2.2 Методика проведення досліджень

Дослідження з питань впливу площ живлення на ріст, розвиток та продуктивність ехінацеї пурпурової проводяться з 2009 року в Житомирському обласному Держекспертцентрі на темно-сірому опідзоленому ґрунті з вмістом гумусу 2,9%. Кліматичні умови в роки досліджень характеризувалися кількістю опадів в межах 622-678 мм, сумою ефективних температур - 2795-2946 (Ґрунтові і кліматичні умови зони Полісся України вважаються досить сприятливими для отримання високих урожаїв ехінацеї пурпурової [4]. В досліді вивчалась густота посіву 40, 60, 75, 80 тис. рослин/га. Повторність - чотириразова з рендомізованим розміщенням ділянок. При виконанні досліджень використовувалися методики з інтродукції рослин Н.І. Майсурадзе, В.П. Кісільова [2], А.А. Ничипоровича, М.П. Власової [3], С.В. Поспєлова, В.Н. Самородова, С.А. Кравченка [5], а також польові та лабораторні методи. Рослини були висіяні на відкритій сонячній ділянці в екологічно вирівняних умовах, без застосування добрив та поливу. Були вивчені такі особливості рослин ехінацеї пурпурової: вегетаційний період, висоту стебла на час бутонізації та цвітіння, а також утворення насіння залежно від року вирощування.

Впродовж 2009-2011 років досліджувались біометричні показники рослин ехінацеї пурпурової 3-4 років вирощування і встановлено вплив густоти посіву, року вирощування і погодних умов на висоту рослин, кількість базальних і стеблових листків, генеративних пагонів і суцвіть.

Максимальна висота рослин 105,4 см. спостерігалася на третьому році життя при густоті посіву 60 тис. на га. Загальна тенденція - зменшення висоти рослин до 12,5 % із збільшенням густоти посіву до 80 тис. на га. Чотирирічні рослини були практично вирівняні за висотою. Спостерігалось збільшення висоти рослин на 1,06-4,8 % із збільшенням густоти посіву.

Метою досліджень була розробка основних елементів агротехніки вирощування нової культури: встановлення оптимальної густоти висіву насіння. Попередником для ехінацеї пурпурової була озима пшениця. Агротехнічні умови загальноприйняті при вирощуванні дрібнонасінних культур в Центральному Поліссі України. Основний обробіток ґрунту - напівпаровий. Рано навесні після закриття вологи поле культивували на глибину 6-8 см. Строк і спосіб сівби - згідно схеми дослідів, глибина заробки насіння 2,0-2,5 см.

Постановка завдання. Вивчення та оцінка можливостей рослини при вирощуванні її в культурі в нових для неї умовах є головним завданням інтродукції рослин. У звязку з цим необхідно приділяти значну увагу проведенню регулярних фенологічних спостережень, обліку біометричних показників, гербаризації, фотографуванню для отримання характеристики сезонного розвитку і вікових змін. Інтродукція рослин тісно повязана і з їх продуктивністю. Для досягнення високої продуктивності необхідно розробляти необхідні агротехнічні умови для інтродукованих рослин, визначати оптимальні строки та способи посіву, норми висіву, глибину заробки насіння, схеми посадки, способи догляду та ін.

Вивчення еколого-біологічних особливостей рослин ехінацеї пурпурової протягом вегетації проводили в лабораторно-польових дослідах - посівна площа ділянки 38 м², облікова 27 м² при чотирьохразовому повторенні. Розміщення варіантів в польових дослідах було рендомізованим [11].

Агротехніка в дослідах була загальноприйнятою для дрібнонасінних однорічних та багаторічних культур. Всі роботи, крім підготовки ґрунту, проводили вручну. Насіння висівали рано навесні або пізно восени на глибину 2,0-2,5см. Спосіб сівби вузькорядний з відстанню між рядками 7,5 см та широкорядний з міжряддям 45 см з розрахунком проведення міжрядного обробітку ґрунту. Норма висіву - 10-12 кг/га.

Ехінацею розмножували насінням. На одному місці вирощували 4-5 років. Кращими попередниками були зернові та зернобобові культури. Обробіток ґрунту полягав в лущенні стерні, оранці на зяб на глибину 25-27см, якісній передпосівній підготовці ґрунту. Навесні проводили три-чотири обробітки - закриття вологи, 1-2 культивації, передпосівний обробіток, що дозволяло знищити 3-4 хвилі пророслих бурянів і очистити від них поле.

Для нормального росту ехінацеї пурпурової створювали умови, в яких температура, вологість, склад ґрунту, освітленість і кількість внесених добрив повинні відповідали потребам рослин. Ехінацея пурпурова була чутливою до температурного режиму особливо в період проростання насіння, коли знижені температури і поворотні заморозки можуть спричинювати затримку в розвитку, а іноді і загибель рослини.

Природний ареал зростання цієї рослини - субтропіки, де щорічна температура коливається в межах 25-27 градусів Цельсія. Температура нижче 15 градусів Цельсія різко уповільнює зростання, а при заморозках від 0 до -5 градусів Цельсія, рослина гине. В умовах помірного пояса, де весняні й осінні заморозки - це закономірність, рослина вегетує за рахунок широкої екологічної пластичності і ксеромезофільної природи. При обробленні в мезофільних умовах рослина посилює свої мезофільні риси, а в ксерофітних - ксерофільні.

Насіння ехінацеї починало проростати при температурі 10 градусів Цельсія. Оптимальний температура для проростання 20 градусів Цельсія. Температурний режим в усі наступні фази знаходився в межах 20 - 30 градусів Цельсія. Оптимальна температура 25 - 27 градусів Цельсія. Зниження температури нижче 20 градусів Цельсія в фазі бутонізації та цвітіння призводило до уповільнення рослинних процесів, а нижче 10 градусів Цельсія до призупинення зростання. Температура нижче 3 градусів Цельсія призводила до загибелі рослини.

Ехінацея не переносить як заморозки, так і занадто високі температури. При температурі +45 градусів Цельсія відбувається параліч продихів, рослина вяне і якщо не зробити своєчасний полив, то вирощування ехінацеї на цьому закінчується у звязку із загибеллю рослини. У перший рік життя потреба ехінацеї у волозі булла дуже великою, а в другій і наступні роки - меншою.

Математичну обробку результатів досліджень проводили методами дисперсійного аналізу [11].