1. ОГЛЯД ЛIТЕРАТУРИ

В наш час захворювання бджіл набувають все більшого поширення і завдають значних збитків їх власникам, а при відсутності вчасного і належного лікування дуже часто призводять до загибелі бджіл. Одним із таких захворювань є вароатоз - головна проблема пасічників, оскільки дана хвороба щорічно реєструється майже в усіх регіонах нашої країни і досить тяжко ліквідується.

Вароатоз - важко перебігаюче захворювання личинок, лялечок та дорослих бджіл, що виникає внаслідок паразитування кліща Varroa jacobsoni. Міжнародне епізоотичне бюро занесло його до списку «Б» карантинних хвороб бджіл [2, 10].

Самка кліща вароа розміром 1,1-1,6 мм, еліпсоїдної форми (нагадує маленького краба) від світло- до темно-коричневого кольору, має 4 пари лапок, які закінчуються потужними присосками (рис. 1.1.). На передніх лапках є набір спеціальних чутливих органів - сенсил, в основі яких розміщені нервові клітини. Вона має добре розвинену систему дихальних трубок - трахей. Ротовий апарат колючо-сисного типу. Молоді не повністю склеротизовані самки рухаються боком. Самці сферичної форми, діаметром 0,8 мм, білого кольору. Ротовий апарат у самців не пристосований до живлення, тому вони швидко гинуть після спарювання в комірці, перед виходом бджоли. Знайти їх на бджолах не вдається [31].

Біологічний цикл розвитку кліща проходить у наступній послідовності. Молода запліднена самка після виходу з бджолиного розплоду паразитує не менше 12 годин на дорослій бджолі, а потім залишає її і заходить в комірку з бджолиною чи трутневою личинкою, що важить не менше 100 мг. Такої ваги бджолина личинка досягає за добу, а трутнева - за три до запечатування. Після заходу в комірку самка опускається на дно і лягає спиною на кашицю, а кінцівками - до личинки. В такому нерухомому стані вона перебуває до поки бджоли не запечатають комірку [6, 11].

Рис. 1.1. Кліщ Varroa jacobsoni: а - самка, б - самець

Після закупорювання трутнева або бджолина личинки доїдають кашицю і починають прясти кокон. Початок прядіння кокона є пусковим моментом для кліща. Самка починає рухатись, забирається на тіло личинки і кожні 15 хвилин проколює її кутикулу для заковтування гемолімфи. З цього часу в тілі самки починає дозрівати яйце і через дві доби воно є повністю готовим до відкладання. Але поки в комірці не настане спокій, самка не почне відкладати яйця. Дві доби личинка пряде кокон, а потім переходить в нерухому стадію передлялечки і в комірці настає спокій.

В комірці з бджолиним розплодом самка починає відкладати перше яйце через дві доби після закупорювання, а в трутневій через три, оскільки трутнева личинка пряде кокон три доби. Кожне послідуюче яйце відкладається самкою через кожні 24 години. При цьому у відкладеному першому яйці в бджолиній комірці вже помітні зародки личинкової стадії кліща, а в трутневій - при відкладанні першого яйця вже одразу виходить сформована личинка, яка перетворюється на протонімфу, потім телеонімфу та імаго - дорослого самця. З кожного послідуючого яйця розвиваються самки. Якщо рахувати період розвитку молодих особин, виключаючи добову стадію розвитку яйця, то самці дозрівають за сім, а самки за шість діб. Дорослі самці запліднюють самок і гинуть [19, 24].

В комірці з бджолиним розплодом одна самка може відкласти до 5, а в трутневій до 6 яєць. Але в комірку частіше заходить не одна, а декілька самок і в такому випадку кожна з них не відкладає максимальну кількість яєць. Однак всі вони відкладають не менше ніж по три яйця в трутневій і по два в бджолиній комірці. Саме стільки днів триває стадія передлялечки бджоли та трутня, і саме з цих яєць встигають розвинутись кліщі до дорослої стадії на час виходу із розплоду дорослої бджоли і трутня. Проміжні стадії кліщів, що знаходяться в комірках до цього часу, гинуть. Оптимальні умови для розвитку кліща: температура 34-36°С та відносна вологість повітря 60-80%.

В середньому за час розвитку бджолиного розплоду із яйцекладки однієї материнської самки до статевозрілого стану встигає розвинутись і запліднитись 1-2 дочірні самки, а в трутневому2-3, які потім повторюють цикл у вище описаній послідовності. Якщо материнська самка не загинула в комірці, то вона виходить разом із заплідненими дочірніми особинами і відрізняється більш темним забарвленням хітину [27, 35].

Самки кліща перед повторною яйцекладкою не потребують паразитування на дорослих особинах, тобто вони одразу після виходу з комірки разом із щойно народженою бджолою чи трутнем йдуть на пошуки комірок з розплодом перед закупорюванням. Такі самки через дуже короткий проміжок існування поза розплодом стають мало уразливими до більшості акарицидів. Їх захищає закупорений розплід.

Самки кліщів зимують на бджолах, глибоко проникаючи між черевними сегментами, і живляться гемолімфою. Живлення постійне, ритмічне, з чергуванням періодів активного споживання гемолімфи, з більш довгими періодами спокою. За час зимування (150 днів) для зберігання життєздатності самці кліща необхідно 5,5 мкл гемолімфи при наявності її в організмі зимуючої бджоли в середньому 4,3 мкл [10, 19].

