1. Огляд літератури

Фасціольоз - одне з найпоширеніших гельмінтозних захворювань сільськогосподарських і диких тварин [4]. Спричинюється трематодами - представниками роду Fasciola. Статевозрілі гельмінти паразитують в жовчних ходах печінки. З сільськогосподарських тварин найбільш тяжко фасціольоз перебігає у дрібної та великої рогатої худоби, іноді може заражатися та тяжко перехворювати людина [5].

Хвороба завдає значних економічних збитків тваринництву і навіть загрожує життю людини [4]. Збитки при фасціольозі складаються з масової загибелі тварин під час епізоотій; значних втрат маси внаслідок виснаження тварин; зниження надоїв у корів і вовнової продуктивності у овець; погіршення якості вовни; зниження відтворної здатності у тварин (аборти), народження маложиттєздатного молодняка; вибракування уражених печінок забитих тварин; погіршення харчових цінностей мяса і зниження забійного виходу у тварин; збільшення витрат на проведення додаткових лікувально-профілактичних заходів [5].

У корів, хворих на фасціольоз, надій молока в середньому знижується на 320 кг за рік (10 - 20 %), а приріст маси молодняка - на 27 кг (5 - 15 %), середня кількість вибракованих частин ураженої фасціолами печінки становить 20 - 27 %. При хронічному фасціольозі худоби відбувається значне засівання мікрофлорою організму, що знижує харчові якості мясопродуктів та нерідко потребує утилізації печінки [1]. Один кілограм яловичини від хворих на фасціольоз тварин містить на 100 - 300 калорій менше ніж мясо здорових [5].

Повсюдно поширеним видом є Fasciola hepatica. Цей паразит має листоподібну форму, тіло завдовжки 2 - 3 см, завширшки до 1 см, коричневого або темно-сірого кольору, місцями з зеленкуватим відтінком. Кутикула вкрита дрібними хітинізованими шипиками. Ротовий і черевний присоски слаборозвинені, зближені між собою і розміщені в передній частині тіла. У ротовому присоску є отвір, який через фарінкс переходить у стравохід, а останній - у дві кишкові гілки, що мають численні бічні відгалудження. У проміжку між присосками вентрально знаходиться статева бурса з цирусом, поряд з яким відкривається і жіночий статевий отвір. Матка має розеткоподібну форму. Яєчник і сімяники гіллясті, займають середню та задню частини тіла паразита. Жовточники добре розвинені, займають бічні поля тіла. У задній частині тіла грони жовточників відокремлені один від одного світлою смугою, яка збігається з проходженням тут екскреторного каналу. На межі передньої і середньої третин тіло паразита перетинають жовточні протоки. Зєднуючись посередині вони утворюють невеликий жовточний резервуар, біля якого розміщуються тільце Меліса та оотип.

Мірацидій має тіло видовженої форми 0,15 мм завдовжки і 0,04 мм завширшки густо вкрите війками, на передньому кінці є виріст у вигляді штифта. Яйця фасціол великі (завдовжки 0,12 - 0,15 мм, завширшки 0,07 - 0,09 мм), жовтого кольору, овальної форми, з кришечкою на одному із полюсів [6, 7].

Fasciola gigantica відрізняється дещо більшими розмірами (до 7,5 см), стрічкоподібною формою тіла і більшою патогенністю [8, 9].

Фасціоли - біогельмінти. Їх розвиток відбувається за участю проміжних живителів - прісноводних молюсків - ставковиків різних видів: Limnea truncatula, Limnea palutris, Limnea stagnalis, Limnea limosa, Radix ovata, Radix pereger, Limnea auricularia, Limnea subangulata, Limnea goupili та Limnea natalensis (у тропічних країнах). Серед них найбільше значення у поширенні інвазії для Fasciola hepatica має Limnea truncatula (малий ставковик), а для Fasciola gigantica - Limnea auricularia (вушкоподібний ставковик) [10, 11, 12].

У життєвому циклі паразита розрізняють чотири періоди: ембріогонія, партеногонія, цистогонія, маритогонія. Ембріогонія - розвиток зародкової клітини з моменту запліднення яйця до виходу з нього мірацидія. Партеногонія починається із занурення мірацидія в тіло молюска і закінчується виходом із нього церкаріїв. Цистогонія - процес перетворення церкаріїв в навколишньому середовищі на інвазійну личинку - адолескарії. Маритогонія - період розвитку фасціол в організмі дефінітивного господаря [10, 12].

Гельмінти виділяють яйця, які разом із жовчю потрапляють у дванадцятипалу кишку тварини, а звідти з фекаліями - у зовнішнє середовище. Fasciola hepatica за добу виділяє до 20 тис. яєць, а за весь період свого існування - понад 1 млн [10].

Для дальшого розвитку яєць повинні бути відповідні умови - вологість, кисень і температура в межах 13 - 33 єС. Оптимальною температурою є 22 - 25 єС, рН 7,8 - 8,0. Залежно від температури за 2 - 3 тижні в яйці формується мірацидій. Мірацидії залишають шкаралупи яєць (у випадку їх потрапляння у воду) і ведуть активний пошук проміжного живителя. Якщо за 24 - 30 год. мірацидій не зустрінеться з проміжним живителем, він втрачає рухливість і гине. Знайшовши проміжного живителя, він прикріплюються до його тіла, після чого втрачає війки, занурюється в нього і мігрує до печінки. Через один тиждень він виростає і перетворюється на спороцисту. Спороцисти шляхом безстатевого розмноження дають початок новому поколінню - редіям. В ній формується 5 - 15 редій. В теплу пору року із зародкових клітин утворюються дочірні редії, а за нижчих температур - церкарії. У кожній редії формується по 15 - 20 церкаріїв [5, 9, 10]. Строк розвитку паразита у молюску може тривати від 1,5 до 3 міс [11].

