-26 корів. Регулювання і ремонт апаратури відбувається не регулярно, що приводить до захворювання корів маститами.

Растел корів відбувається в родильному відділенні, але часто санітарно-гігієнічні правила при пологах не дотримуються.

Мається профілакторій для новонароджених, але при масових растелах телят містять, іноді, навіть у кормових проходах. Санітарні дні на фермі проводяться не регулярно. Годують новонароджених телят три рази в день з соскових поїлок.

Протягом багатьох років у господарстві у корів маються різні захворювання (мастити, ендометрити, остеодистрофія), у молодняка - диспепсія, бронхопневмонія. Причинами розвитку цих захворювань є:

незбалансовані кормові раціони;

несвоєчасний ремонт доїльної апаратури;

недостатній моціон глубокостільных корів;

недостатнє надходження (засвоєння) вітаміну D унаслідок поганої інсоляції;

годівля сухостійних корів загальним раціоном, часом з перевагою кислого силосу, і незбалансованим у вуглеводно-протеїновому і мінерально-вітамінному відношенні.

У агрофірмі “Маяк” за даними ветеринарної звітності в останні роки збільшилася кількість випадків захворювання новонароджених телят диспепсією. Мають місце - гастроентериты, бронхопневмонії й інші. Ці захворювання завдають значної шкоди тваринництву господарства.

3.3 Результати власних досліджень

При проведенні досліджень встановлено, що тварини всіх дослідних груп протягом всього експерименту знаходились у однакових умовах утримання, годівлі та догляду, перебіг захворювання у них до початку лікування також не мав помітних відмінностей. Годівлю телят проводили за загальним раціоном, наведенним у табл.

Таблиця 5

Раціон годівлі телят.

У наведеному раціоні годівлі телят відмічається дефіцит кальцію, фосфору та каротину; виключення складає перетравний протеїн, якого начебто достатньо. Однак насичені протеїном корми псуються,що приявній нестачі інших інгридієнтів, накладаючись на ембріональну ослабленість телят,негативно впливає на їх розвиток, а також на їх резистентність до різних несприятливих факторів.

Для проведення дослідження нами були відібрані 20 теличок приблизно одного віку і ваги з ознаками діареї.

Відібрані тварини були розподілені на дві групи, у кожній по 10 теличок. Перша група тварин - конрольна.Для лікування тварин цеї групи застосовували ізтонічний розчин натрію хлориду, всередину; 40%-ний розчин глюкози з 5%-ним розчином аскорбінової кислоти внутрішньовенно та 10%-ний розчин норфлоксоцину підшкірно 1 раз на добу. Другій групі тварин додатково задавали настій лікарських трав місцевого походження - перстача гусячого, кмину звичайного та шавлії.

Дані рослини традиційно використовують у сборі, що посилює та доповнює їх терапевтичну дію

Результати дослідження термінів одужання телят

Результати терапії телят, хворих на гастроентерит, наведено в таблиці , звідки видно, що падежу та вимушених забоїв не було.

Таблиця 6.

Терміни одужання телят

У контрольній групі на 4-ий день відюулося покращення стану у двох телят, зникли ознаки діареї, зявився апетит. На пятий день одужало три теля. Останні пять телят одужали на пятий день. Саме тоді лікування було закінчено. Однак стан останніх пяти телят значно гірший.

Телята дослідної групи, що додатково в комплексній терапії отримали всередину отримали настій лікарських трав, покращили свій стан вже на другий день ( дві тварини), вони більш жваві, меньш постраждали від зневоднення. На третій і четвертий день одужало чотири теля. Вони добре почуваються, мають задовільний вигляд і апетит.

Динаміка зміни маси тіла тварин

Проводячи зважування хворих телят на початку досліду та на двадцятий день початку захворювання, ми прослідкували динаміку приросту їх маси тіла.

Цей клінічний показник є досить важливим, оскільки характеризує фізіологічний стан тварин.

Як видно з табл.3, до початку досліду маса телят дослідної і контрольної груп несуттєво відрізнялась і у середньому склала: в контрольній групі - 57,28 кг а у дослідній - 57,34 кг.

Однак, наприкінці досліду різниця по цьму показнику була значною.

Таблиця 6

Динаміка показників маси тіла телят.(р 0.1)

Динамика гематологічних показників.

З таблиці видно, що у хворих телят пдвищена кількість лейкоцитів у крові(Г/л); у контрольній групі - 12,8, у дослідній - 12,9, кількість ерітроцитів - 4,4 і 4,2 Т/л відповідно. Наприкінці досліду ці показники більше покращились у дослідній групі, ніж у контрольній.

Таблиця 7.

