Вступ

Ліси вкривають третину земної поверхні, тому вони важливий компонент біосфери, який ще називають легені землі так як синтезують вуглекислий газ до кисню. Ліс також забезпечує населення в деревині та іншій лісовій продукції, а також ліс виконує водоохоронну та ґрунтозахисну роль.

Важко переоцінити значення невтомної, хоч, може, і не завжди помітної і належним чином оціненої праці для України, її народу, її землі. Адже, навряд чи багато хто знає, що кожен другий гектар українських лісів - рукотворний, тобто посаджений, виплеканий і збережений поколіннями лісівників.

Незважаючи на величезну шкоду, якої завдала лісоводству діяльність людини, на небувалі за своїми масштабами війни, революції, техногенні катастрофи, важко назвати ще хоч одну галузь природокористування, де позитивний вплив людської діяльності був би настільки відчутним і вагомим.

А мова ж іде не просто про прекрасне місце відпочинку багатьох людей чи про джерело сировини для деревообробної та харчової промисловості, хоч важливість всього цього не підлягає сумніву.

І навіть часто повторювана фраза: "Ліс - легені планети" не вичерпує всіх аспектів, що зумовлюють унікальне значення лісової роботи для людей.

Розведення лісів стає ключовою проблемою збереження річок і боротьби з ерозією ґрунтів, боротьби з суховіями і катастрофічними явищами природи. Адже не секрет, що та біда, з наслідками якої ми ще й зараз, втрачаючи величезні ресурси, боремося в Закарпатті, могла б і не трапитись, якби в останні десятиліття більш уважним було ставлення до карпатських лісів. Тож збереження і примноження наших лісів, особливо в Донбасі, Криму, на Херсонщині та Миколаївщині, в Карпатах - не просто добре побажання. В планетарному масштабі лісові насадження відіграють найбільш значну роль по стабілізації кисневого балансу. Ліс є джерелом деревної сировини для всіх галузей народного господарства. З деревини отримують більше 20 тис. різноманітних матеріалів, продовольства та сировини. Особливо зросла потреба у деревині в звязку з розвитком хімічної промисловості, оскільки в результаті хімічної переробки деревної сировини отримують велику кількість виробів широкого вжитку та технічних продуктів як то целюлоза, папір, тканина, спирт, сировину для лікарських речовин. Ліс є джерелом продуктів харчування, оскільки наші ліси багаті на плоди горіхових , гриби та ягоди -чорниця, брусниця, клюква, малина , ожина. Також в лісових масивах ведеться заготівля лікарської сировини якої нараховується 12 тис. видів. Використовують лісові угіддя також і для збору меду. Ліс -соціальний та рекреаційний фактор, що сприяє формуванню естетичного розвитку людей та їх відпочинку. Зважаючи на збільшення потреб в деревині людство змушене збільшувати обсяг заготівель лісових матеріалів, що в свою чергу викликає негативні явища, тому постає питання збільшувати та покращувати лісові масиви шляхом штучного створення деревостанів, оскільки природне відновлення лісових площ займає тривалий час. Штучне поновлення лісу передбачає закладання насадження шляхом садіння сіянців, саджанців, живців чи посівом насіння. Передбачається також не тільки лісовідновлення на ділянках, що вийшли з лісового користування, а й лісорозведення на територіях які під лісом ніколи не були, чи були дуже давно і ґрунти втратили властивості притаманні лісам. Лісорозведення проводиться також на непридатних для сільського господарства землях для створення захисних лісів та на заболочених місцях. У наш час на таких площах закладають велику кількість лісових насаджень, тому одним із перших завдань лісокультурного виробництва є високопрофесійна діяльність та організаційні можливості всього лісокультурного комплексу, починаючи від заготівлі насіння і закінчуючи сіянням та садінням лісу а також доглядом за ним.