Перезимувавші самки зазвичай гинуть після першої яйцекладки, а по мірі наближення до осені починають народжуватись довго живучі кліщі, здатні зробити 2-3 яйцекладки. Тому весною розвиток інвазії здається менш помітним. За час головного медозбору, коли більша частина бджіл працює на квітах, багато кліщів втрачається при польотах. Аромати квітів породжують у кліщів бажання до руху, а рух по бджолі, вкритій квітковим пилком, знижує фіксаційну здатність лапок паразита, і бджоли легко скидають їх при чистці тіла та формуванні пильцевої грудочки обніжжя. Посилена вентиляція повітря бджолами під час медозбору зменшує відносну вологість у вуликах, що негативно діє на кліща [4, 17,43].

Стійкість кліща у зовнішньому середовищі залежить від температури та вологості повітря. В голодному стані в оптимальних для життєдіяльності умовах паразит може існувати до 5-7 діб. В закупореному розплоді при температурі 20°С - до 30-40 діб. Втрата 5-10% води в організмі призводить до порушення живлення і розмноження у 50% самок. Гинуть вони після втрати 10-20% води.

Життєздатність самок також залежить від пори року. Весною народжуються короткоживучі особини (17-25 днів), а з наближенням осені - довго живучі (2-13 місяців). За зимовий період гине приблизно 5-10% кліщів.

Також на приріст кліщів впливають кліматичні і природні умови, порода бджіл, сила сімї, співвідношення бджолиного та трутневого розплоду в ній на протязі сезону та інше [26, 34].

Джерело зараження - інвазовані бджолині сімї. Найбільша кількість паразитів знаходиться на молодих бджолах і трутнях. Від однієї сімї до іншої кліщ вароа передається блукаючими бджолами, бджолами-злодійками, трутнями під час вильоту та під час шлюбних польотів, при контакті здорових бджіл із хворими на медоносах, при перестановці ураженого розплоду в здорові сімї чи заміні матки без огляду її на наявність кліщів.

Основне місце зосередження кліща в активний період - печатний розплід і вуликові бджоли. Трутневий розплід уражується в 7-15 разів більше, ніж розплід робочих бджіл.

Взимку кліщ не розмножується, так як в сімях відсутній розплід. В цей період всі кліщі знаходяться на бджолах [5, 15].

Дорослі самки кліща вароа живляться гемолімфою личинок, лялечок бджіл, трутнів і маток, виснажуючи їхній організм, особливо білком, і викликаючи білкове голодування. Кліщі безперервно порушують цілісність покривних тканин бджіл і створюють умови для проникнення в гемолімфу бактерій гафніозу, європейського гнильцю, паратифу, септицемії та інших. В тих випадках коли вароатозні бджоли заражаються бактеріальними хворобами, їхня загибель від змішаної інвазії різко підвищується [32].

Маса тіла уражених шестиденних личинок робочих бджіл і семиденних личинок трутнів відповідно на 3 та 7 мг нижче маси тіла личинок того ж віку без кліщів. Вміст загального білка гемолімфи хворих бджіл знижується в 1,6-2,3 рази (на 39,2-57,1%), а кількість залишкового азоту збільшується в 3,2-3,5 рази по відношенню до неуражених комах. Зменшується кількість лізоциму - білку, що відповідає за стан стійкості бджіл до інфекційних агентів.

Дефіцит білку в організмі хворих бджіл впливає на розвиток життєво важливих органів бджоли. Гіпофаренгіальні залози, що відповідають за інвертування цукру і вироблення компонентів маточного молочка, а відповідно і за виховання розплоду в сімї, при ураженні дорослої бджоли зменшуються на 14,6%, на стадії лялечки - на 13,5-31,5%. Жирове депо - депо поживних речовин в організмі бджоли - знижується в уражених комах в 1,2-2,2 рази. Продукція сперми при ураженні трутня трьома кліщами скорочується на 50% [23, 34].

В нормальних умовах для розвитку однієї бджоли від личинки до імаго необхідно 25-27 мг протеїну, чи 4-6 мг азоту. Білки для личинки постачають бджоли-годівниці із корму, який споживають. При відсутності білкового корму в сімї вони використовують запаси свого організму. В такому випадку кількість азоту для вирощування однієї бджоли складає 3,1 мг. Годування личинок за рахунок запасів тіла призводить до втрати здатності бджіл в подальшому вирощувати розплід.

Таким чином, при дефіциті білка вирощується мало бджіл і досить нетривалий термін. Розплід розвивається за рахунок використання запасів білка із тіла бджоли-годувальниці, що призводить до зменшення маси її тіла і зниження вмісту азоту в ньому на 19%. Тривалість життя таких бджіл значно скорочується [34].

Паразитування кліща на лялечці бджоли викликає різні порушення в її організмі. Найбільш яскраві зміни спостерігають у другий період розвитку господаря. Бджоли, що вийшли з комірок, значно менші і легші. В їхньому тілі менше міститься білку та жиру. У робочих бджіл і трутнів часто зменшене черевце, відсутні крила. Маса обніжжя і, ймовірно, місткість медового зобику в уражених бджіл менші, ніж у здорових.