В результаті партеногенетичного розмноження фасціол при достатній вологості і сприятливій температурі, у молюскові може сформуватися від кількох сотень до 1,5 тис церкаріїв залежно від кількості мірацидіїв, що потрапили в його тіло [8, 11]. Вони плавають у воді і при зіткненні зі стеблом чи листком рослин, камінням, соломиною кріпляться, втрачають хвіст і починають виділяти назовні секрет зі своїх цистогенних залоз, який огортає все тіло і швидко твердне (інцистується), тіло церкарія в цисті (оболонці) називається адолескарієм [10]. Процес інцистування триває від декількох хвилин до декількох годин, в середньому 30 - 40 хвилин [11, 13]. При сприятливих умовах адолескарії здатні зберігати життєздатність протягом кількох місяців [5].

Дефінітивні живителі інвазуються, заковтуючи адолескаріїв з водою даного біотопу, чи з рослинним кормом, а також при згодовуванні скошеної трави з неблагополучного пасовища. Можливе інвазування тварин і через плацентарне коло кровообігу. В кишечнику дефінітивного живителя адолескарії звільняються від цист і мігрують в паренхіму печінки гематогенним, жовчовидільним, а найчастіше - прямим шляхом, руйнуючи при цьому стінку кишечнику і капсулу та паренхіму печінки. Через 35 - 40 днів юні фасціоли мігрують з паренхіми печінки у жовчні ходи, а через 3 - 4 місяці досягають статевої зрілості. У жуйних одна фасціола паразитує від 4 - 5 до 11 років [11].

Найчастіше фасціольоз реєструють в Західних областях, на Поліссі та в зоні Лісостепу. В південних та східних областях зустрічається рідко через посушливий клімат та незначну кількість заболоченої місцевості.

Показниками оцінки епізоотичної ситуації з фасціольозу є поширення та екстенсивність й інтенсивність інвазії в регіоні, а також ефективність діагностичних досліджень, лікувальних та профілактичних заходів [14]. Поширення фасціольозу жуйних тварин в значній мірі залежить від сезонної динаміки розвитку проміжних живителів паразитичних червів [15].

Екстенсивність інвазії зростає з півдня на північ і з заходу на схід. Порівняно рідко захворювання зустрічається у степових районах, що повязане з ареалом розселення проміжних живителів [11].

З віком інтенсивність фасціольозної інвазії у жуйних в зоні неблагополуччя зростає. Вікова динаміка інвазії залежить, в першу чергу, від імунного статусу організму худоби [15].

Хворіють вівці, кози, велика рогата худоба, верблюди, віслюки, значно рідше свині, коні, кролики, північні олені, зайці, білки, бобри, нутрії [6, 8]. Є дані про захворювання на фасціольоз і людей [10]. Серед жуйних тварин у кіз значно менші показники ураженості трематодами в порівнянні їх з вівцями та великою рогатою худобою. Це залежить, в першу чергу, від особливостей одержання корму на пасовищах різними видами тварин та неоднаковою резистентністю їх організму до фасціол. Кози рідше ніж інші тварини пють воду і поїдають листя з дерев. Це зменшує вірогідність заковтування адолескаріїв з кормом в порівнянні з вівцями та великою рогатою худобою [16].

Фасціольоз дуже поширений у світі, особливо в зонах з підвищеною вологістю [10]. Це пояснюється наявністю умов для функціонування біотопів їх проміжних живителів. Ставковики заселяють переважно мілкі, стоячі водойми, які добре прогріваються сонцем, а також замулені береги струмків та річок. Тривалість життя проміжних живителів становить 12 - 15 місяців. Мінімум зараженості їх личинками фасціол (0,8 - 2,2%) спостерігається у квітні, максимум у липні-серпні (50 - 100%) [11, 17].

Численні повідомлення наукових та практичних фахівців ветеринарної медицини свідчать, що нині територія України неблагополучна з фасціольозу. В ряді господарств зони Полісся екстенсивність інвазії досягає 90%. Також виявлене одночасне паразитування фасціол та дикроцеліїв у 18,1 % тварин Лісостепу та у 25,5 % - Полісся. На території східної України (Харківська область) серед поголівя корів зареєстровано стійкі осередки фасціольозної (ЕІ 70 - 90%) і фасціольозно-парамфістоматозної інвазії (ЕІ 75 - 85%) [14].

Масовий вихід церкаріїв фасціоли у поліських районах починається з середини липня і продовжується до середини серпня, у зоні Лісостепу - з початку липня до початку серпня. Випасання худоби на таких пасовищах у цей і подальші періоди вважається небезпечним. Цьогорічний молодняк інвазується переважно у кінці літа та восени. Перші випадки гострого перебігу інвазії мають місце у серпні. Хронічний перебіг захворювання реєструється у різні пори року, але найчастіше у грудні-січні [11, 18].

Сезонна динаміка фасціольозу, спричиненого різними видами трематоди має суттєві відмінності. Це повязано з різними екологічними особливостями розвитку проміжних живителів - прісноводних молюсків [15]. Сезонна динаміка фасціольозу у жуйних спричиненого збудником Fasciola hepatica характеризується зростанням кількості інвазованих тварин у осінні місяці й помітним зниженням у весняний період [11].

Глибоке знання біологічних особливостей циркуляції Fasciola hepatica є необхідним для прогнозування спалахів фасціольозу в господарствах [1].

Джерелом інвазії є дефінітивні живителі, в жовчних ходах яких знаходяться статевозрілі фасціоли. Вони виділяють інвазійне начало в зовнішнє середовище, що зумовлюють широке розповсюдження інвазії на певній території. Найбільш небезпечні у цьому відношенні є свійські жуйні тварини, випущені навесні на пасовища без лікувальної обробки [11].