Літературний огляд з проблем підвищення росту та продуктивності деревостанів

Проблема підвищення продуктивності та якості лісів гостро стала в повоєнні роки. Уже у кінці 50-х та на початку 60-х років XX ст. зявилися роботи з цього питання. Серед них 4-е видання "Проблеми підвищення продуктивності лісів" (1959-1961 pp.), монографії П.В.Воропанова, О.О.Молчанова (1971), В.В.Смирнова (1971), Д.Ф.Соколова, Є.Ф.Іваницької (1971), Н.А.Мойсеєнка (1972), В.К.Мякушка (1978), В.Г.Атрохіна (1980), С.А.Генсірука (1980) та ін. Вийшли численні публікації у наукових журналах, наприклад, В.В.Протопопова (1970), А.І.Уткіна (1970, 1975), А.І.Пітікіна (1974), В.С.Шумакова (1975), В.П.Григорєва, В.К.Гвоздєва (1978), В.Г.Атрохіна, Є.Ю.Афоніна (1984) та ін.

За даними С.А.Генсірука (1980), у Держлісфонді України питома вага насаджень з повнотою 0,6-0,5 становила 40%. Коефіцієнт використання потенціальної продуктивності лісових земель не перевищував 0,7.

На кінець другого тисячоліття справа дещо поліпшилася, але низькоповнотні ліси в Україні становлять більше чверті вкритих лісовою рослинністю земель. Тому підвищення продуктивності лісів вважалось однією з головних задач лісоводів.

До першорядних систем заходів щодо підвищення продуктивності лісів слід віднести викладені у публікаціях Артеменка, Тюкова, Ярмольської (1960), Георгієвського (1960), Мелехова (1962), Логгінова (1965) та інших учених. Так, у першій із названих публікацій, акцент зроблений на заліснення лісових та нелісових земель, реконструкцію малоцінних насаджень, осушення заболочених лісів. Усе це розроблялося для умов України. М.П.Георгієвський запропонував заходи у цілому для лісів України, включивши у систему заліснення непокриті лісом землі, насінництво та селекцію, реконструкцію насаджень, лісоосушення, заміну порослевих насаджень насіннєвими, використання попереднього поновлення, введення підліску та створення другого ярусу, підвищення родючості ґрунту, своєчасне проведення рубок догляду, раціональне використання деревини тощо.

І.С.Мелехов повязав заходи щодо підвищення продуктивності з рубками лісу: збереження молодняка при лісозаготівлях та заходи стосовно поліпшення його росту; раціональна розробка деревини та повніша її утилізація; повніше використання приросту шляхом проведення несу цільних рубок; поліпшення ґрунтових умов шляхом вогневої дії, введенням певних порід тощо; поліпшення складу молодняків освітленнями та прочистками; осушувальні меліорації тощо.

Пропозиції Б.Й.Логгінова, у цілому, стосувалися України, до них належали: докорінне поліпшення лісорослинних умов осушенням перезволожених земель; захист лісів від хвороб та шкідників; покращання охорони лісів від пожеж; подальше вдосконалення агротехніки штучного лісопоновлення, підвищення рівня ведення лісового господарства у колгоспних лісах; раціональне використання лісосічного фонду, поглиблене використання лісосічних відходів.

Академік А.Б.Жуков ще у 1956р. поділив заходи щодо підвищення продуктивності лісів на такі групи:

Ті, що підвищують продуктивність шляхом суттєвої зміни факторів середовища.

Спрямовані на більш повне використання деревостаном потенціальної родючості ґрунту.

Такі, що поліпшують якість існуючих лісостанів та прискорюють процеси дозрівання лісу.

Спрямовані на усунення причин, що призводять до зниження продуктивності лісу.

Підвищують ступінь використання лісосічного фонду.

Пізніше А.Б.Жуков та А.С.Бузикін усю систему підвищення продуктивності лісів розглядали як складний комплекс взаємозвязаних абіотичних та біотичних факторів, що характеризуються чотирма рівнями: кліматичним, едафічним, біоценотичним та фізіологобіохімічним.

Кліматичний рівень - розповсюдження лісів та накопичення фіто-маси у них залежить від величини радіаційного балансу земної поверхні, кількості опадів.