Кількість покалічених бджіл в сімї пропорційне ступеню ураження. При ураженні весною та восени однієї бджоли у віці 12 діб трьома кліщами тривалість її життя скорочується в два рази. При паразитуванні тієї ж кількості кліщів на 13-20-добових бджолах, комахи живуть весною в 1,4 рази, влітку в 1,6 рази і восени в 1,8 рази менше, ніж здорові бджоли [8].

Зовнішні ознаки хвороби зявляються звичайно на 2-3-й рік після проникнення кліщів у сімю та при ураженні більше 20% бджіл. При сильній інвазії, особливо восени, розплід строкатий, загиблі личинки і лялечки знаходяться на різних ступенях розкладання, гнилісна маса легко видаляється з комірки, частина кришечок над печатним розплодом провалена, деякі отвори в кришечках неправильної форми, часто з білим кантом (сліди випорожнень кліщів). Іноді, в результаті сильного подразнення, деякі личинки виходять з комірок, і їх знаходять на дні вулика та передльотковому майданчику. Бджолина сімя не забезпечує себе кормом, різко слабшає і гине, особливо після осіннього поповнення кормових запасів цукром.

У зимових бджіл погано розвинуте жирове тіло, вони неспокійні, погано формують клуб, звільняються від калу всередині вулика. Уражені вароатозом бджоли гинуть у період зимівлі або швидко слабшають, велика кількість загиблих бджіл накопичується на дні вулика [5, 21].

Наявність кліща в гніздах бджіл встановлюють по виявленню його на лялечках трутневого, бджолиного розплоду, на дорослих бджолах чи у смітті, на дні вулика. Діагноз на захворювання або загибель бджолиних сімей від вароатозу може бути поставлений тільки при обліку ступеня ураження бджіл та наявних ознак хвороби.

Господарства, які мають сімї бджіл із першими двома ступенями ураження, вважають умовно благополучними, а у ветеринарній звітності показують як благополучні.

При масовому відході сімей бджіл діагноз на вароатоз ставлять комісійно, попередньо встановивши шляхом лабораторного дослідження, що немає інших хвороб і отруєнь, а також порушень у годівлі й утриманні [2].

Незалежно від ступеня ураження бджолиних сімей щорічно планують і проводять акарицидні обробки, реєструючи виконану роботу у ветеринарно-санітарному паспорті пасіки і зазначаючи у ветеринарній звітності.

Керівники господарств і власники пасік зобовязані здійснювати комплекс ветеринарно-санітарних, лікувальних, а також зоотехнічних і організаційно-господарських заходів, що спрямовані на зменшення інтенсивності інвазії вароозу.

При третьому ступені ураження бджолосімей кліщем на пасіці вводять обмеження щодо кочівлі бджолиних сімей, перестановки стільників із розплодом з однієї сімї в іншу, забезпечують послаблення міжгосподарських звязків і недопущення зльоту роїв [2, 17].

Існує багато способів визначення ступеня зараження бджолосімей кліщем. При одному з них навесні з центральних рамок відбирають 50-100 бджіл у банку, рухаючи її знизу вгору по стільнику з бджолами. Потім у місткість із світлим дном вливають 1% гарячий (біля 70-80°С) розчин харчової соди чи прального порошку і всипають взятих для аналізу бджіл, закривають і збовтують 1-2 хв. За цей час кліщі відпадають від бджіл і добре помітні на білому фоні. Їх підраховують, ділять на кількість бджіл, що потрапили в пробу, і помноживши на 100 отримують кількість кліщів на 100 бджолах [24].

Можна також з цією метою використовувати портативний діагностичний пристрій, що складається із сітчастого циліндра з кришкою і скляної ємкості. Величина комірок сітки в межах 2Ч3 мм. В сітчастий циліндр набирають близько 100 бджіл безпосередньо із рамок, закривають і занурюють у скляну ємкість, заповнену гарячим 1% розчином харчової соди. За пробку в кришці обертають циліндр навколо своєї осі протягом 5 хвилин. Під дією гарячого водного розчину соди і відцентрової сили кліщі відпадають від бджіл і осідають на дно ємкості. Ступінь закліщованості визначають так як і в попередньому методі [15].

Для виявлення кліщів у розплоді, кришечки зрізають нагрітим гострим ножем зі 100 комірок з бджолиними чи трутневими личинками, що знаходяться в середніх сотах, на межі верхньої і середньої третини, ближче до льотку. Оглядаючи комірку і витягнуту пінцетом личинку, підраховують кількість комірок з кліщами. Оскільки досліджують 100 комірок, то одразу отримують відсоток їх ураження [31].

Знання різних методів діагностики і їх використання полегшує бджоляру утримувати під контролем динаміку розвитку кліщової інвазії, своєчасно проводити лікування та визначати його ефективність.

Ураження бджіл кліщами поділяють на декілька ступенів. Пропонується рахувати першим ступенем ураження, коли на 100 бджолах знаходять 2 кліщів. При цьому бджолина сімя розвивається і існує без видимих відхилень. Візуально кліща на бджолах не знаходять або він малопомітний.

Другий ступінь: на 100 бджолах знаходять від 2 до 4 кліщів. Такі сімї відстають у розвитку, розплід без видимих ознак ураження, спостерігаються в літній період поодинокі безкрилі робочі бджоли і трутні та поодинокі кліщі на поверхні окремих бджіл, без обробок сімя в змозі перезимувати.