Тварини заражаються при поїданні рослин, скошеної трави або свіжого сіна, які інвазовані адолескаріями, при водопої з неблагополучних щодо фасціольозу водойм [12].

Яйця фасціол чутливі до висушування. У висихаючих фекаліях розвиток зародка зупиняється і на 8 - 10 добу вони гинуть. У підсохлих яєць оболонки зморщуються, шари дроблення зникають, змінюється форма. Сформований мірацидій в такому яйці зберігається не більше 1 - 1,5 діб [11]. Тому у засушливий період року зараженість фасціольозом великої рогатої худоби різко знижується. І навпаки, при високій кількості опадів, ці показники інвазії зростають [17].

У вологих фекаліях яйця фасціол можуть залишатися життєздатними місяцями, в помірно сухих фекаліях - більше 8 місяців. Гниття, а також низька температура (від - 5 до - 15°С) вбивають зародка за 2 доби; при температурі 40 - 50°С він гине через декілька хвилин, 0,5 % - ний розчин соляної кислоти вбиває зародка через одну хвилину, 2 % - ний розчин їдкого натру - через 2 хвилини; слабо діє на нього креолін.

Адолескарії досить стійкі і не гинуть при температурі - 6°С [6, 8]. При сприятливих умовах адолескарії здатні проявляти інвазійність протягом кількох місяців [5]. У воді вони здатні зберігати життєздатність протягом року, у сіні - 1,5 - 5 місяців, у силосі - до 1 місяця. Частина адолескаріїв може виживати до весни [11].

Фасціоли на організм дефінітивного живителя спричинюють складну, комбіновану дію. Вона включає механічне ураження тканин живителя, масивний токсикоз і супроводжується інокуляцією різноманітної мікрофлори. Крім того паразиту властиві антигенна й трофічна дії [9, 11].

Механічна дія проявляється при міграції адолескаріїв, а потім і юних фасціол. Юні форми паразитів проникають з кишкової стінки в кровоносні судини, з кровю заносяться в паренхіму печінки, а звідти спочатку в дрібні жовчні ходи, а потім, збільшуючись у розмірі, - у великі. Мігруючи через черевну порожнину з боку серозного покриву, паразити роблять у печінці численні кровоточиві ходи. Своїми рухами та продуктами життєдіяльності вони подразнюють оболонку жовчних ходів, спричинюючи спочатку гостре, а потім хронічне запалення [10].

Затримка відтоку жовчі веде до її застою та розпаду. Застій жовчі призводить до порушення процесів травлення, внаслідок чого тварини худнуть. Токсини, які виділяють гельмінти, мають гемолітичні властивості [10, 11].

Наслідком механічно-токсичної дії паразитів є потовщення жовчних ходів. У їх стінці інтенсивно відкладаються солі фосфорнокислого вапна та фосфорнокислої магнезії [11].

Вміст макроелементів у печінці тварин, хворих на фасціольоз, знижується. Зниження вмісту кальцію повязане з порушенням виділення жовчі, яка посилює розчинність кальцієвих солей. Зниження вмісту кальцію, магнію та фосфору повязане з дефіцитом вітаміну D, який сприяє процесам всмоктування цих мікроелементів. Зменшення вмісту калію повязане з порушенням процесів водно-сольового обміну [19].

Фасціоли викликають супресію нормальної імунної відповіді проти антигенів гельмінта в період міграції личинок, необхідну для їх виживання в організмі живителя. Пізніше, коли личинки досягають місця локалізації, відмічається інтенсивна, але малоефективна імунна реакція [20].

Клінічний прояв фасціольозу у жуйних залежить від багатьох факторів. Основними з них є умови годівлі й утримання, інтенсивність інвазії та видовий склад паразитів, вік тварини та її індивідуальні особливості. Найважливіші з них - інтенсивність інвазії та загальний стан тварини [11].

Інкубаційний період триває від 1,5 тижні до 1,5 міс [6, 8, 10].

Гострий перебіг інвазії збігається з періодом міграції юних фасціол в організмі тварин і реєструють її у кінці літа та восени при інтенсивному їх інвазуванні [11].

Клінічно гостра форма фасціольозу проявляється такими ознаками: пригнічення, малорухомість, зниження апетиту, помітне схуднення, різке зниження або повне припинення виділення молока лактуючими коровами. У корів, які вперше вийшли на пасовище та в телят до 5 - 7 до місячного віку, крім вище згаданих ознак, виникає пронос з домішками крові, який минає тільки після лікувальної дегельмінтизації.

При хронічній формі фасціольозу тварини худнуть, знижується продуктивність. Шерстний покрив скуйовджений, на боках закучерявлений, з матовим відтінком. Нормальне линяння затримується. У деяких тварин, коли вранці зайти в корівник, з правого ока виділяється гнійний ексудат, що стікає по шерсті у вигляді шнурка [21]. При натискуванні на черево у ділянці печінкової тупості можлива больова реакція [11].

Періодично такі тварини скрегочуть зубами. Ці симптоми вказують на глибоке ушкодження печінки тварини, хворої на фасціольоз. У деяких хворих тварин відмічаються набряки міжщелепового простору, шиї та підгрудка [21].

Труп тварини при фасціольозі виснажений, лімфовузли збільшені, у черевній порожнині знаходять транссудат, інколи він може бути кровянистим [11].

епізоотична ветеринарна рогата худоба

При гострому перебігу фасціольозу відмічають ознаки гострого гепатиту. При розтині печінка збільшена, капсула її напружена, гладенька, блискуча, а інколи покрита фібринозними нашаруваннями [6, 10].

Через капсулу просвічуються поодинокі або численні звивисті темно-червоні тяжики довжиною 0,5 - 1,5 см. Це ходи молодих фасціол у паренхімі печінки. Тут утворюються крововиливи [21]. Жовчні ходи розширені. У їх вмісті знаходять білого кольору, овальної форми юних фасціол величиною 0,5 - 1,0 см [5, 9].