Гематологічні показники крові хворих телят(р 0.1)

3.4 Обговорення результатів власних досліджень

Згідно з данними отриманими під час клінічних досліджень, а також результатами аналізу крові тварин, можна зробити ряд висновків щодо впливу настоїв лікарських рослин. У зв`язку з поліетіологічною природою шлунково-кишкових захворювань більш ефективним є застосування кількох лікарських рослин у сборі, причому слід підбирати лікарські рослини так, щоб збірний настій за своєю дією мав етіотропні та патогенетичні властивості.

Дуже важливо при лікуванні тварин усунути етіологічні фактори хвороби тому, що при лікуванні препаратами лікарських рослин одужання насає дуже повільно, це сприяє підвищенню вирогідності виникнення хронічноі форми захворювання.

Щодо данного конкретного досліду можна зробити висновок, що підібраний збір лікарських трав є ефективним для лікування гастроентеритів, тому що впливає на етіологічні фактори хвороби (підвищуює загальну резистентність організму та має протимікробну дію) і впливає на патогенз хвороби.

Згідно отриманих данних можна зробити висновок, що застосування сбору лікарських рослин для лікування в комплексній терапії з іншими препаратами є ефективним, призводить до поліпшення стану тварин і їх одужання.

3.5 Розрахунок економічної ефективності

Цей показник відбиває розмір отриммуванної віддачі від використання того чи іншого наукового або практичного методу.

Захворювання телят на гастроентерит наносить значних економічних збитків.

Прямі збитки, які проявляються одразу, складаються з втрати поголів`я тварин, значне подовженя термінів їх росту та розвитку, зменьшення прирістів живої ваги, витрат на лікування, що головним чином залежить від його тривалості (термінів одужання) і вартості медикаментів.

Тому при визначенні ступеню ефективності досліджуваних методівлікування нас поперед усе цікавили терміни одужання хворих телят, а також розміри грошових витрат на лікування та отримані у тварин прирістів, оскільки ці данні є необхідними для розрахунку попереджених економічних збитків та рентабельності лікувальних заходів, тобто для визначення загальної ефективності засобів терапії, які ми використали

Темін лікування тварин в контрольній групі в середньоиу 5,5 доби. У дослідній - 3 доби.

Ватість препаратів і кільсть грошових витрат при проведенні досліду наступний: 5%-ний норфлоксоцин, 1 фл. - 100мл - 25 грн. Натрій хлористий в таблетках по 0,9 гр - 3 грн, 1000шт. Глюкоза, порошок, 1 кг - 4,50 грн. Кислота аскорбінова, 0,200 кг - 10 грн. Лікарські рослини, сбор, 1 кг - 0,50 грн.

Таблиця 8.

Ветеринарні витрати на проведення лікарських заходів.

Збитки від зниження продуктивності тварин у дослідній групі склали 202,23 грн., а у контрольній - 283,14. Збитки, попереджені внаслідок проведення лікування у дослідній групі склали 184,41 грн., а у контрольній - 103,64. Економічний ефект, отриманий внаслідок проведення лікувальних заходів в дослідній групі - 95,49 грн., а у контрольній - 55,96 грн. Еконмічний ефект від проведення лікувальних заходів в дослідній групі склав 1,07 грн., а в контрольній - 1,17 грн.

Таблиця 9.

Економічна ефективність проведених лікувальних заходів.

4. ОХОРОНА ПРАЦІ

Основними задачами охорони праці є зниження рівня виробничого травматизму; забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці, які запобігають виникненню травматизму і професійних захворювань; соціальний захист працівників; відшкодування збитків потерпілим від нещасних випадків на виробництві; мінімізація витрат на попередження небезпечних випадків; зменшення економічних збитків господарства; використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і безпеки праці.

Для вирішення завдань охорони праці в агрофірмі “Маяк”, село Маяки Біляївського району Одеської області, створена система управління охороною праці. За охорону праці відповідає керівник господарства - директор. Він своїм наказом щорічно призначає відповідальних за охорону праці - головних спеціалістові, на верхах - завідуючих ферм, у бригадах - бригадирів, на виробничих ділянках - їх керівників. Вони проводять всю роботу з охорони праці.

Відповідно закону України “Про охорону праці” керівник підприємства організує регулярне розглядання на виробничих нарадах питань щодо стану охорони праці, виробничої санітарної і пожежної безпеки, ходу виконання заходів по профілактиці виробничого травматизму і профзахворювань, комплексного плану поліпшення умов праці, а також санітарно-оздоровчих заходів, приймає відповідні заходи щодо усунення недоліків в цій роботі;

затверджує інструкції з охорони праці і обовязки посадових осіб з охорони праці;

організує проведення досліджень умов праці на робочих місцях;

відповідає за створення здорових і безпечних умов праці на підприємстві, за організацію робіт по охороні праці.

Керівник підприємства зобовязаний періодично бувати на робочих місцях, знати травмонебезпечні ділянки, місця можливого виникнення небезпеки, їх характер з метою розробки та прийняття ефективних заходів по їх, попередженню.