Едафічний рівень - живлення, водний, тепловий та повітряний режими.

Біотичний - міжвидові та внутрішньовидові взаємини у лісостанах, трофічні звязки. Цей рівень піддається регулюванню лісогосподарськими заходами - рубками, внесенням добрив тощо.

Фізіолого-біохімічний рівень включає у себе найважливіші життєві процеси: фотосинтез, транспірацію, тощо. Кожен з вищих у даній ієрархії рівнів впливає на нижчий та служить для нього верхнім рівнем.

Проф. В.Г.Нестеров вважав, що вирішення проблеми підвищення продуктивності лісів повинне базуватися на більш досконалих методах лісовирощування, перш за все, правильним просторовим розміщенням дерев залежно від лісорослинних умов та шляхом поліпшення цих умов відповідно до вимогливості деревних порід.

На підвищення деревної продуктивності, окрім природних факторів, впливають організаційні, господарські та економічні умови ведення лісового господарства. З цієї точки зору проф. М.М.Горшенін склав систему заходів, яка передбачає: організаційні заходи; заходи, які впливають на деревостан; заходи, що впливають на лісорослинні умови.

Організаційні заходи:

раціональне використання деревини у процесі заготівлі, транспортування, переробка відходів виробництва;

заліснення непридатних для сільськогосподарського використання земель;

захист від шкідників і хвороб;

протипожежні заходи;

-попередження втрат від стихійних явищ (вітровалу, бурелому, сніголому тощо);

будівництво мережі постійних лісових шляхів і волоків;

механізація лісогосподарських робіт з урахуванням біології лісу;

прогресивна організація всіх лісогосподарських заходів на основі концентрації робіт з циклічним охватом території лісництв.

Заходи, які впливають на деревостан:

правильний вибір способів головних рубок відповідно до типу лісу;

збереження ґрунту, підросту і залишених на корені дерев при лісозаготівлях;

реконструкція розладнаних низькоповнотних і невдало створених деревостанів;

насінництво та селекція деревних порід;

підбір порід і схем змішування відповідно до лісорослинних умов;

введення у звичайні культури потрібної кількості сіянців швидкорослих порід відповідно до лісорослинних умов;

створення плантацій і спеціалізованих господарств із швидкорослих порід поблизу споживача;

систематичне і якісне проведення рубок догляду, масовий відбір кращих форм, екотипів протягом кількох поколінь;

правильний вибір методів очистки місць рубок і сприяння природному поновленню з врахуванням типу лісу.

Заходи, що впливають на лісорослинні умови:

двостороннє регулювання водного режиму осушуваних лісових територій;

застосування мінеральних добрив;

регулювання стоку і боротьба з ерозією ґрунту;

збереження і підвищення природної родючості лісових ґрунтів завдяки створенню мішаних насаджень, підтримці оптимальної зімкнутості, складу і будови деревостанів;

введення підліску і другого ярусу з порід, які підвищують родючість ґрунту;

вогневий або механічний вплив на ґрунт;

вапнування і гіпсування ґрунту;

біологічна меліорація піщаних ґрунтів шляхом посіву люпину, інших з родини бобових рослин.

РОЗДІЛ 1. Природні умови та господарська діяльність державного лісового підприємства "Новгород-Сіверське лісове господарство"

1.1 Місцезнаходження, адміністративна приналежність, структура, загальна площа державного підприємства

ДП "Новгород-Сіверське лісове господарство", Чернігівського державного лісогосподарського обєднання „Чернігівліс" розташований північно-східній частині Чернігівської області, на території Новгород-Сіверського, Семенівського, Сосницького та Коропського адміністративних районів і на території Шосткінського району Сумської області. Загальна площа підприємства за даними лісовпорядкування 1991 року складає 31468 га. Найменування лісництв, місцезнаходження контор і загальна площа наведена в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1 Адміністративно-господарська структура і загальна площа підприємства.

Поштова адреса контори підприємства:16000, Чернігівська область, м. Новгород-Сіверський, вул. К. Маркса 15/а