Гостра форма фасціольозу часто проявляється в організмі тварин, які вже хронічно хворіють на цю недугу. При розтині у печінці таких тварин виявляють зміни характерні для гострої форми, а також значну кількість молодих і дорослих фасціол [21].

При хронічному перебігу захворювання гельмінтів виявляють у печінці, жовчному міхурі, рідше в легенях та інших органах і тканинах. Характерні збільшення і вапнування жовчних ходів, які мають вигляд жовто-сірих тяжів завтовшки до 2 см, заповнених фасціолами (інтенсивність інвазії становить 50 - 130 екземплярів. Під час розрізування такої печінки чути хрускіт [10]. Виявляють водянку (до 1,5 - 3,0 л рідини) грудної та черевної порожнини [21]. Скелетні мязи бліді, дряблі, водянисті, знежирені й атрофовані [11, 22].

Імунодефіцитний стан організму корів проявляється деструктивними змінами в центральних і периферичних органах імунної системи. Зменшується площа Т - і В-залежних зон у лімфатичних вузлах і селезінці, а також площа кіркової речовини тимуса. Крім того, в кістковому мозку відмічається гальмування проліферативних клітин зернистого (без еозинофілів) й еритроїдного ростків, лімфоїдних клітин, а також активація еозинофілів у 15,1 раз [4].

Показник інвазування великої рогатої худоби фасціолами встановлюють за результатами гельмінтокопроскопічних досліджень і за його динамікою оцінюють тенденцію фасціольозного процесу [12].

Фекалії для копроскопічних досліджень потрібно відбирати безпосередньо із прямої кишки. При цьому фахівець повинен користуватися одноразовими рукавицями для штучного запліднення, в які й пакують зразки. При повному очищенні організму живителя від фасціол (після дегельмінтизації) вимивання яєць із жовчних протоків й їх виділення з фекаліями триває до 45 днів. Тому заключне копрологічне дослідження доцільно проводити на 7-й тиждень після дегельмінтизації [21].

Фекалії тварин досліджують методами осадження та флотації. Використовують такі методи гельмінтокопрологічної діагностики: флотаційно-седиментаційний (за Н.В. Демидовим); флотаційний (за А.Й. Вишняукасом); з розчином азотнокислого свинцю та сидементації з целофановими плівками (за Г.О. Котельниковим і В.М. Хреновим); седиментаційний (за Р.А. Ханбегяном). Деякі з них дають змогу не тільки встановити наявність інвазії, а й деякою мірою оцінити її інтенсивність [11].

Діагностична ефективність седиментаційного методу послідовних змивів дуже низька та трудомістка, що повязано зі складністю пошуку яєць гельмінтів в осаді суміші. Ефективність цього методу становить близько 25 - 30 %. Тому в практичних умовах досить часто результати копроовоскопічних досліджень ветеринарних лабораторій на фасціольоз не збігаються з даними післязабійної ветеринарно-санітарної експертизи мясокомбінатів. Внаслідок цього в неблагополучних з фасціольозу господарствах при низькій ЕІ та ІІ або негативних результатах копроовоскопічних досліджень протифасціольозні заходи не проводяться на належному рівні, що сприяє подальшому поширенню цієї інвазії [14].

Ступінь ураження молюсків личинковими формами фасціол досліджується компресійним методом із наступною мікроскопією. На основі цих даних визначається показник інвазування молюсків і поширення фасціольозної інвазії серед проміжних живителів трематоди [12].

Імунітет при фасціольозі майже не вивчений. Дані про наявність у тварин природженого імунітету до фасціольозу відсутні [11].

З віком у тварин розвивається стійкість до цього гельмінтозу, однак за незадовільних умов утримання та недостатньої годівлі тварини легко заражаються і тяжко хворіють [10, 21].

Успішна боротьба з інвазійними хворобами тварин, особливо фасціольозом жуйних, можлива лише при застосуванні високоефективних ветеринарних лікарських засобів. Проте арсенал вітчизняних протипаразитарних препаратів досить обмежений. Це зумовило насичення ринку в Україні дорогими імпортними ветеринарними антигельмінтиками. Нерідко рекомендації щодо їх застосування розроблені без урахування умов виробництва продукції тваринництва, епізоотичної ситуації, резистентності тварин та екологічного впливу місцевих факторів [1].

На початку лікування хворим тваринам створюють кращі умови годівлі та догляду. Перед введенням антигельмінтиків їм призначають симптоматичне лікування. Водночас перорально тварині вводять румінаторні: настоянку чемериці, цибулі, розсіл огірків, капусти чи помідорів. Для нормалізації роботи шлунково-кишкового тракту використовують попіл від спалювання старої вовняної панчохи, який висипають у поліетиленову (1,5л) пляшку, додають 1 л води, збовтують і заливають корові в рот. Через добу пронос припиняється, фекалії сформовуються і тварина видужує [21].

Перед введенням антигельмінтиків важливо знати функціональний стан імунної системи хворих тварин, вплив на неї препаратів, щоб при необхідності застосувати не лише препарати етіотропної дії, а й імунокоректори [4]. При цьому слід враховувати той факт, що гельмінти викликають другорядні імунодефіцити, а більшість антигельмінтиків - пригнічення імунобіологічної реактивності у тварин [25]. Така комбінація з імунокорегувальними речовинами суттєво підвищує активність протифасціольозних препаратів [24]. Імуностимулятори підсилюють як клітинний, так і гуморальний імунітет. Вибір імуностимулятора при будь-якому гельмінтозі має бути спрямований на стимуляцію активності макрофагів, що взаємодіють з Т - і В-лімфоцитами [23]. Враховують також сезонну динаміку інвазії, широту спектру дії антигельмінтика, його економічну ефективність та екологічну безпечність [24].