Оперативний контроль по охороні праці покладено на інженера з охорони праці, який складає для подальшого затвердження керівником господарства план з роботи по охороні праці робітників; сприяє вдосконаленню діяльності кожного підрозділу по цьому питанню; здійснює оперативно-методичне керівництво роботою з охорони праці; складає разом з керівниками структурних підрозділів комплексні заходи, щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища; проводить для працівників вступний інструктаж із питань охорони праці.

Умови праці за показниками шкідливості та небезпеки факторів виробничого процесу у агрофірмі “Маяк” характеризуються наступними даними: освітлення приміщень недостатнє, у тваринницьких приміщеннях високий рівень вологості (80 %), вентиляція працює погано, що призводе до накопичення шкідливих газів, підвищення запиленості та мікробної забрудненості, що шкідливо впливає на стан здоровя. За 2004-2005 рр. у господарстві було зареєстровано 2 випадки травмування працівників при роботі з великою рогатою худобою.

В господарстві охороні праці приділяється увага, умови праці задовільні, рівень безпеки праці достатньо високий, але трапляються випадки травматизму при роботі з тваринами. Для покращення умов праці і підвищення рівня техніки безпеки й організації робіт з охорони праці в агрофірмі “Маяк” пропоную:

покращити якість інструктажів;

покращити санітарний стан тваринницьких приміщень;

покращити освітлення приміщень;

відновити вентиляцію у тваринницьких приміщеннях;

заборони вхід сторонніх осіб до тваринницьких приміщень;

постійно проводити контроль за технічним станом обладнання і при можливості замінювати новим;

на всіх виробничих ділянках провести доукомплектування протипожежного інвентарю та засобів для боротьби з вогнем.

Відповідно теми дипломної роботи: “Аналіз причин виникнення гастроентеритів та методи лікування з використанням фітопрепаратів” у господарстві виконуються такі профілактичні заходи:

до раціону годівлі тварин уводять лікувальні або профілактичні дози макро- та мікроелементів. Суміш розчинів ретельно перемішуються з кормом і згодовують тваринам натщесерце. Рідше макро- та мікроелементи до організму тварин уводять парентерально (внутрішньомязово, внутрішньовенно).

щоденний активний моціон тварин;

опромінення тварин за допомогою ультрафіолетових ламп;

взяття крові на вміст макроелементів 1 раз у квартал.

При цьому на працівників можуть діяти такі шкідливі виробничі фактори, як:

механічні травми при фіксаціі або взятті крові;

хімічні речовини (дезінфікуючі, суміші мінеральних сполук);

електричний струм;

органічний пил, мікробне забруднення приміщень.

Щоб ці фактори не впливали на працюючих, в господарстві дотримуються слідуючих правил і вимог з охорони праці:

до обслуговування тварин допускаються ветеринарні спеціалісти та особи старші 18 років, що пройшли медичний огляд. При зачислені робітника на роботу з ним проводять ввідний інструктаж, що полягає в ознайомленні працівника з загальними положеннями з техніки безпеки при роботі з тваринами, користуванні інвентарем та обладнаням, роботі з отрутохімікатами та дезречовинами, а також із пожежної безпеки. Новоприйняті на роботу працівники перші 2-15 робочих діб працюють під наглядом досвідчених працівників.

Повторний інструктаж проводиться безпосередньо на робочому місці у формі бесіди з демонстрацією безпечних прийомів і методів роботи з тваринами та демонстарцією технологічних операцій.

За організацією робіт по ветеринарному обслуговуванню тварин відповідає головний ветеринарний лікар агрофірми “Маяк”.

Працівники, допущенні до ветеринарного обслуговування тварин знають:

призначення та зміст виконуваних операцій та їх звязок з іншими операційними процесами;

можливі шкідливі та небезпечні фактори, характерні для данних робіт;

правила користування засобами індивідуального захисту;

засоби і методи безпечної фіксациї тварин;

правила користування інвентарем та обладненням;

правила пожежної безпеки;

правила надання першої невідкладної допомоги;

правила особистої гігієни.

При роботі як з тваринами так і на кормовиробничих машинах усі працівники обовязково повинні знати основні правила техніки безпеки.

До роботи на кормовиробничих машинах допускаються особи, знайомі з їх будовою, правилами експлуатації і безпеки. Не допускаються неповнолітні і сторонні особи. Не дозволяється працювати в широкому одязі з довгими полами, широкими рукавами, у фартуках.

При подрібненні сухих кормів (зерно, сіно, тощо) потрібно мати протипожежні засоби. У приміщенні де дроблять, забороняється куріння і користування відкритим вогнем.

При роботі в респіраторі слід робити перерву на декілька хвилин (до 5) через кожні 30 хвилин роботи. При опроміненні тварин ртутно-кварцевими лампами не допускається попадання прямого промення на відкриті частини тіла і в очі людини. Обовязково під час опромінення або зразу після нього провітрювати приміщення із-за накопичення азону.