Третій ступінь: на 100 бджолах більше 4 кліщів. Бджолині сімї не розвиваються, розплід строкатий, частина відкритого і розпечатаного розплоду гине, набуваючи сіро-чорного кольору, водянистої консистенції, на дні комірок мертві кліщі, багато безкрилих бджіл і трутнів. Кліщ добре помітний на бджолах на сотах. Такі сімї без лікування гинуть в осінній та зимовий періоди [2].

За даними Єськова Є.К., Лихіна Д.А. та інших існує акустичний метод діагностики вароатозу, який дозволяє значно знизити затрати праці на розкриття великої кількості запечатаних комірок, зберегти бджіл, що розвиваються, від даремного знищення і підвищити точність визначення закліщованості розплоду. Суть методу полягає у реєстрації вібрацій сотів, що виникають при переміщенні кліщів. Для цього в контакт із сотом вводиться (кріпиться до нього) вібраційний датчик. Необхідне підсилення електричних коливань вібродатчика забезпечує використання попереднього підсилювача, зібраного на польовому транзисторі КП 303, і основного - на мікросхемі К548УН1. До виходу вібродатчика підєднують навушники. З метою зменшення впливу сторонніх звукових перешкод, що сприймаються вібродатчиком через соти, доцільно поміщати їх у пустий вулик чи ящик, розміри якого дозволятимуть розміщення в ньому однієї чи декількох рамок. Вібрації сотів, що генеруються кліщом в періоди його переміщення в комірках, являють собою окремі імпульси тривалістю 0,2-0,8 секунди. Кожен з них включає в себе від 3 до 17 затухаючих коливань. При наявності в запечатаних комірках 2-3 кліщів, імпульси що він генерує слідують із частотою від 0,4 до 2,1 Гц. Інтервали між імпульсами коливаються від 0,1 до 1,6 секунди. Із збільшенням кількості кліщів в комірках сотів частота проходження їх вібрацій збільшується. Амплітуда вібрацій сотів суттєво змінюється в залежності від їх місцезнаходження в комірці. При переході кліща з лялечки бджоли на стінки комірки інтенсивність вібрацій сотів збільшується в 3-5 разів. Але вібрації сотів, що генеруються кліщами, в багато разів нижчі їх вібрацій, виникаючих при контакті з бджолами. Тому виявлення кліщів в запечатаних сотах можливе лише після видалення з них дорослих бджіл. Отже, за вібраціями сотів, які генеруються кліщами, можна з високою точністю виявляти їх наявність в запечатаному розплоді [12].

Для діагностики вароатозу також використовують одноразові обробки бджіл одним з акарицидних засобів (фенотіазин, вароатин, біпін, тимол та інші), попередньо поклавши на дно вулика папір, змазаний вазеліном.

При виявленні загниваючих личинок проводять диференціацію вароатозу від європейського гнильцю. При виявленні покалічених лялечок і дорослих бджіл виключають ураження єгипетським вірусом, споріднене розведення, порушення температурного режиму гнізда [28].

Боротьба з вароатозом повинна бути комплексною та своєчасною, необхідно використовувати і фізичний і хімічний методи, поєднувати застосування органічних кислот із зоотехнічними заходами. Всі ці дії повинні затримувати розмноження і розселення паразита, сприяти його знищенню, усувати шкідливу дію на сімю або зводити її до мінімуму [27].

Одним із методів боротьби є фізичний метод, що представляє собою теплову обробку бджіл. Вона є ефективною, хоча і досить трудомісткою. При цьому бджіл спочатку обкурюють димом, щоб вони набрали меду (сегменти черевця розтягуються і кліщ стає доступнішим) та струшують через воронку у сітчасті касети, які поміщають у термокамеру (повітря в ній прогрівають 48°С). Касету прокручують, періодично струшуючи бджіл. Обробку при температурі 46-48°С (регулюють за допомогою термореле) проводять доти, доки не обсипляться кліщі (не більше 10-12 хвилин, адже тривала дія підвищеної температури призводить до незворотних змін в організмі бджіл та до їх загибелі). Після термообробки та охолодження протягом 10-15 хвилин, бджіл висипають на рамки гнізда. Слід зауважити, що оскільки термообробку проводять в основному восени, при температурі 0-8°С, стільники гнізда після струшування бджіл в кассету підігрівають (у вулики поміщають загорнуту цеглину в тканину або вмикають електрогрілку), для запобігання їх охолодження. Можна оброблених бджіл висипати на стільники чи збоку, але їх необхідно спрямувати так, щоб клуб бджіл зібрався у нижній частині стільників, що поліпшує їх зимівлю. Через 1-2 години перевіряють, як бджоли обсіли рамки. Тих, що зібралися купками по кутках вулика, переносять на рамки. Після розміщення бджіл гніздо злегка утеплюють. При термообробці дуже зручно перевірити, як складене гніздо. За потреби вносять корективи з тим, щоб на вуличку бджіл приходилося не менше 2-2,5 кг меду. Згодом гніздо бджіл утеплюють належним чином [14, 18].