Частина антигельмінтиків, що призначаються у лікувальних дозах хворим тваринам (панакур, рентал, нілверм, гексіхол, політрем, івомек, нафтамон та ін.), викликають виражені зміни імунних показників. Відмічається гепатотропна дія препаратів, збільшення кількості лейкоцитів і негативний їх вплив на процеси шлунково-кишкового травлення [25].

Синтез нових поліантигельмінтних засобів дає можливість проводити ефективні широкомаштабні заходи з терапії та профілактики фасціольозу [26].

Лікувальна дегельмінтизація тварин є основою терапії гострої форми фасціольозу та ускладнених форм [21].

Із протитрематодозних засобів - зарубіжних, зареєстрованих в Україні, або вітчизняного виробництва - найбільше значення мають препарати на основі ацемідофену, альбендазолу (група бензімідазолів), клозантелу (група саліциламідів), нітроксиліну і бітіонолу (група фенолів), а також триклабендазолу [24, 26].

Ацемідофеновмісні препарати використовують для профілактики і терапії фасціольозу в гострій формі. Найраціональніше їх застосовувати наприкінці пасовищного сезону (серпень - жовтень) [26].

Альбендазол - синтетичний препарат із групи бензімідазолу; має широкий спектр дії проти більшості гельмінтозів тварин. Всі альбендазоловмісні препарати згубно діють виключно на статевозрілих паразитів (хронічна форма фасціольозу). В рекомендованих дозах можуть викликати загибель тільки деякої частини пізніх нестатевозрілих личинок, вік яких перевищує 7 - 8 тижнів. Цей ефект посилюється пропорційно збільшенню дози. Тому першу масову дегельмінтизацію краще проводити в січні - лютому, а другу, вибіркову, - березні - квітні. При не значній інвазованості тварин (до 5 яєць в 1 г фекалій) ефективність першої дегельмінтизації буде становити близько 80 % [24, 26].

Принципово важливим є підхід до дозування препаратів. Рекомендована всіма виробниками доза для великої рогатої худоби - 100 мг на 10 кг маси тіла - забезпечує 100 % -ну ефективність тільки у вгодованих тварин, які мають незначну інтенсивність інвазії (10 - 40 гельмінтів). Хронічно худі тварини не тільки більш інтенсивно інвазуються, а й значно важче піддаються лікуванню. Поділ терапевтичної дози на 2 - 3 прийоми з добовим інтервалом у більшості випадків сприяє підвищенню ефективності лікування [26]. При сильній інвазованості дозу альбендазолу необхідно збільшити на 25 - 50 % (125 - 150 мг діючої речовини на 10 кг маси тіла), що забезпечить його ефективність проти статевозрілих гельмінтів на більш як 80 %.

Оскільки препарати альбендазолу ефективні тільки проти статевозрілих фасціол, тому для масових дегельмінтизацій їх найдоцільніше застосовувати не раніше ніж через 3 - 3,5 міс після закінчення випасання худоби [24].

Клозантел - широкоплановий протипаразитарний препарат, який згубно діє на дорослих фасціол та переважної більшості їх пізніх нестатевозрілих личинок. Масляний 5 % -й розчин клозантелу відомий під назвами роленол, фасковерм, 10 % -й розчин клозантелу для інєкції має назву бронтел-10 [26]. Раціональний час першої лікувально-профілактичної обробки клозантеловмісними препаратами проти фасціольозу - грудень - лютий (або через 1 - 1,5 міс після закінчення випасання), а другої (вибіркової) - березень - квітень. У рекомендованих дозах (25 мг діючої речовини на 10 кг маси тіла) клозантел ефективний проти дорослих фасціол на більш як 90 %, а проти личинок старше пяти тижневого віку майже на 80 %. При гострій формі фасціольозу клозантел застосовують 2 дні поспіль або одноразово в подвійній дозі [24, 26]. В будь-якому випадку терапевтичну дозу потрібно вводити в два-три різні місця з дотриманням правил асептики й антисептики. Піся інєкції клозантел у терапевтичних дозах утримується в організмі протягом 10 - 11 діб [26].

На основі нітроксиліну зареєстровано препарат фасціолід. Це інєкційний розчин із вмістом 25 % нітроксоліну. В рекомендованих дозах (100 мг діючої речовини на 10 кг маси тіла) препарат може забезпечити понад 80 % -ну ефективність проти дорослих фасціол та близько 60 % -ну - проти личинок, старших 6-тижневого віку. Тому першу дегельмінтизацію можна планувати через 1,5 міс після початку стійлового періоду.

На основі бітіонол сульфаксиду виробляється у вигляді порошку для орального застосування препарат трематозол. Ефективність терапевтичних доз трематозолу при хронічній і гострій формі фасціольозу становить 80 - 85%. Суттєвою перевагою даного препарату над іншими є те, що бітіонол сульфаксид - єдина субстанція, яку дозволяється використовувати для терапії лактуючих тварин.

Усі виробники протифасціольозних препаратів рекомендують проводити повторну дегельмінтизацію не пізніше як за 2 тижні перед виведенням тварин на пасовище. Можливе проведення вибіркової повторної дегельмінтизації за умови попередніх копроовоскопічних досліджень усього поголівя [24].

При відсутності хіміотерапевтичних засобів, особливо для оздоровлення лактуючих корів на невеликих фермах та в приватних господарствах, доцільним є застосування народних рецептів, а саме: щоденна добавка до раціону 2 - 3 склянок подрібнених соснових лапок протягом 2 тижнів; 0,5 склянки подрібнених ягід горобини звичайної або суцвіття пижма протягом 2 - 3 днів; спиртових настоїв оману високого або звіробою по 0,5 склянки протягом 3 - 4 днів. Ці засоби якщо не забезпечують повного видужання, то значно зменшують інвазованість тварин [26].