Слід памятати, що некваліфіковане проведення термообробки бджіл згубно діє не лише на кліща, а й на бджіл. Основними причинами негативного впливу термообробки на бджіл можуть бути: перегрівання, насичення камери водяною парою, порушення процесу дихання, отруєння продуктами обміну тощо. Шкідливий вплив термообробки на бджіл можна попередити, якщо провести її за температури в камері не вище 46°С тривалістю 10-12 хвилин. Відносна вологість повітря у термокамері при цьому не повинна перевищувати 40%. Під час термообробки повинно бути забезпечене необмежене надходження в камеру свіжого повітря за допомогою вентиляторів. Дослідженнями встановлено, що небажано проводити термообробку бджіл після тривалих періодів з низькою температурою. За таких умов підвищується концентрація вуглекислого газу в гнізді, що призводить до скорочення тривалості життя бджіл внаслідок впливу високих температур під час перебування в термокамері.

Для скорочення терміну обробки бджіл у термокамері (не більше 10-12 хвилин), запобігання їхньому запарюванню, на 1 дмІ площі касети повинно приходитись 17-20 г бджіл. Стандартна касета розрахована на 1,5 кг бджіл. Якщо бджолина сімя має більшу масу (її зважують після струшування в касету), то доцільно її обробити в двох касетах. Не слід обробляти в термокамері відводки і нуклеуси, оскільки вони можуть запаритися. Тому для них застосовують інші прийоми [14].

Для лікування вароатозу застосовують такі групи хімічних речовин: синтетичні піретроїди(апістан, апіфіт, фумісан, байварол), форманіни (біпін, тактик, амітраз), бромпропілати (фольбекс), органічні кислоти (мурашина, щавелева, молочна) та ефірні масла і лікарські рослини [7, 22, 40,41].-

Шишканов Д.А. та Сохліков А.Б. в своїх працях розповідають, що препарати апістан та фумісан у боротьбі з вароатозом дають 100% ефект. Також досить висока ефективність (90-97%) у таких препаратів, як біпін, таніс, тактик, бівар, якими оприскують бджіл переважно навесні та восени [35, 39, 42].

Смирнов А.М., Карпов В.М. та інші, з метою знищення кліща вароа, пропонують застосовувати термічні таблетки фенотіазину чи вароксану, термічні полоски фольбексу, порошок варобрауліну, оскільки вони менш токсичні для бджіл [32, 33].

За даними Котової А.А. на ринку зявився новий препарат для боротьби з кліщем вароа - апігард. Це гель, який містить у якості діючої речовини тимол (250 мг/г), запакований в алюмінієві контейнери. Одного контейнера вистачає на два тижні лікування однієї бджолосімї. Терапевтична ефективність данного препарата складає 90,7% [20].

Зараз, на ринку товарів є велика кількість препаратів проти вароатозу. Проте все більшою популярністю користуються синтетичні піретроїди та препарати на рослинній основі, оскільки проведені дослідження показують, що препарати на основі амітрази та органічні кислоти не дають 100% терапевтичний ефект. До того ж, між вченими досі ведуться суперечки щодо токсичності даних препаратів та негативного впливу на бджолосімї [38, 42].

Також, слід памятати, що хiмічні препарати не рекомендується застосовувати у період медозбору, оскільки більшість з них може накопичуватись в меді [2].

За даними Подольського М.С. та Котової Г.М. у боротьбі з вароатозом можна застосовувати органічні кислоти. Обробку мурашиною кислотою проводять весною, після массового обльоту бджіл, та в літньо-осінній період після відкачування меду при температурі повітря 14-25°С. Кислоту у поліетиленових пакетах з отворами вміщують на дно вулика на 3-5 діб. Обробляють двічі з інтервалом 12 діб, восени - однократно. Щавелеву та молочну кислоти застосовують у вигляді 2% та 10% водного розчину відповідно. Бджіл обробляють шляхом оприскування із аерозольного розпилювача 3-4 рази за активний сезон при температурі повітря не нижче 14°С [27].

Згідно з «Iнструкцією щодо попередження та ліквідації хвороб і отруєнь бджіл» для підвищення ефективності боротьби з вароатозом на пасіках необхідно виконувати комплекс лікувально-діагностичних обробок протягом активного сезону. Так, літні обробки (з 25.07 до 05.08) проводять відразу після відкачки товарного меду, коли в сімях ще мінімальна кількість печатного розплоду. Обробки проводять 2-3 рази одним із затверджених препаратів (термічними смужками вароациду, акпіну (неорону), фольбексу ВА, апіваролу, апістану, байваролу, апісану). Препарати застосовують згiдно з настановами до початку підгодівлі бджіл на зиму. Одночасно з обробками проводять контроль її ефективності і визначають ступінь ураження бджіл кліщем, для чого в 2-3 вулики закладають на дно листи паперу чи картону або поліетиленову плівку, змазані вазеліном або олією. Після першої обробки через добу листи виймають і закладають нові. Цей контроль дозволяє установити інтенсивність інвазії і, відповідно, необхідну кількість обробок та ефективність препаратів [2, 36].

Використання органічних кислот (щавлева, мурашина, молочна) проти вароатозу рекомендоване після відкачки товарного меду і до початку підгодівлі бджіл на зиму, коли у вулику мало рамок із незапечатаним медом, тому що він сильно накопичує залишки органічних кислот після обробок.

Осінні (завершальні) обробки (з 15.10 до 01.11) проводять відразу після повного виходу розплоду (при відсутності печатного розплоду в бджолосімях). Обробки рекомендовано проводити водними аерозолями препаратів тактику або біпіну (обробки проводять при температурі повітря не нижче 0°С ), затвердженими термічними препаратами (обробки проводять при температурі повітря +8-10°С).

Навесні, після обльоту бджіл і встановлення температури повітря не нижче +10-12°С, рекомендується проведення діагностичних обробок 1-5 бджолосімей будь-яким затвердженим препаратом (крім водних розчинів біпіну або тактику). Ці обробки дозволяють встановити ефективність завершальних обробок і намітити план заходів боротьби з вароатозом у новому сезоні [2].

Для того, щоб виключити появу стійкої популяції кліщів вароа на пасіках, необхідно кожні 3-4 роки змінювати препарати однієї хімічної групи на іншу. При використанні синтетичних піретроїдів (апістан, байварол, варостоп) необхідно проводити заміну стільників у гніздах бджіл через кожні 2-3 роки. Для підвищення життєдіяльності бджолиних сімей застосовують білкові, мінеральні і вуглеводні кормові добавки (паста “Мікостат”, біоспон, серпін, апітонус, ендонуклеаза бактеріальна) [3].

Застосування рослин та препаратів з них дає можливість звільнити бджолині сімї на 80-90% від кліща, хоч і не виключає необхідності проведення обробок хімічними препаратами.

Бджолині сімї обкурюють (по 25-30 качків диму через верхні льотки з інтервалом 12 діб), спалюючи в пасічному димарі висушені корені та листя хрону.

На гніздо бджіл кладуть марлю, на якій розміщують листя помідорів чи багна звичайного, додають 2-3 столові ложки подрібненого часнику, закривають плівкою, добре утеплюють. Процедуру повторюють через 4-5 діб [37].

Заслуговує на увагу застосування проти кліща ароматизованого крохмалю. Його готують, змішуючи дві столові ложки сухого крохмалю з ј чайної ложки перемеленого полину або чебрецю, фітонциди яких змушують кліщів рухатися. Суміш поміщають у марлевий мішечок і обпудрюють нею бджіл навесні чи восени (із розрахунку 40-50 г на бджолину сімю за температури повітря не вище +8°С) 4-6 разів з інтервалом 4-7 діб. Крохмаль, потрапляючи на присоски кліща, заліплює їх, кліщ не може фіксуватися на тілі бджоли, відривається і гине.

Ранньою весною, відразу ж після обльоту, бджіл обробляють хвойним борошном з марлевого мішечка. Проводять триразову обробку через кожні 7 діб. Крім диму, проти кліща застосовують відвар лепехи звичайної. Для цього 100 г сухих кореневищ лепехи заливають 1,5 л води, після розмякшення їх подрібнюють і відварюють у цій же воді 10-15 хвилин, настоюють 2-3доби, вливають у посуд місткістю 10 л, додають цукровий сироп, який готують з 6 кг цукру та 6 л перевареної води. Згодовують бджолам навесні та влітку по 1-1,5 л на бджолину сімю 3 рази з інтервалом 7 діб [30].

Ефективним проти кліща вароа є препарат КАС-81, до складу якого входять відвар полину звичайного у фазі вегетації та цвітіння і соснові бруньки.

Ефективним засобом проти кліща є хвойний екстракт, який до того ж справляє стимулюючу дію на розвиток бджолиних сімей. Оптимальною дозою для згодовування навесні є 2-3 мл, а після медозбору - 1 мл на 1 л цукрового сиропу (1:1) із розрахунку 100-150 мл на вуличку бджіл по 3-4 рази з інтервалом 4-5 діб. Ним також обприскують бджіл по 60 мл на 1 л цукрового сиропу (1:1) з розрахунку 10 мл на вуличку бджіл двічі з інтервалом 7-12 днів при температурі повітря не вище +8°С.

Ефективне застосування проти кліща родовика лікарського. Корені настоюють у співвідношенні одна частина на девять частин води одну добу, кипятять 30 хвилин, охолоджують, проціджують, додають 10% цукру. Лікувальний сироп згодовують 3 рази з розрахунку 250 мл на вуличку бджіл з інтервалом 7 діб [24].

Є ряд різних способів приготування та використання рослинних препаратів проти кліща вароа.

Приймак Г.М. рекомендує застосовувати проти кліща вароа гичку помідорів. Її подрібнюють, загортають в марлю і кладуть на рамки та в піддон. Контакт бджіл з гичкою не допускається. Кліщ гине від фітонцидів гички помідорів. Її пасинки під час цвітіння помідорів пропускають через мясорубку, наносять на цупкий папір і поміщають на дно вулика під гніздо бджіл. Також можна застосовувати сік цибулі та часнику. 25 мл соку цибулі чи часнику додають до 1 л цукрового сиропу і згодовують бджолам.

Досить дієвою є суміш з 1 кг багна звичайного, 0,8 кг свіжої кропиви та 3-х гілочок деревію, яку заливають 10 л окропу, витримують 30 хвилин на малому вогні, дають добу настоятися, проціджують; на 3 л рідини додають 300 г цукру і обприскують бджіл з «Росинки» двічі на місяць, починаючи з червня. Восени обробку проводять за відсутності льоту бджіл, що попереджує злодійство.