Для підвищення буферних властивостей крові, посилення загальної резистентності організму коровам згодовують з концентрованими кормами або випоюють з водою двовуглекислий натрій в дозі 30 - 100 г, а також подрібнені перепалені кістки тварин, яєчну шкарлупу щоденно до повного видужання. Тварин підгодовують кухонною сіллю і забезпечують щоденним моціоном на свіжому повітрі [21].

У зарубіжній літературі зявляється все більше повідомлень про адаптацію (лікоопірність) гельмінтів до препаратів з одним і тим же механізмом дії при систематичному (4 - 5 років) їх застосуванні. Таке звикання прискорюється при вживанні зменшених доз [26]. Тому потрібно вести облік застосування лікарських засобів для своєчасної (через кожні 3 - 4 роки) їх ротації, змінюючи препарати однієї хімічної групи на іншу. Це значно підвищує ефективність хіміотерапії внаслідок профілактики поширення лікоопірних популяцій паразита [24].

Розробляючи заходи профілактики беруть до уваги, що перш за все неприпустимим є порушення ветеринарно-санітарних норм при утриманні та годівлі тварин [3].

Ефективна боротьба з фасціольозом можлива тільки в комплексі загально-профілактичних і специфічних протитрематодозних заходів [24].

Дієвим методом профілактики і боротьби з гельмінтозами є й розяснювальна робота з власниками тварин, яка здійснюється шляхом проведення семінарів, лекцій, бесід [3].

Оздоровлення тварин від фасціольозу можна досягти тільки при комплексних тривалих заходах боротьби з обовязковою зміною пасовищ, збором і знешкодженням гною, застосування сучасних методів діагностики і профілактики, щорічної дворазової дегельмінтизації всього поголівя [26]. Для зменшення кількості проміжних живителів фасціольозу потрібно проводити меліоративні заходи на заболочених ділянках пасовищах [27].

Одним із основних методів боротьби як з фасціольозом так і з іншими гельмінтозами худоби є застосування антигельмінтиків для лікувальної чи профілактичної дегельмінтизації. Водночас на їх ефективність впливає ряд різноманітних факторів, а саме: інтенсивність інвазії, існуючі асоціації гельмінтофауни паразитів та цикли їх розвитку в організмі хазяїна, атрибут спектра діючої основи хіміотерапевтичного засобу, доза і кратність використання препарату, лікарська форма та шлях введення антигельмінтика, фізіологічний стан організму тварини [28].

Основні принципи, яких дотримуються спеціалісти ветеринарної медицини під час проведення дегельмінтизації тварин:

— застосування тільки антигельмінтних препаратів, які відповідають настановам і занесені до реєстру ветеринарних препаратів, затвердженого Державним комітетом ветеринарної медицини України;

— здійснення профілактичних обробок з урахуванням технології процесу вирощування тварин та циклу розвитку паразитів;

— застосування препаратів лише у рекомендованих настановою профілактичних та лікувальних дозах;

— проведення обовязкового випробування препарату на окремій групі тварин (не менше ніж 5 - 10 особин) перед його застосуванням;

— лікування тварин лише за умови підтвердження діагнозу лабораторними дослідженнями;

— дотримання правил асептики та антисептики при застосуванні препаратів;

— призначення хворим тваринам антигельмінтних засобів, що забезпечують надійний лікувальний ефект і запобігають поширенню інвазійних елементів у навколишньому середовищі;

— використання препаратів однієї групи не довше ніж 2 - 3 роки з метою уникнення пристосування до них паразитів;

— постійне проведення дезінвазій після дегельмінтизації у приміщеннях, на вигулах та пасовищах [3].

Плануючи дегельмінтизації слід також враховувати можливість зараження тварин на початку пасовищного періоду, особливо після сніжних та моломорозних зим, в стійловий період при згодовуванні сіна, заготовленого на болотах.

Не останнє місце надається біотермічним методам знезараження гною, здійсненню контролю за надходженням у водойми стоків з тваринницьких приміщень. Проводиться гельмінтологічна оцінка пасовищ, трас, худобопрогонів, місць водопою, меліоративних каналів та інших прилеглих водойм щодо наявності проміжних хазяїв гельмінтів із метою обмеження можливих місць зараження тварин прісноводними молюсками. Пасовища обовязково змінюють один раз на сезон (наприкінці липня - на початку серпня), а при можливості - через кожні 2 місяці [26]. Заходи проведені на пасовищах посідають основне місце в профілактиці фасціольозу, тому що вони спрямовані на розрив звязку між дефінітивними та проміжними живителями [29, 30].

Лише при комплексному підході до виконання організаційно-господарських та спеціальних заходів, дотриманні ветеринарно-санітарних норм та правил утримання тварин можна досягти позитивного результату та забезпечити стабільну епізоотичну ситуацію з фасціольозу, а також інших паразитарних захворювань [3].

2. Власні дослідження

2.1 Матеріал і методи досліджень

Дослідження проводили в СТОВ "Цвітнянське" Олександрівського району Кіровоградської області. Епізоотичну ситуацію щодо фасціольозу в господарстві вивчали на основі ветеринарної документації за останні 3 роки та проведення власних досліджень. Для цього ознайомилися з наступними документами: копії звітів про заразні хвороби, журнали реєстрації хворих тварин, акти про обстеження пасовищ та проведення дегельмінтизацій. Власні дослідження складалися з обстеження пасовищ, молюсків Lumnea truncatula, фекалій дослідних тварин, вивчення клінічних ознак та патологоанатомічних змін у внутрішніх органах хворих тварин, а також розробки профілактичних заходів при фасціольозі в умовах СТОВ "Цвітнянське".

Обстеження пасовищ проводили шляхом їх огляду на наявність заболочених ділянок та вивченні динаміки густоти популяцій молюсків Lumnea truncatula впродовж пасовищного періоду.