Також автор пропонує використовувати кропиву. 250 г свіжої кропиви подрібнюють, заливають водою (щоб покрила), кипятять 5 хвилин на слабкому вогні, настоюють 4 години, фільтрують, доводять обєм кипяченою водою до 1 л, на цьому розчині готують цукровий сироп і згодовують бджолам по 250-300 мл на бджолину сімю три рази з інтервалом 3 дні [30].

Чепко Г.Н. проти вароатозу влітку рекомендує застосовувати подрібнену траву чебрецю, багна звичайного, кропиви, чорнобривців, нагідок, герані Роберта, ромашки далматської, листя грецького горіха, конопель, пижмо, які періодично кладе на сітці зверху гнізда, накриває плівкою та утеплює.

Також кліщ гине від настою червоного гіркого стручкового перцю. Для цього 40-50 г дрібно порізаного перцю заливають 1 л окропу, витримують 10-20 годин, проціджують. Бджолині сімї обприскують 3-4 рази (при температурі не нижче 15°С) через 3-6 днів навесні, влітку - після відкачування меду, на початку виходу молодих бджіл осіннього розплоду, при цьому витрата препарату становить 40-50 мл на одну бджолину сімю.

За даними автора досить ефективна проти кліща також спиртова настоянка полину гіркого, яку додають по одній столовій ложці на 1 л медової сити і згодовують одержану суміш бджолам по 100-150 мл 3 рази через 3-5 днів. Настоянку готують, заливаючи наповнену травою на ѕ скляну банку міцною горілкою, щільно закривають, настоюють два тижні, періодично збовтуючи.

Слід звернути увагу ще на такий ефективний засіб, як етиловий спирт. У банку до половини наливають 96°-ний спирт. В нього додають чебрецевої чи лавандової олії (1 мл на 250 мл спирту), або попередньо настоюють на ньому мяту. Потім шматок картону розміром 5Ч10 см чи інший адсорбуючий матеріал просочують одержаним розчином, поміщають в поліетиленовий пакет і кладуть над гніздом бджіл увечері отворами вниз. Молоді кліщі гинуть під кришечками чарунок, а дорослі опадають на дно вулика. Обробку проводять 2-4 рази і більше за сезон [37].

За даними Клочко Р.Т. та Воронкова І.М. можна застосовувати піхтову олію. Наносять її щіточкою смужками на плівку та кладуть зверху гнізда бджіл (олією донизу), льотки закривають на 1-3 години. Обробку проводять вечірньої пори.

Досить дієвою є олія кропу. Її змішують з вазеліном у співвідношенні 1:9, змащують плівку і кладуть на дно та зверху гнізда бджіл два рази з інтервалом 7 діб, обробку проти кліща проводять вечірньої пори, льотки закривають на 2 години. Згодовують бджолам також олію кропу по 2-3 чайні ложки на 1 л цукрового сиропу 2-3 рази з інтервалом 5-7 діб.

Для боротьби з кліщем вароа також застосовують тимол (добувають з чебрецю). Його кладуть по 10 г в мішечку зверху гнізда бджіл не пізніше як за два тижні до медозбору. Навесні на 4 л цукрового сиропу додають по 1 г тимолу, згодовують по 50-150 мл на вуличку бджіл 4-5 разів з інтервалом 7 діб.

Згубно діє на кліщів дим з березового гриба, бадилля тютюну та перцю стручкового однорічного (гіркого). Поклавши один з цих компонентів на жар димаря, бджіл обкурюють ввечері 3 рази з інтервалом 7 діб. Гриб бажано спочатку подрібнити, вимочити у воді та висушити [17, 18].

Такі вчені як Мегедь О.Г., Смирнов А.В. Клочко Р.Т. пропонують для боротьби з кліщем вароа використовувати такі зоотехнічні заходи як, метод видалення трутневого розплоду. Для цього у вулик ставляють пусту рамку з маленькою полоскою вощини або в гніздовій рамці роблять отвори (віконця). Простір без вощини бджоли забудовують трутневими комірками, в які матка відкладає незапліднені яйця. Самки кліща переміщаються до трутневого розплоду. Після запечатування комірок, його вирізають і перетоплюють. Недолік даного прийому в тому, що доводиться псувати гніздові соти і бджоли марно витрачають сили на відбудову трутневих комірок [24, 18, 32].

Другий метод - використання рамок-пасток. В гніздо, де працює матка, ставляють збоку від рамок з розплодом рамку з трутневою вощиною. Бджоли швидко відбудовують її. Після запечатування розплоду рамку виймають, охолоджують в зимівнику, потім обережно розпечатують гострим пасічницьким ножом і енергічно витрушують розплід разом з кліщами. Щоб кліщ не залишався в порожніх комірках, соти промивають струменем чистої холодної води або 2-3%-ним розчином оцтової кислоти чи перекисом водню. Можна навіть поставити ці соти в недоступне для бджіл місце не менше ніж на 5 діб, протягом яких кліщ загине. Рамки-пастки можна використовувати багато разів [31.