Екстенсивність інвазії у малого ставковика підраховували шляхом відношення кількості молюсків, в печінці яких виявлені церкарії трематоди Fasciola hepatica, до загальної кількості досліджених молюсків. Малого ставковика досліджували за допомогою компресорного методу за В.В. Гороховим з метою виявлення церкаріїв фасціол в ньому. Згідно методики молюсків клали на предметне скло, накривали іншим на яке помірно натискали великими пальцями рук та досліджували в роздавленому препараті під лупою. Для компресорного дослідження відбирали по 50 молюсків з кожного пасовища.

Тварин підбирали за однаковими показниками віку та вгодованості. Для цього використали молодняк на відгодівлі, в фекаліях яких перед початком досліду, при лабораторному дослідженні фекалій яєць фасціол не виявлено.

Копроовоскопічне дослідження проводили за методом послідовних промивань. Для цього до 10 г фекалій, розміщених у склянці, додавали до 100 мл води та ретельно перемішували. Суміш фільтрували через металеве сито та відстоювали протягом 5 хвилин. Верхній шар рідини зливали, до осаду додавали таку саму кількість води і відстоювали до прояснення верхнього шару рідини в склянці. Після цього його знову зливали, а осад наносили на предметне скло і досліджували під мікроскопом.

Для вивчення динаміки інтенсивності інвазії впродовж 2008 року проводили відбір проб фекалій від молодняку, що випасався на пасовищах, які мають заболочені ділянки. Ці тварини не входили до дослідних та контрольної груп. Кожен місяць досліджували по 5 - 8 проб фекалій.

Для визначення найбільш доцільного методу профілактики фасціольозу було сформовано дві дослідні та одну контрольну групи тварин (таблиця 2.1.1.). Худобу дослідних груп випасали на спеціально підготовлених пасовищах, площею по 25 га, а тварин третьої (контрольної) групи - на пасовищі, яке використовувалося й раніше та не піддавалося обробці проти молюсків. Частина кожного пасовища зайнятого мілководними заводями становила 3,5%.

Таблиця 2.1.1.

Схема профілактичних заходів за фасціольозу у молодняку худоби

Перша схема боротьби з фасціольозом великої рогатої худоби складалася з двох етапів. По-перше, для досліду були вибрані два пасовища які, на момент початку випасання тварин на кожному з них, не використовувалися понад 12 місяців. Зміну пасовищ проводили в кінці липня, враховуючи, що період розвитку фасціоли з яйця до мірацідія триває в середньому 3 місяці. По-друге, двократне випалювання сухої трави, - даний захід проводився восени та весною. Осіннє випалювання сухої трави було направлено на знищення адолескаріїв фасціол (у випадку їх наявності) та на зменшення загальної кількості молюсків, здебільшого тих, котрі в момент проведення даного заходу знаходилися на надводній частині рослин. Основна мета весняного випалювання сухої трави - знищення адолескаріїв, які залишилися після даної маніпуляції проведеної восени, та змогли перезимувати (також, у випадку їх наявності). Отже, дана схема попереджує зараження тварин фасціольозом шляхом боротьби з молюсками, що є проміжними живителями даного гельмінтозу та інвазійною личинкою (адолескарієм).

Друга схема боротьби з фасціольозом направлена лише на знищення проміжних живителів, що беруть участь в циклі розвитку трематоди Fasciola hepatica. В якості молюскоцидного препарату була застосована амонійна селітра. Обробка заболочених ділянок, площею 10500 м², була проведена шляхом рівномірного внесення гранул препарату робітниками господарства.

На пасовищі контрольної групи боротьба з молюсками не проводилася. Воно було використане для вивчення сезонної динаміки розвитку молюсків та їх інвазії.

Забій хворих тварин в дослідних групах для підрахунку кількості фасціол в печінці (з діагностичною метою) не проводили, оскільки керівництво господарства не дало відповідного дозволу, тому інтенсивність інвазії визначаємо при копроовоскопічному дослідженні. Морфологічні зміни у внутрішніх органах, які виникають при паразитуванні Fasciola hepatica вивчали під час проведення післязабійної ветеринарно-санітарної експертизи хворих тварин із основного стада забитих для власних потреб господарства.

Для лікування хворих тварин в усіх групах застосовували препарат роленол через 35 днів після закінчення періоду випасання. Це прозорий розчин жовтого кольору, який містить діючу речовину клозантел в концентрації 5%. Він являє собою іонофор, що гальмує реакції окисного фосфорилювання та переносу електронів в мітохондріях паразита. Це призводить до зниження енергетичного метаболізму і, як наслідок, загибелі паразита. Клозантел добре всмоктується з місця інєкції і проникає в усі органи та тканини організму, досягаючи максимальної концентрації через 8 годин після підшкірного введення. Найбільша концентрація препарату відмічається в печінці, нирках та жирові. Період напіввиведення препарату становить 12 діб. Виводиться із організму в незміненому стані переважно з сечею та в незначних кількостях з фекаліями.

Економічну ефективність проведених заходів на 1 грн затрат визначали враховуючи збитки від зниження продуктивності тварин, попереджені економічні збитки в результаті профілактики та ліквідації захворювання та економічну ефективність від проведених заходів [31].

2.2 Характеристика господарства

СТОВ "Цвітнянське" (с. Цвітне) розташоване в північній частині Олександрівського району Кіровоградської області. Відстань від господарства до районного центру становить 28 км, до обласного - 68 км, до м. Дніпропетровськ - 300 км.

Клімат помірно-континентальний з чітким чергуванням пір року. Формується під впливом континентальних трансформованих тропічних та арктичних повітряних мас.