Також можна застосовувати комбіновані будівельні рамки. При розведенні бджіл в багатокорпусних вуликах до звичайної магазинної сотової рамки знизу кріплять рамочку з трутневою вощиною. Загальна висота рамки повинна відповідати гніздовій. Товщину планочок в місці зєднання зменшують наполовину, загальна товщина не повинна перевищувати 10 мм. На кожну сімю готовлять не менше трьох комбінованих або цілих рамок з трутневими комірками. Одну ставлять на край гнізда з однієї сторони вулика, через неділю з протилежної сторони ставлять другу. Ще через неділю першу рамку з трутневим розплодом виймають і замінюють третьою, що була в запасі. При такому порядку робіт у вулику завжди є відкритий трутневий розплід, який приманює кліщів і є біологічною пасткою. Використовуючи цей метод, важливо своєчасно видаляти із сімї трутневий розплід і знищувати його, не допускаючи його виходу із комірок, інакше це призведе до ще більшого розмноження кліщів [16].

Інший метод боротьби з кліщем, запропонований Клочко Р.Т. та Воронковим I.М., - формування безрозплідних відводків. Цей прийом використовують в кінці травня-на початку червня. Відводки формують силою не менше шести вулочок на плідну або неплідну матку. Щоб попередити зліт бджіл, відводок поміщають на 2-3 дні до зимівника або негайно перевозять на інше місце, але не ближче 5-6 км. Можна поставити 1-2 рамки з молодим розплодом (личинки повинні бути не доросліше 3 днів). Відводок забезпечують цукровим сиропом. Вулик утримують із закритими льотками і відкривають тільки на другий день, ближче до вечора. Заздалегідь поставлену у відводок рамку з молодим розплодом після запечатування відбирають і перетоплюють на віск чи витрушують розплід з кліщами з комірок після запечатування. Таким чином, більша частина кліщів, що перейшла в цей сот з бджіл, буде знищена [17, 18].

Гаряев П.П. в своїх працях обґрунтував з наукової точки зору важливість ендогенного регулювання електромагнітних процесів в багатоклітинному організмі, що дозволяє застосовувати цю нову технологію при впливі на паразита. Суть її полягає у дії на кліща вароа зміненою хвильовою інформацією цього ж паразита, тобто йде його знищення хвильовим сканованим спектром радіочастот в модульованому діапазоні частот-деструкторів цим же кліщом.

Для підвищення ефективності знищення кліща використовують декілька гніздових випромінювачів когерентного радіохвильового спектру, які приєднуються екранованими дротами однієї довжини до одного хвильового джерела. Таким чином, на пасіці створюється когерентне хвильове випромінювання у всіх вуликах. Хвильові впливи, що повторюються, знищують паразита та його личинок, що знаходяться в сотах, запечатаному розплоді і на дорослих бджолах. Слід зазначити, що застосування даного методу і спеціального прилада є безпечним для бджоляра під час пасічної обробки [9].

З метою не допущення виникнення захворювання бджiл, проводять профiлактичнi заходи. На тих пасiках, де вже є хвороба, також здiйснюють профiлактичнi заходи, щоб не допустити її поширення та обовязково проводять лiкування хворих сiмей [2].

При проведеннi профiлактичних заходiв на пасiцi найголовнiшою умовою є дотримування правил санiтарiї та гігієни при годівлі, напуванні та догляді за бджолами. Лише сильні та забезпечені всім нееобхідним бджолині сімї здатні протистояти захворюванню. Найбiльш негативно впливає на бджіл нестача корму, тому робота пасічника повинна бути спрямована на забезпечення бджолиних сiмей повноцінними кормами (в першу чергу такими, які бджоли беруть під час взятку). Адже відомо, що там, де бджоли забезпечені достатнім і безперервним взятком, як правило, не буває ніяких хвороб дорослих бджіл чи їх розплоду[13, 36].

Пасічники повинні дотримуватись особистої гігієни. Спецодяг завжди необхідно тримати чистим. На кожному пасічному точку треба мати умивальник, мило, рушник.

На пасіках не можна допускати бджолиних крадіжок, при яких захворювання легко передається від однієї сімї до іншої або й з пасіки на пасіку.

Щоб запобігти перенесенню хвороби з однієї території на іншу, перевезення та пересилання сімей бджіл та маток в інші райони проводиться лише при наявності ветеринарного свідоцтва, в якому зазначено, що пасіки не заражені вароатозом [30].

Весною, після обльоту бджіл, всі сімї пересаджують в нові або добре очищені та продезінфіковані вулики. Вулики, в яких зимували бджоли, обовязково дезінфікують гарячим розчином 5%-ного їдкого натрію з розрахунку 0,5 л/мІ, двічі з інтервалом 1 година. Через 5 годин після обробки ці предмети промивають водою і використовують. Дуже ефективним засобом для дезінфекції вуликів є розчин, в якому міститься 10% перекису водню та 3% оцтової кислоти. Витрата ціого розчину - 1 л на 1 мІ. Обробляють вулики 3 рази з інтервалом в 1 годину. Через годину після останньої обробки вулик можна заселяти бджолами. Стільники змочують з гідропульту чи іншого пристрою з обох боків до заповнення 3% розчином перекису водню та 3% мурашиної чи оцтової кислоти. Обробляють також 3% розчином однохлористого йоду, який через 24 години з комірок витрушують, стільники промивають водою і просушують [2, 13].

Отже, можна зробити висновок, що вароатоз є досить небезпечним захворюванням бджіл, яке завдає значних економічних збитків їх власникам. На сьогоднішній день існує багато різних препаратів і методів для боротьби з вароатозом, але розробка найбільш ефективних схем лікування все ж залишається досить актуальним питанням [10].

2. ВЛАСНІ ДОСЛІДЖЕННЯ