Атмосферні опади випадають нерівномірно. Середньорічна кількість опадів становить 516,5 мм. Основна частина атмосферних опадів повязана з океанічними повітряними масами, повітрям помірних та тропічних широт. Найбільша кількість опадів спостерігається в літній період: у червні - 63 мм, у липні - 66 мм, у серпні - 47 мм. Найменша місячна кількість опадів, за багаторічними спостереженнями, у березні - 20 мм. Середньорічна кількість опадів з грозою - 25 мм, з туманами - 68 мм. Тривалість безхмарного періоду 160 - 170 днів.

Сталий сніговий покрив (пересічна висота 14 см) встановлюється у другій половині грудня, сходить наприкінці лютого або на початку березня.

Сумарна сонячна радіація за літній період складає 1750 мДж/м²; пряма - 1600 мДж/м². Кількість годин сонячного сяйва становить 1920 год/рік.

Середня річна температура повітря становить +7°С. Найвища середньомісячна температура повітря спостерігається в липні і становить +20,5°С; найменша в січні, яка становить - 6,6°С. Абсолютна максимальна температура повітря +35,5°С, абсолютна мінімальна - 30°С. Тривалість безморозного періоду становить 160 днів.

Для даної території характерні північні й північно-західні вітри, що негативно впливає на зимостійкість озимих культур. Південні й південно-східні вітри в літній період часто приносять суховії, що теж знижує урожай. Середня швидкість вітру змінюється за сезонами: взимку й навесні - 4 м/с, восени - 3 м/с, влітку - 3,2 м/с.

Ґрунтовий покрив території складний. Грунтотвірними породами є лес, який залягає на глибині 20 - 25 см, а також суглинки, глини, піски, демовіальні відклади. Переважають опідзолені чорноземи, типові середньо - і мало-гумусні чорноземи.

Відповідно до агрокліматичного районування землі господарства відноситься до недостатньо зволоженої теплої зони. Агрокліматичні ресурси достатні для визрівання більшості сільськогосподарських культур помірних широт.

Загальний земельний фонд господарства, вказаний в таблиці 2.2.1., складає 2847 га. Рілля становить 2163 га (76 %).

Таблиця 2.2.1.

Структура сільськогосподарських угідь господарства за 2008 рік

Дані таблиці свідчать, що основну частину земельного фонду господарства складають орні землі. Основну частину ріллі займає озима пшениця та інші зернові культури. Тому виробничим напрямом галузі рослинництво є зерновий.

Урожайність сільськогосподарських культур, що вирощуються в господарстві, стабільно висока впродовж останніх трьох років (таблиця 2.2.2.). Незначні коливання їх валового збору пояснюються впливом природно-кліматичних факторів на урожайність та збереженість сільськогосподарських культур.

Таблиця 2.2.2.

Урожайність сільськогосподарських культур

Аналізуючи дані таблиці, можна зробити висновок, що агрономічне обслуговування господарства знаходиться на високому рівні. Врахування строків посіву, обробки рослин з дотриманням вимог сівозміни забезпечують очікувану урожайність.

Кормові культури вирощені в господарстві повністю задовольняють потребу в них його тваринницької галузі. В 2008 році з кожного гектару посівних площ кормових культур одержано 221 ц кормових одиниць та 18,54 ц перетравного протеїну.

При складанні раціонів враховують статевовікові та фізіологічні дані тварин, а також наявні види кормів (таблиця 2.2.3).

Таблиця 2.2.3.

Раціон для телят відгодівельної групи живою массою 300 кг та середньодобовим приростом 700 г в сухостійний період

Раціон збалансований за поживними та біологічно активними речовинами.

В господарстві утримують велику рогату худобу та свиней (таблиця 2.2.4.).

Таблиця 2.2.4.

Структура поголівя в СТОВ "Цвітнянське"

Як видно з таблиці, за період 2006 - 2008 роки відмічається тенденція щодо зменшення кількості свиней, чисельність великої рогатої худоби, навпаки, стабільно збільшується.

Тварини знаходяться в спеціально пристосованих приміщеннях. Для всіх видів тварин використовують безпривязне утримання.

Для утримання всіх статево-вікових груп великої рогатої худоби використовують так званий холодний спосіб утримання в спеціальних приміщеннях. Оскільки не всі вони знаходяться в ідеальному стані, тому не виключена можливість негативного впливу протягів на тварин (особливо на молодняк).

Свиноматок разом з поросятами до 45 денного віку утримують разом, а потім окремо ще 15 днів в маточнику. Дорощування та відгодівля проходить у відповідних приміщеннях. Це не дає можливості контактувати різновіковим групам свиней.

Великій рогатій худобі в стійловий період року згодовують монокорм виготовлений на спеціальному міксері (він складається з соломи, сіна, силосу, патоки, ячмінно-кукурудзяної дерті, соняшникової макухи). Також до раціону вводять барду. Кожна секція корівника містить одну ємність місткістю 300 л, яку наповнюють бардою. Її не згодовують сухостійним коровам та телятам до 3 місячного віку. В пасовищний період для молодняка використовують випасання. Телят напувають молоком з індивідуальних напувалок. Для телят Абердино-Ангуської породи застосовують підсисне утримання. Свиням згодовують дерть, соняшникову макуху, гранули травяного борошна з преміксами та мінеральними добавками. Для підсисних свиноматок в раціон вводять рибне борошно. В пасовищний період свиням до раціону додають зелену масу бобових трав (здебільшого люцерна в стадії бутонізації).

Роздача кормів для великої рогатої худоби відбувається механізовано, для свиней - ця функція покладена на тваринників. Для забезпечення тварин водою в усіх приміщеннях і в достатній кількості є автоматичні напувалки.

Прибирання гною відбувається один раз на добу механізовано з використанням трактору МТЗ - 82. Важливим недоліком є те, що гній після видалення із приміщень не піддають біотермічному знезараженню, а вносять на поля в якості добрива.